«Ми хочемо виховати клієнта, який розумітиме, навіщо йому економити»

До навчальної програми 6—8 класів тут ввели факультативний курс «Основи теплопостачання і енергозбереження» (в основі навчального курсу — американська програма Green Schools, перероблена з урахуванням українських реалій, а започаткувала цей напрям в Україні теж американська — USAID — програма «Реформа міського теплозабезпечення»). Але діти займатимуться не лише теорією. Вони спробують втілити свої знання в реальні справи: компанія ДТЕК оголосила конкурс на п’ять найкращих проектів, спрямованих на скорочення споживання тепла та електроенергії у шкільних будівлях. Переможці отримають чудові призи: компанія профінансує реалізацію цих проектів. А поки що ДТЕК вже інвестував у методичну підтримку проекту понад мільйон гривень.

На свято енергоефективності, як охрестили діти офіційний запуск цього проекту, до школи прийшов перший заступник столичного мера Олександр Мазурчак. Навіщо займатися енергозбереженням на рівні школи, запитує заступник мера і дуже дохідливо пояснює дітям суть проблеми енергоресурсів на планеті Земля: «Ми їх (ресурси) використаємо, й надалі у нас їх не буде». А що робити? Мазурчак розповідає про ініційований ДТЕК і підтриманий київською владою проект термомодернізації школи і дитячого садка у столичному Оболонському районі. З міського бюджету на це вже витрачено 9 мільйонів гривень, ДТЕК вклав 3 мільйони. Реконструйована школа стане до ладу цього року, а в дитячому садку вже використано всі відомі прийоми для економії тепла, електроенергії та води. (Автор, до речі, там був і все це бачив).

Вікторія Гриб, менеджер ДТЕК зі сталого розвитку, розмовляла з дітьми як з дорослими. «Ми з вами вже є партнерами, — заявила вона. — Якщо кожен з вас, реалізовуючи цей проект, вкладе часточку своєї душі, я переконана, успіх йому забезпечений».

Директор ДТЕК із зовнішніх зв’язків Олександр Толкач нарікає: «Дорослі чомусь дуже важко навчаються чогось нового. І ми подумали: але ж є ті, хто завжди готовий до нових знань, кому вони цікаві — це діти. Ми хочемо разом з вами зрозуміти, як же нам змінити наше життя, усвідомити, чи не забагато ми споживаємо, і тому надто багато за це платимо. Ми передусім зацікавлені в тому, аби люди платили справедливу ціну за те, що вони справді з користю використовують, а не за те, що йде, як мовиться, на вітер. Ми сподіваємося на майбутніх переможців конкурсу проектів. Я також сподіваюся, що київські діти, не чекаючи участі дорослих, стануть застрільниками руху за енергоефективність».

Коли урочиста частина наближалася до кінця і гості виговорилися, слово взяли гімназисти і упевнено довели, що честь взяти участь у цій програмі і позмагатися на конкурсі випала їм не випадково. Не розповідатимемо, що за підсумками незалежного оцінювання знань випускники гімназії увійшли до п’ятірки найкращих шкіл столиці, не перелічуватимемо нагород, отриманих гімназистами за участь у різноманітних конкурсах та олімпіадах, зокрема й тих, що проводилися Малою академією наук як з гуманітарних, так і з природних дисциплін. Дуже сильне враження справив неабиякий рівень креативу, продемонстрованого під час чи то веселого «капусника», чи то презентації не по-дитячому осмисленого підходу до енергоефективності.

Ось деякі його зразки. (І не гріх би запозичити ці думки деяким «дядям» і «тьотям»). «З пеленок знать: ресурсы страны мы все экономить должны». «Лишь там народ богат, де энергию хранят». «Нельзя быть равнодушным, иначе природа без нас погибнет, погаснет день і падет на Землю нескончаемая ночь»...

Під час невеликої перерви, поки діти готувалися до виступів, «День» підійшов до Толкача з кілька уїдливими запитанням: а чи не простіше вам самим замовити ці проекти фахівцям, ніж дітям, простіше і, певно, дешевше? «Важливо не просто мати проекти, — сказав директор ДТЕК, — важливо, аби діти зрозуміли, навіщо це робиться. Енергія — річ невидима. І людям досі незвично оперувати такими поняттями, як її (енергії) економія. Поки вдома батареї теплі, нікого не цікавить, що там відбувається за ними. Скільки втрачається тепла даремно, скільки бездарно витрачається грошей. А діти — це ті, хто здатен дуже швидко вбирати все нове. І вони прийдуть додому і пояснять батькам: і навіщо світло вимикати, коли світло, і навіщо вікна утеплювати, лічильники ставити...»