Митний союз — загроза вітчизняним НПЗ?

Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану порушує конкуренцію на паливному ринку України і створює перешкоди для роботи міжнародного бізнесу як на її території, так і для економік низки країн Європейського Союзу, заявили в Діловій раді «Україна — ЄС». «Створення Митного союзу має прямий вплив на Україну: воно порушує конкуренцію на ринку моторного палива в країні і створює реальну економічну загрозу для нафтопереробної галузі в Україні, а також може вплинути на нафтопереробні потужності в деяких сусідніх країнах-членах ЄС», — ідеться в листі Ділової ради, направленому на адресу першого віце-прем’єра України Андрія Клюєва.

Головною проблемою, на думку експертів ради, є довгострокове субсидування нафтопереробних заводів (НПЗ) Росії, Білорусі та Казахстану. У межах союзу вони мають можливість купувати російську сиру нафту зі значними знижками без оплати експортного мита. Україна ж та Європейський Союз купують сиру нафту за цінами, які склалися на світовому ринку, і зі сплатою наявного експортного мита, зазначено в листі. За оцінками експертів Ділової ради, це загрожує тим, що імпорт, який субсидується, витіснить українські та європейські нафтопродукти з українського ринку.

Наскільки істотний озвучений ризик для розвитку внутрішнього ринку? І які кроки необхідно зробити державі, аби в роздрібній торгівлі з’явилося більше вітчизняного якісного бензину? Про це «День» запитав експертів.

КОМЕНТАРI

Сергій КУЮН, директор «Консалтингової групи А-95»:

— Такі побоювання зараз не мають під собою жодних підстав. Адже обсяг поставок нафтопродуктів із Казахстану — нуль, із Росії — імпорт невеликий. Головні нарікання українських переробників здебільшого стосуються Білорусі. Але вона купує азербайджанську нафту для своєї компанії в Україні й перекачує її через нафтопровід «Одеса — Броди» або ж везе нафту в цистернах із Венесуели. А, наприклад, український Кременчуцький НПЗ теж купує нафту для переробки в Азербайджані. Виходить, що ціна нафти і митний збір для обох компаній однакові. Тоді в чому суть претензій? Крім того, якщо готові нафтопродукти й надходять із Білорусі, то це також не може зашкодити вітчизняному виробнику низькою ціною. В Білорусі весь товар продається через біржі, на які приходять декілька сотень компаній з України, Польщі, Литви, Європи і в ціновій конкуренції купують продукт. Тобто досягається ринкова ціна цього продукту.

Я вважаю, що боятися вітчизняному ринку нафтопродуктів потрібно не дешевої російської нафти, а перенесення термінів модернізації НПЗ. Протягом десяти років заводи не вкладали гроші в модернізацію. І сьогодні їхня продукція просто не витримує конкуренції з імпортною, що завозиться за аналогічними цінами, але кращої якості. Сьогодні доля імпорту нафтопродуктів у загальному обсязі вжитку — 30%, із яких частина білоруського і російського продукту — 80% (близько двох мільйонів тонн). На мою думку, вітчизняні НПЗ не мають іншого шляху, крім щонайшвидшої модернізації виробництва за власний рахунок, а не за гроші покупця. У цьому процесі може допомогти й держава. Нещодавно власник Херсонського НПЗ заявив, що готовий закласти 100% акцій підприємства, якщо держава надасть держгарантії під залучення кредиту для модернізації. Таким шляхом пішла Білорусь і створила хороший старт для модернізації своєї галузі.

Леонід КОСЯНЧУК, президент Асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України»:

— Митний союз та його економічні переваги — це внутрішня справа трьох країн. Але навіть якщо зважати на чинник купівлі компаніями в країнах-учасницях Митного союзу нафти за нижчими цінами, то це не може загрожувати вітчизняним виробникам пального. Адже під час вивезення готового нафтопродукту з російських, білоруських і казахських компаній на кордоні стягується експортне мито. Крім того, вони продають продукти за цінами зовнішнього ринку. Україні ж треба шукати причини поступок вітчизняних НПЗ у конкуренції з імпортними, в іншому руслі. Корінь зла, як на мене, міститься в постійному перенесенні термінів модернізації вітчизняних НПЗ. Ще 2006 року президентом України було поставлено завдання здійснити модернізацію НПЗ до 1 січня 2011 року. Цей термін перенесли на сім місяців. Але вітчизняні виробники хочуть відстрочити його на два роки і паралельно пролобіювати впровадження загороджувального експортного мита на імпорт нафтопродуктів, що неминуче призведе до зростання ціни літра бензину на 1,3 гривні.