Мито спотикання

Цивілізований лобізм стає в Україні реальним чинником суспільно-політичного життя й інколи навіть перемагає, тобто досягає поставлених цілей. Такий висновок можна зробити з історії із запровадженням імпортного мита на нафтопродукти. Вона на нинішньому етапі завершилася заявою першого заступника міністра економічного розвитку й торгівлі Вадима Копилова. За його словами, це мито можливе лише після значного підвищення якості продукції вітчизняних нафтопереробних заводів. Міністерство, як розповів журналістам заступник міністра, «запропонувало НПЗ подумати і підготувати програму модернізації задля того, щоб випускати необхідну кількість високоякісного сучасного бензину для наших автомобілів. І ми готові одразу підготувати і направити документ про введення мита після того періоду, коли буде закінчено модернізацію». Якщо відповідну програму буде підготовлено, то, як сказав Копилов, уряд готовий оголосити про введення мита через рік після цього, аби стимулювати модернізацію цих заводів.

Зрозуміло, що ця умовна заява не могла охолодити запалу операторів ринку нафтопродуктів, серйозно наляканих можливістю впровадження згубного і для їхнього бізнесу, і для економіки країни мита. Тим більше, що сьогодні ще важко визначити, в який бік подме вітер у дискусії, яка триває з цього питання між Мінпаливенерговугілля, що виступило ініціатором мита, і Мінекономрозвитку й торгівлі, яке бачить або повинно бачити країну не з відомчої, а із загальнодержавної позиції. Так пояснив «Дню» ситуацію з митом і Копиловим, який «відсовує» його не менше, ніж на рік, незалежний експерт Сергій Куюн.

У будь-якому разі Копилову, мабуть, не вдалося збити хвилю побоювань і незадоволеності нафтотрейдерів та операторів. Наприкінці минулого тижня вони провели в Києві круглий стіл і обговорювали аргументи, які ляжуть в основу звернення Асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» до керівництва країни з рекомендаціями щодо стабілізації цін та підтримки НПЗ. Думки в ході обговорення висловлювали різні, але суть їхня зводилася до одного: мито на цьому етапі є згубним для всіх.

Круглий стіл вникав у запропоновану йому презентацію. Мито на імпорт нафтопродуктів у ній було названо антиринковим заходом і радикальним кроком, який призведе до подорожчання бензину на українському ринку майже до 11 гривень за літр, а дизельного палива — до 9,5 гривні та до створення умов для перманентного дефіциту й розкручування інфляції.

Почесний президент групи компаній «Контініум» Ігор Єремеєв у кулуарах сказав «Дню»: «Якщо шукати визначення для того, яким може бути вплив мита на економіку країни, то, на мою думку, для цього найкраще підходить його порівняння з контрактом, який підписала Юлія Володимирівна (Тимошенко, екс-прем’єр-міністр України. — Авт.) на постачання газу до України, прив’язавши відповідну формулу до ціни нафти, дизельного палива і мазуту. Це зло, яке Україна ще багато-багато років відчуватиме на собі. А впровадження мита на імпорт нафтопродуктів — рівнозначне зло по відношенню до держави й українського народу. Ми не знаємо, чи довго протримаються ці мита, якщо їх введуть, але факт, що це — очевидне зло».

Мито працюватиме довго, продовжував Єремеєв, якщо в тих, хто проштовхує таке рішення, є особистий інтерес, а якщо тут просто непорозуміння — це інша справа. «Треба розуміти, кому максимально вигідні мита, — сказав він. — Коли ми це зрозуміємо, то знатимемо, хто чиї інтереси лобіює. Наприклад, Коломойському мита, звісно, вигідні. Кременчуцький НПЗ стоятиме на тому, щоб ввести мито, мотивуючи своїми збитками, хоча там багато питань з приводу прибутків і роботи підприємства. Зараз татари хочуть повернути собі цей завод. Як дивиться на це наш уряд? Невідомо. Там є різні погляди, різні інтереси. Особисто я вважаю так: коли татари були власниками заводу, там була третя, незалежна світова компанія зі своїм ресурсом нафти. І не було шантажу ринку з приводу мита».

Єремеєв, який є власником не лише роздрібних мереж із продажу нафтопродуктів, а й Херсонського НПЗ, сказав «Дню», що не підтримує побажання решти НПЗ щодо введення мита. «Об’єднувати інтереси заводу і роздробу, якщо вони щирі та ринкові, не складно. Якщо ж лобіювати інтереси заводу, незважаючи на інтереси ринку, тоді виходять різночитання. Тому я сьогодні за одним столом із роздрібним ринком і вважаю, що введення мит не робить цей ринок більш прозорим». Єремеєв також сказав журналістам, що готовий закласти 100% акцій Херсонського НПЗ, аби отримати державні гарантії й залучити інвестиції на модернізацію підприємства.

За одним столом із нафтотрейдерами, окрім Єремеєва, не було власників НПЗ. Альтернативну точку зору «Дню» обѓрунтував незалежний експерт Валентин Землянський. Він вважає, що якщо не буде впроваджено мито, «ми прив’яжемось і зрівняємось у вартості нафтопродуктів із європейською ціною». При цьому він погоджується з тим, що з боку уряду має бути програма, яка передбачає модернізацію вітчизняних НПЗ. На його думку, вона повинна передбачати не лише добру волю з боку власників і менеджменту, а й контроль держави. В такому разі логічним є введення мит, адже внутрішній ринок буде забезпечений якісним вітчизняним паливом стандартів Євро-4 і Євро-5. «Отже, для мита немає жодних протипоказань, — пояснює експерт, — якщо їх вводитимуть не по-чапаєвськи, за допомогою гострої шаблі, а на основі комплексної програми».

А от президент компанії «Галнафтогаз» Віталій Антонов ввів для характеристики урядовців, які ратують за мито, термін «ретрократія». На його думку, уряд намагається підігнати старі стандарти виробництва під нові стандарти споживання. І розповів анекдот про гравця на іподромі, який зробив ставку на старого коня. Він не лише не виграв у забігу, а й упав на дистанції. А коли невдалий гравець запитав у нього, в чому річ, той прошамкав: «Вибач, не шміг». Антонов вважає, що уряду України не слід було робити так, як герой цього анекдоту.