На п’ять сходинок вниз...

Україна опустилася на п’ять сходинок (до 86-го місця) в рейтингу залучення у світову торгівлю порівняно з 2010 роком. Такі дані містяться в цьогорічному звіті Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), присвяченому глобальній торгівлі. Рейтинг проводиться починаючи з 2008 року один раз на два роки та охоплює 132 країни.

Індекс залучення в міжнародну торгівлю показує, наскільки державні інститути, політика та інфраструктура сприяють вільному пересуванню товарів через кордони до місць призначення. Рейтинг розраховувався на основі чотирьох показників: доступ до ринків, адміністративна інфраструктура на кордоні, транспортна і комунікаційна інфраструктура, бізнес-клімат. Індекс залучення в торгівлю складено на основі статистичних даних з відкритих джерел і результатів опитування керівників компаній, яке щорічно здійснює ВЕФ спільно з мережею партнерських організацій в усіх країнах, які увійшли до звіту.

Лідерську трійку традиційно формують Сінгапур, Гонконг і Данія. Поряд з Україною торговельні лаври дев’ятої десятки розділили Малаві на 85-му місці та Домініканська Республіка — 87. На тлі інших пострадянських країн наша держава виглядає більш-менш: Угорщина — 47, Польща — 48, Грузія — 38, Вірменія — 59, Азербайджан — 76, Казахстан — 105, Таджикистан — 110, Киргизстан — 111, Російська Федерація — 112-те місце. Лідерські позиції в рейтингу впевнено утримують країни старої Європи: Німеччина —13-те, Франція — 20-те місце. Інші великі світові економіки виглядають не так успішно: США продовжили падіння і перебувають на 23-му місці, Китай та Індія також опустилися в рейтингу, зайнявши 56-те і 100-те місця відповідно.

Чому попри реформи в митній та податковій сферах України в розумінні міжнародної спільноти умови торговельної співпраці з нашою державою погіршуються? Про це «День» запитав голову Всеукраїнської спілки вчених-економістів Олександра КЕНДЮХОВА:

— На жаль, багато речей, які запроваджуються (Податковий кодекс, пенсійна реформа) — це не інструменти для економічного підйому, а просто компіляція раніше ухвалених законодавчих актів, економічних моделей та європейського досвіду. Переносячи ці моделі на українську реальність, навряд чи зможемо продемонструвати економічні успіхи. На мою думку, головний стримуючий фактор посилення торгівлі з іншими країнами — це посилення бюрократії, яка створює надійну основу для корупції. Тому рецепт повернення втрачених позицій та освоєння нових експортних ринків простий: знищити корупцію, створюючи антикорупційну модель розвитку держави. Зменшення бюрократії також удвічі прискорить економічне зростання України. Тож не треба буде посилювати фіскального тиску, провадити катастрофічні для суспільства реформи. А починати треба з ревізії всієї законодавчої бази, яка за 20 років обросла складними й непотрібними ринковій економіці схемами.