На збройовому гребені. Чи надовго?
905 компаній і фірм із 50 країн світу, які виробляють зброю, зібралися цього тижня в Перській затоці для світового збройового огляду, що триватиме до 19 лютого. Відвідати виставку в Абу-Дабі висловили наміри 64 міністри оборони, а багатомільярдні контракти на поставки військової техніки, про які оголошують цими днями, стали вже звичними для відвідувачів.
Україна з’явилася на міжнародній виставці озброєнь IDEX рівно десять років тому — в 1995 році. Експерти стверджують, що багато в чому завдяки участі в цьому найпрестижнішому в світі збройовому салоні Києву вдалося звернути на себе увагу Ісламабада та «додавити» найбільший танковий контракт, який вивів її до десятки найсильніших експортерів. На нинішню виставку «Укрспецекспорт», як запевняють фахівці, також привіз до столиці Об’єднаних Арабських Еміратів багато такого, що дозволяє стверджувати: Україна все ще на гребені збройової хвилі. Щоправда, останнім часом помітно трансформувалася сама ідеологія салону: якщо раніше експортери демонстрували одне одному потужність військових мускулів, то нині основні зусилля спрямовані на зовні малопомітних відвідувачів салону та на переговори з ними.
Тим часом, попри фактично нульове державне оборонне замовлення, українські розробники продовжують дивувати світ. Нині серед військових ноу-хау «Укрспецекспорту» три версії протитанкових керованих по лазерному променю ракет. Це — встановлюваний на башті БТР або БМП ПТКР «Бар’єр», переносний ПТКР «Скіф» і легкий протитанковий комплекс «Корсар». Як вдалося з’ясувати автору, розробником нового ракетного ряду є київське ДКБ «Промінь», конструктори якого вже відомі фахівцям збройового ринку високоточними пострілами для танків і БМП. На минулому IDEX їх назвали окрасою української експозиції, а сьогодні їх уже постачають низці іноземних держав. Щоправда, їх не закуповує українська армія — на оборону Україна поки що не має грошей.
Великий інтерес у відвідувачів викликають українські безпілотні літальні апарати (БПЛА). На думку глави української делегації, першого заступника міністра оборони Олександра Стеценка, вони дедалі більше стають багатофункціональними, виконуючи як функції постановки перешкод, так і носіїв різної зброї. У майбутньому, вважає глава делегації, безпілотники можуть навіть витіснити пілотовану авіацію, і для України вельми важливо провести такі розробки. Утім заступник міністра відверто признався, що військове відомство не зможе профінансувати ті розробки і навіть їхні державні випробування, які нині не вписуються в пріоритети Міноборони. Тому фірма «Велес» — розробник БПЛА, серед яких, до речі, й апарат із вертикальним зльотом, може розраховувати лише на вміння українських спецекспортерів продавати техніку.
Серед цікавих розробок, які пропонують іноземним арміям, Стеценко відзначив модернізовану ракетну систему залпового вогню «Град», виконану на базі нового автомобіля КрАЗ, і різні системи захисту бронетехніки. На останніх варто зупинитися детальніше, оскільки динамічний захист для танків «Ніж» і комплекс активного захисту «Заслін», представлені «Укрінмашем» (дочірньою фірмою держкомпанії «Укрспецекспорт»), є одним із небагатьох прикладів інвестицій у військові розробки з боку самих експортерів зброї. Після прийняття на озброєння модулів динамічного захисту «Ніж» чотири танки закупили США. Це саме по собі свідчить про рівень технологій. Як очікується, найближчим часом на озброєння візьмуть і «Заслін».
До речі, ще одну розробку — система придушення радіомереж «Мандат» — інвестував сам «Укрспецекспорт». Свого часу держкомпанія вклала кошти в доопрацювання «Кольчуги», і явно не помилилася. Унікальні станції пасивної радіоелектронної розвідки закупили Ефіопія, Китай і Туркменістан.
Україна цікава не лише новою зброєю. Досить унікальними є й специфічні послуги, які пропонують вітчизняні спецекспортери. Наприклад, дочірня фірма держкомпанії «Укрспецекспорт» «Укроборонсервіс» досягла помітного успіху на ринку гуманітарного розмінування. Почавши з переведення на комерційні рейки робіт українського контингенту в Південному Лівані, «Укроборонсервіс» здобув успіх при розмінуванні фортеці «Керч» і штолень Севастополя. Йому ж доручили й розчищення величезної території поблизу Новобогданівки, потерпілої після вибухів складів. Сьогодні такі послуги можуть запропонувати буквально три-чотири країни світу, і Україна серед них.
Утім, загальні перспективи експорту озброєнь не такі вже й оптимістичні, як може здатися на перший погляд. За оцінками Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, результати збройової торгівлі України в 2004 році виявилися на кілька десятків мільйонів доларів менше, ніж у 2003 році І якщо на найближчі рік-два потенціал ще високий, то далі можливе стрімке падіння. Арсенали Міноборони виснажилися, та й попит на секонд-хенд падає. А що стосується нових розробок, то інвестицій вистачає далеко не всім охочим. Іноземні замовники без особливого жадання дивляться і на зброю, яку не використовує вітчизняна армія. Наприклад, представники харківського «Заводу ім. Малишева» впевнені, що якби в ЗСУ був підрозділ із Т-84, то цю машину купували б. Не факт, звісно, але типовий випадок, коли українські військові нехтують маркетинговою політикою. Наприклад, при модернізації парку Т-64 на версію «Булат» передбачається оснащення цієї машини високоточними керованими ракетами «Комбат» (які стріляють через ствол і керовані по лазерному променю) та модулями динамічного захисту танків «Ніж», але в дослідній партії із 17 машин, модернізованих у 2004 році, немає ні того, ні іншого. Забули? Проте ринок зброї, який живе за особливими конкурентними законами і має особливі традиції, помилок не пробачає.
