Науковий ресурс «Енергоатома»

Академічна наука України дедалі частіше посилає суспільству переконливі сигнали про те, що їй вже несила перебувати в ролі прохача і, більш того, що вона спроможна годувати себе за рахунок власних, потрібних економіці розробок. Як такий потужний сигнал сприйняли в країні недавню угоду про науково-технічну співпрацю, підписану НАНУ та НАЕК «Енергоатом». А в понеділок учений світ презентував учасникам прес-клубу потенціал вітчизняної науки в розвитку ядерної енергетики України, надаючи громадськості багато переконливих аргументів у тому, що розвитку атомної енергетики в нинішніх умовах просто немає альтернативи.

З основним повідомленням на цю тему виступив академік-секретар новоствореного відділення ядерної фізики й енергетики НАНУ (нараховує п’ять наукових інститутів і три наукові комплекси), виконуючий обов’язки генерального директора Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» (широковідомого як Харківський «фізтех») Іван Неклюдов. Він назвав розвиток атомної енергетики пріоритетним завданням у забезпеченні енергетичної безпеки держави та наголосив, що головним завданням очолюваного ним відділення (майже 3,7 тисячі співробітників, сім академіків і 14 членів- кореспондентів НАНУ) є науково- технічне забезпечення надійної та безпечної роботи ядерної енергетики України, подальший розвиток фундаментальних і прикладних досліджень у цій сфері, розширення науково-технічних зв’язків із зарубіжними організаціями і насамперед з інститутами Російської академії наук.

Неклюдов по суті виклав розширену програму співпраці української науки зі сферою виробництва атомної енергії та розставив відповідні пріоритети. На першому місці, природно, турбота про безпеку. Академік наполягав на необхідності участі вчених у безперервному підвищенні безпеки й експлуатаційної надійності всіх систем управління та обладнання працюючих атомних станцій. Він також визначив як важливі завдання наукової спільноти проведення робіт із ліквідації Чорнобильської катастрофи, вирішення проблеми зберігання та поховання відпрацьованого ядерного палива і радіоактивних відходів.

Особливу економічну значущість, на думку академіка, має продовження термінів експлуатації атомних блоків. Він навів дані, що свідчать про те, що світовий досвід підтверджує економічну ефективність рішень, які приймають у цьому напрямі. На його думку, й Україна має можливість продовжити до 50 — 60 років експлуатацію використовуваних у країні атомних реакторів типу ВВЕР 1000, термін служби яких,згідно з проектом, завершується протягом наступного десятиріччя. У США термін дії продовжено понад 30 атомним реакторам, у Росії майже десяток атомних станцій уже отримали ліцензії на продовження терміну їхньої діяльності. Але, як відзначили українські вчені, продовження терміну експлуатації АЕС аж ніяк не проста і водночас надзвичайно відповідальна справа. Актуальність проблеми пояснюється ще й вимогами забезпечити необхідний рівень надійності експлуатації в умовах природного старіння основного обладнання. А виграш від такого рішення лежить у площині відмови від дорогого будівництва нових атомних станцій, а також у відстрочці витрат, пов’язаних із такими не менш дорогими заходами, як закриття старої АЕС і поховання радіоактивних відходів. Неклюдов навів оцінки економічної ефективності продовження терміну служби реактора ВВЕР. Якщо на 10 років, то витрати становитимуть приблизно $76 мільйонів, а прибуток — $970 мільйонів. Якщо на 20 років, то витрати виростуть майже до $90 мільйонів, а прибуток — до 1,3 мільярда. Але термін прийняття рішення про продовження експлуатації за часом повинен випереджати проектний термін закриття не менше ніж на п’ять років, що дає можливість виконати всі заплановані для цього заходи на високому рівні.

Як повідомив академік, уряд України зараз схвалив, і наказом міністра палива й енергетики введено в дію комплексну програму з продовження експлуатації працюючих енергоблоків АЕС. А НАЕК «Енергоатом» спільно з підрозділами НАНУ розробили та схвалили відповідний план дій. Особливо важливим об’єктом наукових досліджень при цьому буде корпус реакторів, оскільки він є незамінним елементом конструкції.

Другим найбільшим блоком наукових досліджень у сфері ядерної енергетики стане створення власних компонентів ядерного палива. (На думку вчених, створення вітчизняного замкненого паливного циклу, для чого потрібні величезні капіталовкладення й енергоресурси, є передчасним). Найефективнішим шляхом вважається посилення кооперації з Росією у виробництві ядерного палива й участь у ній із максимально можливим внеском. Україна має великі запаси урану, цирконію, гафнію. Планують відновити відповідні підприємства в Жовтих Водах і Дніпродзержинську, що дозволить отримувати висхідні матеріали такої якості (так званий уран 106-й), які можна посилати на збагачення в Росію, США, Велику Британію та Францію, тоді як досі це можна було робити лише в Росії. Планується також підвищити ступінь вітчизняної переробки цирконієвої сировини (зараз Україна обмежується видобутком руди), щоб виготовляти основні компоненти тепловиділяючих зборок. Неклюдов повідомив, що в очолюваному ним інституті створено науково- технічний комплекс «Ядерний паливний цикл» — розробник і технолог атомного палива, а в рамках україно-американського проекту в цьому центрі працює спеціальний центр проектування активної зони реакторів, а також обгрунтування використання в українських реакторах змішаних заготовок різних постачальників. Дванадцять фахівців цього центру проходять трирічне стажування в компанії «Вестінгауз». А наступного року ця компанія поставить в Україну експериментальну партію з шести паливних касет, які використовуватимуть на Південно-Українській АЕС.

Не менш складні завдання стоять перед вченими в області створення сучасних технологій переробки, зберігання та поховання ядерних відходів, і зокрема з розробки так званого геологічного (підземного) «могильника». Щоправда, в цьому питанні в них ще немає однозначної узгодженої позиції (різні думки прозвучали й на прес-клубі). Отже, попереду складні та різнобічні дослідження, що враховують, як сказав один із вчених, насамперед «ризики життя».

Тим часом ще нещодавно головною проблемою наукової спільноти було елементарне виживання. Схоже, заходи, вжиті урядом для пожвавлення науки, а також співпраця з НАЕК «Енергоатом» приносять свої плоди? І все ж наукову громадськість не може не непокоїти сталість фінансування під такі складні програми. Відповідаючи на це запитання «Дня», директор відособленого підприємства НАЕК «Енергоатом» ДП «Науково-технічний центр» Микола Власенко відзначив, що «Енергоатом» не планує фінансувати наукові розробки шляхом підвищення тарифу на електроенергію. З його слів, науковий супровід безпечної експлуатації АЕС, програма продовження їхнього ресурсу тощо — це ті напрями діяльності, фінансування яких закладене в нинішній тариф. Крім того, відзначив Власенко, поновилося бюджетне фінансування наукової діяльності, в тому числі й у ядерно- енергетичній сфері. Щоб сумістити ці напрями, як сказав Власенко, ми з НАНУ підписали вищезгадану угоду, що передбачає чітке фінансування в міру приймання етапів виконаних робіт чи за рахунок коштів держбюджету, чи з тарифу НАЕК «Енергоатом», чи за рахунок коштів, які виділяються НАНУ з бюджету.