Не час гальмувати

Вже сьогодні дехто робить остаточні висновки щодо наслідків кризових явищ на світових фінансових ринках, які сталися минулого тижня. Гадаємо, із цим не слід занадто поспішати, хоча такі збурення, безумовно, не можна недооцінювати. Але, на нашу думку, не слід штучно нагнітати пристрасті, порівнюючи нинішні процеси з кризою 1997—1998 років. Та як бути із заявою всесвітньо відомого фінансиста Джорджа Сороса, який наголошує на тому, що ситуація є набагато серйознішою порівняно з будь-яким кризовим процесом після Другої світової війни? Цю оцінку також не можна не враховувати. Але у ній, як ми вважаємо, відбиваються не лише об’єктивні реалії, а й особиста позиція (а можливо, й особистий інтерес).

Інший аспект цієї проблеми — нині чітко окреслився основний детонатор чинних фінансових потрясінь: ним стала найпотужніша в світі економічна система — економіка США, яка перебирає на себе у поточних цінах майже 28% світового ВВП (за даними МВФ, у 2006 р. світовий обсяг ВВП у проточних цінах становив $48,1 трильйона, у т.ч. у США — $13,2 трильйона), а за паритетом купівельної спроможності долара — 19,7%. Суть проблеми концентрується у цій статистиці: найменші коливання у економічній динаміці цієї країни миттєво бумерангом відбиваються на світових економічних процесах.

Останнє десятиріччя відзначалося високою кон’юнктурною активністю американської економіки. За даними МВФ, у 1998—2007 роках середньорічні темпи її зростання становили 3,1% (країн зони євро — 2,1%). За цей час лише 2001-й і 2002 роки відзначалися «в’ялою» кон’юнктурою (0,8% та 1,6% зростання ВВП — відповідно). У 2007 році, за попередніми даними, зростання ВВП у США становило лише 2,2% (країни ЄС — 2,8%). За прогнозами МВФ, зробленими ще у квітні 2007 року, цього року американська економіка мала б зрости на 2,8%. Після розгортання іпотечної кризи ці прогнози було скориговано: спочатку йшлося про 1,8—2%, а нині — про 1—1,6%. Оголошені президентом США Дж. Бушем заходи щодо зниження податків на суму $140— 150 мільярдів, або близько 1% ВВП (неоднозначно сприйняті діловими колами світу), мають стимулювати темпи економічного зростання і кореспондуються з відповідними процесами. До того ж, слід враховувати, що поки що не йдеться про реальні перспективи кризового падіння американської економіки у поточному році. Їй загрожують лише рецесійні процеси, тобто усе ж темпи розвитку в межах позитивної динаміки.

Ми акцентуємо на цьому, щоб якоюсь мірою знівелювати крайнощі, що домінують сьогодні в оцінках цих процесів. Піднесення і падіння котировок, у т.ч. й у розмірах, що мали місце минулого тижня, — не просто іманентна якість світового фінансового ринку, а внутрішньо притаманний йому спосіб (механізм) утвердження його рівноваги. Варто враховувати й те, що економічною теорією і практикою напрацьовано достатньо ефективні антикризові механізми, якими володіють економічні інституції США. Зниження Федеральною резервною системою облікової ставки на 0,75% (до 3,5% річних), яке відразу позитивно вплинуло на кон’юнктурні процеси, — лише один із таких інструментів. До того ж, слід враховувати позитивний вплив на американську економіку нинішньої політики зниження валютного курсу долара, яку де-факто проводить ФРС, а також прогнозоване падіння світової ціни на нафту, яка для умов сучасної світової кон’юнктури, скоріше за все, досягла наприкінці минулого року свого максимуму.

Звичайно, нинішні процеси на світовому фондовому ринку не можуть пройти безслідно. Очевидно, можна вести мову про неодмінне уповільнення, як це прогнозується (з 3,6% до 3,3%, а можливо, і до 3%), динаміки зростання світової економіки. І йдеться про тенденцію, яка торкнеться не лише країн — лідерів світової економіки (США, ЄС, Японії), а й Китаю (орієнтовне зниження темпів зростання з 11,5% у 2007 р. до 10,8—10,5% — у 2008 р.). Це ж стосується і економіки Росії, яка за нинішніх умов вочевидь продемонструвала свої системні вади, засвідчивши, що попри високі темпи зростання, вона і сьогодні залишається достатньо слабкою ланкою світової економічної системи. Останнє для України є найнебезпечнішим. Однак у цілому вказані процеси, крім утрат, несуть у собі (як про це вже йшлося вище) і потенціал структурної фінансової стабілізації. Невипадковими у цьому зв’язку є позитивні прогнози світової динаміки на наступний 2009 р. — очікування (щонайменше) відновлення темпів зростання на рівні 3,6 відсотка.

ДО РЕЧI

Директор Інституту міжнародної економіки Петерсена (Швеція) Фред Бергстен вважає, що світова економічна криза істотно не зачепить Україну й економіки сусідніх країн. Про це він сказав, виступаючи на четвертій українській ланч-конференції в Давосі, організованій Фондом Віктора Пинчука і компанією EastOne. «Те, що економіка України росте, — позитивна риса для світової економіки в цілому», — впевнений Бергстен. Характеризуючи найбільш важливі можливі наслідки світової економічної кризи для економіки України, Бергстен назвав першою групою ризику міжнародну торгівлю. «Уповільнення розвитку США в сполученні з відторгненням процесу глобалізації в багатьох регіонах світу може спровокувати нову хвилю посилення протекціонізму в економічній політиці — як у Західній, так і в Східній Європі. Крім того, нова адміністрація США, цілком можливо, буде заперечувати проти відкритих ринків для продукції з інших країн, у тому числі і з України», — відзначив учений. У цьому контексті, на його думку, для України дуже важливим є вступ до СОТ. «Як член СОТ Україна займатиме сильну позицію в питанні захисту ринків збуту і захисту своєї економіки». Другою групою ризиків Бергстен називає валютні. «Оскільки Україна шукає своє місце в Європейському Союзі, я б порекомендував вам змінити ваш валютний курс і прив’язувати його не до долара, а до євро. Це буде важливим кроком для зміцнення фінансової системи країни», — сказав він.