«Непотопляемый»

Демократична або «помаранчева» коаліція знову, як і 2006 року, захопилася розподілом посад. Про це говорять не тільки її противники, але й симпатики. А посад, звісно, на всіх ніколи не вистачить. Не виключено, що це може вплинути на стабільність коаліції, якщо вона буде створена. Останнім часом у блоці НУ НС все більш вагомо звучатьголоси за створення так званої широкої коаліції. Словом, претенденти на чергову нову владу вже вкотре наступають на ті ж іржаві граблі. У разі створення демократичної коаліції посада прем'єр-міністра, а також весь економічний блок уряду відходить до БЮТ. При створенні широкої коаліції, Партія регіонів, мабуть, повинна буде віддати посаду прем'єра НУ НС. Про цесвідчать певні висловлювання регіональних лідерів. А економічний блок уряду може бути розділений по-братськи між ПР і НУ НС. У такому разі, крісламіністра ПЕК і голови «Нафтогазу України» дістануться пропрезидентській силі.

Як повідомило «Дню» надійне джерело в БЮТ, цілком вірогідно, що за такого розкладу, міністром ПЕК або головою НАК може стати Ілля Йосипович Рибчич — особистість дуже відома в колі газовиків і нафтовиків, але абсолютно темна конячка для виборців, які голосували за список НУ НС, в якомувона (нехай і на непрохідному 90-му місці) раптом опинилася.

Як? Це може бути цікаве виборцям. Рибчич уже протягом довгого часу належить до газової еліти нашої країни: був навіть головним радником голови НАК «Нафтогаз України» Юрія Бойко, заступником голови та членом правління «Нафтогазу», керівником дочірньої компанії «Укргазвидобування». Але ось що дивно, будучи нехай не по формі, але все ж фактично і практично високим державним чиновником («Нафтогаз», як відомо, стовідсотково державна компанія), наш претендент на міністерське крісло у той же час устиг досягнути чималих успіхів ще й у страховому бізнесі. Ну і що? Згідно з законом сумісництво саме по собі не переслідується, до того ж «Нафтогаз» акціонерна, а не державна компанія. Але тут можна поставити таке питання: а чому це в Україні так повільно зростає видобуток природного газу і не видно особливого приросту його запасів? Чи не тому, що один із ключових виконавців цього завдання останніми роками дуже багато часу приділяв власному страховому та банківському бізнесу? Під його контролем, згідно з деякими даними, перебувають страхові компанії «Укргазпромполіс-Життя», ЗАТ «Страхова компанія», а також ВАТ «Страхова компанія», в якій він не лише володіє 9,1% акцій, але й є членом спостережної ради . 2005 року згідно з прямою вказівкою Рибчича саме в компанії «Укргазпромполіс» були застраховані всі підрозділи «Укргазвидобування», а також їхній персонал. Крім того, не чужий потенційному претенденту на роль керівника галузі також і «Укргазпромбанк». У наявності , як то кажуть, конфлікт інтересів.

Не виключено, звичайно, що ставши міністром, бізнесмен, який добре знайомий із підзабутим нині лозунгом про відокремлення бізнесу від влади, знайде на кого переписати свої страхові та банківські активи й подасть, як у нас це заведено серед політиків, абсолютно «чисту» декларацію. Але чи гарантує це нам те, що відповідні активи, як і раніше, не цікавитимуть його куди більше, ніж газові та нафтові проблеми країни та її населення?

Крім того, свого часу вітчизняна преса аж ніяк не приховувала «мімікрії газовика Рибчича», який пройшов славнозвісний шлях від «біло-блакитного» агітатора до високих газових чинів при «помаранчевих» урядах у період івченковського правління в НАК «Нафтогаз Україна». Так, районна газета «Вісті Красноградщини» (Харківська область) писала в листопаді 2004 року в статті під заголовком «Чітка позиція газодобувачів» про те, як Ілля Рибчич проводив у цьому регіоні «масштабну роботу, направлену на підтримку кандидата у президенти України В. Януковича». Газета висловлювала думку Рибчича про те, що він «задоволений результатами першого туру виборів, під час якого красноградчани довели, що обирають сильну, самостійну, незалежну Україну, обирають стабільну державу з високим рівнем соціальних гарантій». Рибчич, як повідомляла газета, був упевнений, що «в другому турі підтримка В. Януковича буде ще більш дійовою, й практично головна роль у ній відведена саме працівникам БУ «Укрбургаз». Але чому тут дивуватися? Тоді Рибчич обіймав посади заступника голови правління та члена правління НАК «Нафтогаз України», й після приходу до влади «помаранчевих» залишився в заступниках і лише згодом був знижений до керівника ДП «Укргазвидобування».

А ось на виборах 2006 його можна знайти вже у списку кандидатів «Нашої України» до Київради, причому під номером 32. Ось такий це політик. Керуючись приведеними фактами, можна легко передбачити, що якби він потрапив 2006 року до Верховної Ради від «Нашої України» або БЮТ, то міг би швидко поповнити ряди регіоналів, як це зробили інші його нестійкі однопартійці, створивши таким чином підгрунтя для політичної кризи. Сьогодні перед ним знову відкрилася кар'єра політика. Міністр-то в нас — політична фігура. І звідки раптом таке запаморочливе просування? Тут варто пригадати, що незабаром після вступу на посаду голови «Укргазвидобування» Рибчич без всілякого тендеру переводить рахунки «Укргазвидобування», які до цього знаходилися в солідному «Промінвестбанку», не в державний «Укрексімбанк», як це декларував уряд, а в добре йому відомий, але по суті дрібний (62-е місце в рейтингу АУБ) «Укргазпромбанк», уже згадуваний на початку цього матеріалу як такий, що знаходиться під контролем Рибчича і його сім'ї (зять очолює спостережну раду). І дуже слушне запитання поставила «Україна кримінальна»: це, часом, не корупція?

Але сьогодні нас, насамперед, цікавить, мабуть, навіть не це. А те, чи немає серед власників цього банку також і Івана Діяка (нині радника Президента, а в минулому керівника «Укртрансгазу» та радника голови НАК Олексія Івченка)? І чи не він ладить зараз колегу- банкіра в міністри палива та енергетики? На різних сайтах в iнтернеті є інформація, що протягом 2005—2006 років через рахунки «Укргазпромбанку» пройшло понад шести мільярдів гривень. Скільки з них стало потім власністю банкірів?

Але не виключено, що сідаючи в крісло міністра, Рибчич заздалегідь потурбується про те, щоб позбавитися образливого для газовика прізвиська «банкір». Схоже, власники «Укргазпромбанку» збираються продати його російському «Газпромбанку», й таким чином передати в руки російського «Газпрому». Чи гідна ця комбінація людей, які постійно знаходять в Україні «п'яту колону» імперських сил?

Але що ми весь час копаємося в минулому. Добре було б заглянути в майбутнє нашого кандидата в міністри, та й нас із вами. У цьому нам може допомогти цікавий документ — довідка про результати перевірки дотримання державної дисципліни цін при поставках природного газу українським споживачам. Перевірка була проведена на виконання доручення міністра економіки Арсенія Яценюка від 14.02.06 (№100/89). Як повідомляється у цій довідці, «більшість ліцензіатів, які займаються поставками газу за нерегульованим тарифом, фактично перепродують його один одному по ланцюжку (3—4 ланки), але не здійснюють поставок безпосередньо споживачу». Отже, зазначають ті, хто проводив перевірку, «кінцева вартість газу на його шляху від виробника до промислового підприємства зростає на 29,1— 360,5 гривень за тисячу кубометрів (2005 рік), або на 20,3— 564,7 гривень за тисячу кубометрів (2006 рік), що зумовлює зростання собівартості продукції (послуг) підприємства». За даними перевірки, «практично весь добутий газ реалізовується посередницьким структурам за мінімальними цінами, що практично дорівнюють собівартості здобичі, тоді як газотрейдери отримують великі прибутки на різниці між ціною купівлі та ціною реалізації природного газу...». Але при чому тут керівник «Укргазвидобування»? Ті, хто проводили перевірку, відповідають на це запитання так: «Дочірня компанія «Укргазвидобування» при річному обсязі видобутку газу природного 2005 року 14,2 млрд. м3 і середній ціні реалізації 94,1 грн. (без ПДВ) за тис. м3 (середньорічна собівартість — 80,9 грн.), безпосередньо споживачам реалізовувала 4,4 млн. м3, що становить лише 0,03% від загального обсягу реалізації. Інший газ власного видобутку був реалізований посередникам для подальшого перепродажу...». При цьому, ті, хто здійснюють перевірку, не здогадуються про причини такої переваги. Не виключено, що посередники якось стимулювали керівництво «Укргазвидобування». І їхня схема працювала. Причому генеральним директором «Укргазвидобування» на цей час, нагадаємо, був нинішній кандидат у міністри Ілля Рибчич.

Виявлені й інші неприємні факти. Наприклад, насоси марки УНТБ-950А (у комплекті) «Укргазвидобування» купує у певної компанії «Лідер» за 15,2 мільйона гривень. Але дуже легко перевірити, що російський завод «Уралмаш» (м. Єкатеринбург), який виробляє це обладнання, продає їх в Україні менш ніж за 4,5—5 мільйонів. Різницю легко може порахувати і школяр молодших класів.