Одесу хочуть залишити без «короваю»

«Хочу, щоб Одеська область стала брендом, пілотним проектом, інвестиційною гаванню з привабливим для інвесторів кліматом, щоб вона зробила пробоїну в лавах олігархії та бюрократії, через яку до України полине потік інвестицій», — сказав нещодавно Президент України Петро Порошенко у відеозверненні до учасників Одеського фінансового форуму. Але для всього вищесказаного повинні посилено діяти не лише одеський глава облдержадміністрації Міхеїл Саакашвілі, але й уся державна машина. А вона нерідко не просто пробуксовує, але й працює не на користь України. Приклад цьому знаходимо саме в Одесі.

«Для розширення свого бізнесу ми взяли в дочірнього банку Сбербанку Росії кредитну лінію, щоб купити два  кримські підприємства — «Кримхліб» і «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (СКХП). Кредит виплачували, погашали до початку цього року. Але ці кримські підприємства вже стали на ноги, і ми вирішили, що вони в змозі самі сплачувати цей борг. З ними, не без відома Сбербанку Росії, було укладено відповідний договір», — розповідає генеральний директор підприємства «Одеський коровай» Станіслав Степченко.

«Кредиторам ми неодноразово й заздалегідь надсилали повідомлення, — продовжує директор, — запрошували на зустрічі і на саме підписання цих договорів. Отже, платником стали виступати кримські підприємства. Але ми не чекали, що вийде розпорядження нинішньої незаконної кримської влади про націоналізацію двох наших акціонерних товариств, де ми є мажоритарними акціонерами. Ми навіть не знаємо тепер, кому конкретно вони належать. І не можемо звернутися до російського суду. Оскільки не є суб’єктом — наше акціонерне товариство не може перереєструватися в Криму впродовж восьми місяців —  кримська реєстраційна служба відмовляє нам у реєстрації юридичної особи».

«Можна звернутися до суду в рамках міжнародного законодавства, але хто дасть гарантію, що Російська Федерація виконає його ухвалу? — запитує Степченко, — Коли вони востаннє це робили? І яку з ухвал міжнародних судів вони виконували? Ми вийшли заручниками цієї ситуації. Ми виграли справу в першій судовій інстанції в Україні, в Київському районному суді Одеси,  де визнали договори про переведення боргу і зміну платника повністю законними, і «Одеський коровай» було звільнено від сплати  кредиту. А «Кримхліб» за цим кредитом було визнано єдиним і законним платником».

«За декілька місяців після цього Сбербанк вирішив: якщо вдалося забрати кримські підприємства, чом би не загребти і одеські? — згадує генеральний директор, — Вони звернулися до Апеляційного суду Одеської області. І він прийняв дуже цікаву, але, як здається, незаконну ухвалу: не розглядаючи нашу скаргу по суті, він скасував ухвалу першої інстанції за формальними підставами, вказавши, що цей спір не підлягав розгляду в місцевому суді  і спрямував його до господарського суду. Потім наші опоненти звернулися до Господарського суду Київської області з позовом про визнання згаданих договорів про переведення боргу на кримські підприємства не чинними. Сбербанк аргументує це тим, що на підписанні договорів його представники не були присутні і що їх узагалі не повідомляли, хоча в матеріалах справи є копії всіх повідомлень і дані Укрпошти про те, що Сбербанк підписав повідомлення про вручення запрошення».

«Коли «Кримхлібу» настав час платити за кредитом, Сбербанк Росії чомусь знову зажадав визнати згадані договори не чинними, — описує судову епопею «Одеського короваю» Степченко, —  У першій інстанції ми програли і подали апеляційну скаргу. І буквально місяць тому Апеляційний суд Київської області прийняв ухвалу не на нашу користь. Зараз ми подали касаційну скаргу. Справу розглянуть у жовтні. Ми віримо в наше правосуддя, сподіваємося на нашу судову систему. І це не іронія: ми дуже віримо. Але маємо інформацію, що на суд чиниться тиск. Причому не російською стороною, а керівниками наших українських служб».

«Нам не зрозуміла позиція нашої країни, — з гіркотою говорить генеральний директор, — нашого уряду. Ми не можемо зрозуміти, чому  чималеньке українське підприємство перетворюється на хлопчика для биття — у нас все ж таки працює близько півтори тисячі осіб. І нам незрозуміло: те, що роблять із нами — це якийсь одиничний випадок чи тенденція. На пам’яті у мене ще один такий приклад. Підприємство, де працювало 400 осіб, у невеликому населеному пункті Дніпропетровської області, теж узяло кредит у російського банку. Півроку тому туди зайшла наша виконавча служба. Працівники нашої прокуратури. І за підтримки правоохоронних органів цей російський банк забрав підприємство. Сьогодні всі 400 осіб без роботи. На підприємстві вибиті всі скла — підприємство фактично вмерло. Ми до такої долі не готові. І не будемо здаватися», — стверджує Степченко.

Його підтримують українські експерти, але при цьому роблять далекосяжні висновки. За їхніми даними, сьогодні багато українських підприємств стикається з фінансовими претензіями російських банків, а українські суди виносять ухвали на користь останніх. Експерти зазначають, що український бізнес, який будь-коли кредитувався в російських банках, ризикує через позицію українських судів перейти у власність держави, яка веде проти України гібридну війну. Гібридна експансія російського бізнесу в Україні стає чинником, який безпосередньо впливає на національну безпеку нашої країни.

Політолог, засновник дослідницької компанії AktiveGroup Андрій Єременко зазначає, що в даному випадкові російський банк «працює на користь Кремля, а економічні інтереси стоять на третьому або навіть п’ятому плані. Банк робить те, чим має займатися служба Кремля: розхитуванням економічної ситуації в Україні. До того ж «Одеський коровай» виробляє близько 70% хліба в області, і якщо хліб хоча б один день не надійде на прилавки, ми можемо собі уявити, що там буде.

Отже позиція банку,  як упевнений Єременко, абсолютно передбачувана, зрозуміла й логічна. Але абсолютно нелогічна поведінка українського суду, що задовольнив позов російського банку, зазначає експерт. Він мав би відстоювати законність. Але анексія Криму і війна на Донбасі — явний форс-мажор. Інтерес російських банків, власниками яких є керівники цієї країни, лежить у політичній площині, підкреслює Єременко. На його думку, створений судом прецедент відчиняє скриньку Пандори. Адже всі підприємства, які перебувають на окупованих територіях, мають певні проблеми. І якщо суди України прийматимуть ухвали на користь російських банків, то це завдасть дуже серйозного удару по економіці нашої країни, передбачає експерт.

«Я розмовляв з колишнім прем’єром Криму Куніциним, і він повідомив, що в Криму Україна в результаті анексії Росії втратила від 500 до 600 підприємств. Що в такому разі робити малим і середнім компаніям, щоб захищати свою власність?» — запитує  глава експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. «У нас із цього приводу фактично немає позиції держави, — відповідає він на своє питання, — Так, ми не змогли захистити, хоча це функція держави, свою територію, захистити право власності бізнесу. Але міністерство юстиції мало б подавати позови від імені цих підприємств, захищати їх від імені держави. Мало того, що у підприємств украли активи в Криму або на Донбасі, так їх згодом, як «Одеський коровай», розривають на території України». Експерт пропонує через це переглянути закон про окуповані території, передбачити в ньому, зокрема, мораторій на сплату податків для таких потерпілих від агресії підприємств, щоб ці компанії не було знищено. «На рівні економічної політики держава зобов’язана захищати українські підприємства», — наполягає Кушнірук.

Віктор РОМАНЮК народний депутат:

У цивілізованого світу викликає здивування, чому Україна лише зараз запроваджує санкції проти Росії, які були запроваджені США, Євросоюзом, Японією та іншими країнами ще півтора року тому. І зараз ми отримуємо конкретні наслідки для українського бізнесу.

Загальна позиція державної машини залишається такою ж, як і за радянських часів: продекларувати, а потім нічого не робити.

У законодавчому полі все зараз урегульовано так, щоб не зачіпати якісь приватні інтереси громадян або організацій противника