Плануємо майбутнє

Учора у світі відзначили Міжнародний день інтелектуальної власності. Для українців це свято не нове (десять років поспіль, стільки ж, скільки у світі, його відзначають у нас), але все ще маловідоме. Про причину такої ситуації та інші актуальні питання у сфері інтелектуальної власності «Дню» вдалося поговорити із тим, хто безпосередньо опікується цими питаннями та є одним із ініціаторів проведення вищезгаданого дня в Україні, головою Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Миколою ПАЛАДІЄМ.

— Миколо Васильовичу, наша з вами розмова відбувається напередодні святкування Міжнародного дня інтелектуальної власності, відзначення якого в Україні ініціювала ваша установа. Ви вважаєте його актуальним сьогодні для українців? Чому?

— Святкування Міжнародного дня інтелектуальної власності 26 квітня запроваджено державами — членами Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) 2000 року. Саме цього дня 1970 року набула чинності Конвенція, що засновує ВОІВ. Представники державної системи правової охорони інтелектуальної власності 2000 року ініціювали щорічне святкування цього дня в нашій країні. Ця ініціатива була активно підтримана всією творчою когортою українців. І це не дивно, бо наша держава має могутній інтелектуальний капітал у кожній галузі господарства.

Нині це свято є не просто актуальним, воно стало важливою подією в житті тих, хто своєю працею змінює світ на краще. Адже приємно зауважити, що в інтелектуальній частині українського суспільства вже є розуміння того, що саме інтелектуальний капітал відіграє головну роль у формуванні економіки нового типу, втім, далі цього розуміння поки що суттєвих зрушень не відбувається. В той же час статистичні дані винахідницької активності, світове визнання наших творчих досягнень свідчать про високий інтелектуальний потенціал українських творців. Утім, і в Україні, не зважаючи на певні кризові моменти, є можливість заробляти на інтелекті, знаннях, творчих досягненнях так, як і в решті економічно розвинених держав.

Тож, користуючись нагодою, хочу щиро привітати винахідників і творців України. Повірте, найкращими бути непросто, творити і жити цим — насправді великий дар, який творчі люди втілюють у своїх шедеврах — наукових, технологічних, мистецьких.

— Гаслом цього дня ви обрали «Моделюємо майбутнє». Як, на вашу думку, має моделюватись українське майбутнє?

— Насправді гасло Міжнародного дня інтелектуальної власності щороку обирає ВОІВ. Це своєрідне послання світові.

Цьогорічний девіз ВОІВ — «Плануємо майбутнє». Це невипадково, адже сьогодні як ніколи наша земна куля, так би мовити, рухається зусиллями творчих людей.

Як моделювати? Безперечно, інноваційний процес є багатоступеневим комплексом робіт, в якому задіяні як автори ідеї, винахідники, новатори, так і особи, які займаються виробництвом та просуванням продукції на внутрішні та зовнішні ринки. Тож важливо запровадити механізми ефективного перетворення інтелектуальних ресурсів нації, інтелектуального капіталу українського суспільства на виробництво матеріальних і духовних благ. Необхідно на державному рівні чітко визначити, які саме українські винаходи, новітні технології, досягнення у сфері культури й мистецтва забезпечать необхідний рівень конкурентоспроможності на світовому ринку, і вкладати максимум зусиль у розвиток саме цих напрямків.

— Той план і ту модель нашого майбутнього, яку ми бачимо сьогодні, ви б назвали коректною? Як вона співвідноситься з акцентами, які ставить світова спільнота щодо свого майбутнього?

— Впевнено можна говорити про те, що всі економічно розвинені країни робили і роблять ставку на інтелектуальну власність. Фінляндія, Швейцарія, Японія, Сполучені Штати Америки, Британія, Німеччина економічно розвиваються завдяки інноваціям, новітнім технологіям. Ці країни вкладають величезні кошти у конкретні новітні ідеї, на розвиток відповідних галузей, завдяки яким кожна з них тримається у десятці світових технологічних лідерів.

Повірте, Україна має значну кількість винаходів на рівні відкриттів у багатьох галузях господарства. Що ж заважає Україні, яка має могутній інтелектуальний потенціал, перейти до інноваційної моделі розвитку? Головна проблема, на мій погляд, полягає у відсутності реальної стратегії наукового та інноваційного розвитку в нашій державі. Саме вона водночас має стати головним індикатором ефективності витрат на науку і визначити національні інноваційні пріоритети на перспективу. При цьому важливим є розуміння того, що навіть найкраща стратегія не буде втілена в життя, якщо не розробити ефективні механізми її реалізації.

Прикро визнавати, що значна частка винаходів наших талановитих співвітчизників, що визнаються на світовому рівні, залишається нереалізованою.

Вже давно настав час сформувати та запровадити сучасну модель інтеграції інтелектуального потенціалу нації у внутрішній і світовий ринки, враховуючи як національну специфіку процесів перетворення інтелектуального надбання в конкурентоспроможну продукцію, так і відповідний світовий досвід. Треба просто від розмов про необхідність інноваційного розвитку економіки перейти до реальних справ.

На жаль, більшість керівників підприємств, організацій, установ також мають слабке уявлення про можливості комерційного використання об’єктів права інтелектуальної власності. Вони займаються впровадженням новітніх розробок і намагаються продовжувати цю роботу в нових економічних умовах, але просування інтелектуальної продукції на ринку, особливо зовнішньому, вимагає спеціальних економічних знань, володіння методами маркетингу цього специфічного товару. Цим мають займатись фахівці, обізнані з такими питаннями, які пройшли відповідну підготовку і, головне, можуть дивитись хоча б на декілька років уперед. Наші бізнесмени орієнтовані на «швидкі гроші», а новітні технології — це п’ять і більше років. Але вихід є.

— Де і в чому ви бачите цей вихід?

— Немає сумніву, що забезпечення комерційної реалізації результатів інтелектуальної діяльності має здійснюватися через формування спеціальних комплексних структур, які б стали безпосередніми учасниками процесу створення об’єктів права інтелектуальної власності (венчурні фонди, інтелектуальні містечка тощо), здійснювали експертну оцінку їхньої комерційної привабливості, досліджували кон’юнктуру ринку, а також мали змогу надавати інноваційним розробкам дієву маркетингову та фінансову підтримку.

Як свідчить світовий досвід, інноваційні зрушення в національних економіках визначалися не лише науковими та технічними досягненнями, але й загальним інтелектуальним проривом за допомогою створення відповідних інституцій соціального, освітнього, науково-технологічного та маркетингового спрямування, які поєднали інтелект, виробництво, бізнес. Це безпрограшна модель. Звичайно, можна помилитися у перспективності винаходу, але це приблизно 1% зі 100%, коли експертна оцінка не змогла забезпечити гарантію прибутку.

Дуже важливо також об’єднати людей єдиною національною ідеєю — стати високорозвиненою країною з високою духовністю та гідним рівнем життя. Думаю, ні в кого немає сумніву, що ми того варті. Варто на найвищому державному рівні закладати міцність відповідного фундаменту для інноваційної моделі розвитку нашої держави, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій соціально-економічній системі. А від цього, у свою чергу, йти до перспективи створення робочих місць у нових галузях, які визначають обличчя світової економіки ХХІ століття — економіки, що базується на знаннях та інтелекті.