Походження... має значення

Президент України Віктор Ющенко у вівторок виступив перед делегатами асоціації «Руссель 20-20» — неприбуткової організації, що поєднує найбільших світових інституціональних інвесторів. Президент закликав їх сміливіше інвестувати в Україну. «Я належу до тих політиків, громадян України, які вважають, що Україна стає одним із найсучасніших ринків Східної Європи», — переконував Президент інвесторів. За його словами, серед пріоритетів України — розвиток енергетичних і енергозберігаючих технологій. Президент також зазначив, що зі своїми транзитними можливостями Україна прагне стати невід'ємною частиною європейського енергетичного ринку. Також Ющенко відмітив значний потенціал в освітній сфері і розвитку науки та технологій, зокрема у сфері зв'язку й авіакосмічній галузі. Глава держави завірив учасників зустрічі, що Україна докладає всіх зусиль до захисту права власності. «На офіційному, державному, рівні ніхто не буде обговорювати політику так званої реприватизації. Прошу це взяти за основу нашого курсу», — підкреслив Президент. «Ми виходимо з того, що ринок повинен розвиватися на базі приватної і корпоративної власності. Ми будемо продовжувати відкриту і прозору політику національної приватизації», — сказав Ющенко. При цьому, аналізуючи економічні процеси в державі, Президент звернув увагу на значний приріст ВВП, а також на те, що фіскальні процеси свідчать про взаєморозуміння влади з бізнесом. На 18% у порівнянні з попереднім роком збільшилися надходження в бюджет. У країні, за його словами, формується конкурентне середовище, сприятливе для залучення інвестицій.

Таке звернення до інвесторів має свідчити не тільки про те, що Україна, як і раніше, відчуває інвестиційну спрагу, а й про те, що здійснювана у нас державна політика у цій сфері не позбавлена помилок і прорахунків. І, дійсно, основний рушій прискорення економічного розвитку будь-якої держави в середньостроковій та довгостроковій перспективі — це збільшення інвестицій та реалізація іноваційно-інвестиційної стратегії розвитку національної економіки. Безсумнівно, що для України вказаний шлях розвитку буде більш сприятливим при її якнайшвидшому вступі до СОТ, що автоматично підвищить інвестиційний рейтинг України на міжнародному рівні та, відповідно, довіру інвесторів. На жаль, вступ до цієї організації зусиллями уряду та парламенту, незважаючи на офіційні заяви, відтерміновується. За таких умов проголошена інвестиційна модель розвитку національної економіки залишається лише декларацією та має демонстративний характер. Однак, всупереч незкоординованості та хаотичності деяких дій чинної влади та недосконалості діючого законодавства, інвестиційна привабливість української економіки, як це не дивно, все ще зберігає «мляво-позитивну» тенденцію до зростання. Зокрема, це стосується металургійної, енергетичної, видобувної промисловості, а також інфраструктури, фінансових установ та, меншою мірою, сільського господарства.

У світовій практиці існує два основні шляхи інвестиційного збагачення, які свідчать про стійку тенденцію економічного зростання. Перший пов'язаний з орієнтацією на державні інвестиції, другий зорієнтований на приватний капітал. Недієвість бюджетних інвестицій та їх постійне розкрадання або «проїдання», як було у випадку з коштами, вирученими від продажу гіганта чорної металургії «Криворіжсталі», свідчить про безперспективність державних інвестиційних проектів за будь-яких урядів. Сьогодні ніхто з представників «помаранчевої» влади не може розповісти, куди були витрачені кошти, отримані від приватизації гіганта української металургії. Тому з урахуванням наших фантастичних реалій, основним пріоритетом в інвестиційній сфері має бути залучення інвестицій приватного сектору, включаючи прямі іноземні інвестиції.

На сьогодні аналіз кон'єктури інвестиційного ринку дає змогу відмітити певні особливості галузевого інвестування. Так, протягом поточного року основні надходження були пов'язані, перш за все, з купівлею іноземними банками кількох великих українських банків, серед яких банк «Аваль» (проданий за 0,9 млрд. євро), а також вище згаданою купівлею комбінату «Криворіжсталь». Однак сьогодні стратегічний інвестор, як і раніше, вичікує. І на це є певні причини. По-перше, це зміна чинного законодавства про спеціальні економічні зони (СЕЗ). Суть внесених змін полягала у скасуванні пільгових митних і податкових режимів підприємницької діяльності на території СЕЗ. Іншими словами, були скасовані ті пільги, які, власне, і становили зміст цих зон та робили їх привабливими для інвесторів. По-друге, це внутрішньополітичні чинники, а саме: протистояння Президент — прем'єр-міністр, що погіршує інвестиційний клімат загалом та утворює напруження навколо майбутніх приватизаційних проектів.

Розглядаючи питання залучення прямих іноземних інвестицій варто звернути увагу на певні прорахунки та помилки діючої влади, які деструктивно впливають на розбудову соціально-спрямованої економіки.

Експертів сьогодні не можуть не турбувати диспропорції в розподілі державних та недержавних капіталовкладень. Серед регіонів України провідні місця за обсягом інвестицій як завжди посідають Київ, Київська область, Дніпропетровськ, Харків та Одеса. Тому саме підтримка регіонального паритету шляхом використання різних методів державної регіональної політики є першочерговим завданням законодавчої та виконавчої влади. Інакше ми будемо і надалі поглиблювати диференціацію соціально-економічного розвитку регіонів, що супроводжуватиметься відтоком населення з певних областей України та по суті призведе до їх соціально-економічного занепаду.

Безумовно, інвестиційна активність регіонів співпадає з розподілом промислового виробництва. Крім того, саме промисловість є галуззю, яка характеризується більшою капіталоємністю, ніж, скажімо, сільське господарство чи торгівля. Тому більша частина капіталовкладень, очевидно, спрямовуватиметься саме до вказаної галузі економіки. Однак в країні існують також і непромислові регіони, але з дешевою і все ж кваліфікованою робочою силою. Політика інвестування повинна враховувати цей фактор. Владі слід інвестиційно підтримувати також і в абсолютній більшості аграрні степові регіони України. Варто зауважити, що протягом 15 років української незалежності жодна з трьох команд влади, які змінювали одна одну, не змогли виробити чітку політику щодо цього питання. І це призвело до величезного відтоку молоді за кордон.

Негативним явищем є і значна галузева нерівномірність розподілу іноземних інвестицій. Інтерес капіталовкладників виявляється здебільшого до вельми обмеженого переліку галузей економіки. Через це структура іноземного капіталу не лише відображає, але й закріплює поглиблення диспропорцій між основними секторами економіки. Така тенденція поряд з домінуванням кредитної складової в іноземних інвестиціях вимагає активнішої участі держави в процесі залучення капіталовкладень. Йдеться, перш за все, про координацію видової та галузевої структури інвестиційних проектів за участі зарубіжних партнерів, що уможливить оптимізувати напрями капіталовкладень та забезпечить перехід кількості інвестицій у якість їх використання. У цьому контексті катастрофічно злочинною постає практика фактично монопольного інвестування ринку нерухомості. Якщо усунути це явище, то прихід нових гравців сприятиме розвитку ринку та здешевленню нерухомості, зокрема житла.

Не варто забувати і про зв'язок прямих іноземних інвестицій з факторами, що визначають рівень національної безпеки. На жаль, останнім часом певний сегмент паливно-енергетичного комплексу без урахування національно-стратегічних інтересів України був повністю переданий бізнесовим групам РФ. За таких умов вести мову про інвестиції у ці галузі було б злочинним. Нині подібна ситуація може виникнути при приватизації житлово-комунального господарства. І знову ми будемо запитувати, куди ж дивилися відповідні органи, яким належить опікуватися національною безпекою... Тому найбільш привабливими сприймаються капіталовкладення з Європейського Союзу та країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, зокрема Китаю та Індії, оскільки вони не переслідують політичної мети та є менш агресивними у порівнянні з російськими. Останні, схоже, сповідують принципи економічної експансії, аніж паритетного економічного співробітництва.

Тому задля збереження відносно позитивної динаміки залучення прямих іноземних інвестицій та зростання основних макроекономічних показників чинна система влади повинна діяти синхронно, у межах інтересів національної безпеки та з урахуванням чітко визначених стратегічних цілей. Лише за таких умов Україна зможе наблизитися до світових стандартів економічного розвитку та скласти гідну конкуренцію розвинутим країнам.