Полонена економіка

Iстина, як і раніше, народжується в спорі. Про те, «хто винен?» і «що робити?», в Українському клубі міркували люди, досвідчені в фінансових питаннях. Сама тема їхньої розмови звучала доволі радикально: «загроза кризи і шляхи її подолання».

«Зараз ми можемо спостерігати кризу моделі розвитку економіки країни, — зазначив президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жалiло. — Який би уряд не прийшов до влади, йому доведеться розплутувати результати цієї кризи, і він опиниться перед набагато більшими проблемами, ніж ті, які ми спостерігаємо зараз». Причинами цієї кризи, на думку Я. Жалiла, є виключно макроекономічні передумови, головна з яких — панування експортної моделі зростання, що не враховує обмеженості внутрішнього ринку і не орієнтує перспективи зростання і фінансові ресурси на вітчизняного споживача. Але річ не лише в цьому. Як вважають експерти, які працюють у сфері антикризового управління, не меншу роль відіграє відсутність кооперації між дрібним, середнім і великим бізнесом, а також конфлікт між бізнесом і фіскальною сферою, який посилився завдяки тому, що уряд практично утвердив у країні фіскально-соціальну модель розвитку.

Великі проблеми, на думку експертів, виникали також і на стику галузей, — їхній нерівномірний розвиток призводив до перетікання грошей зі слабких, таких, що не розвиваються, галузей до більш сильних. Все це стало причиною не лише економічної, але й політичної кризи.

Однак далеко не всі аналітики згодні з тим, що лише макроекономіка винна в ситуації, яка склалася. «Під час переходу від однієї системи до іншої завжди трапляються певні проблеми, — заявив представник Центру соціальних і економічних досліджень «Case Україна» Володимир Дубровський. — Тому наше щастя, що ця криза проходить так м’яко і відносно безболісно». Основою системи, яка змінюється, була, на його думку, авторитарна влада, і тому замість роботи на вільному ринку суб’єкти господарювання займалися пошуком довічної ренти, котру втілював Президент, який розподіляє блага. Саме з цієї причини так болісно проходить процес зміни керівництва країною, вважає Дубровський, а тому криза в такому випадкові була неминучою. Причому це був конфлікт не між кандидатами на посаду Президента, а між бізнесом і фінансовими інститутами, які звикли до довічної ренти. Не менш сильно, на думку економіста, конфліктували між собою і представники двох різних груп галузей: енергоємних і всіх інших. Це також могло стати причиною кризи.

Але всі ці припущення відступали перед головним твердженням більшості аналітиків: економіку тісно пов’язано з політикою, і доки погано одній, другій не може бути добре. «Економіка стала заручницею політики, — висловив свою думку директор Центру соціологічних досліджень Володимир Лупацій. — Бізнес не може чекати, поки його інтереси хтось почне представляти. Я не вважаю, що зараз потрібно чекати кінця виборів, щоб з’ясовувати стосунки між владою і представниками бізнесу. Вже зараз потрібно з’ясовувати правила гри, за якими гратимемо далі. Головне — відділити економіку від політики». Проте, про повне віддалення від політики не говорив навіть В. Лупацій, на думку якого, повинен існувати трикутник, у якому влада спільно працювала б не лише з суспільством, але і з економікою. Схоже, що ігнорування політиками думок економічної еліти не на жарт зачепило експертів- аналітиків. Вони пропонують не просто взаємодію бізнесу з владою, а побудову такої моделі суспільства, де б бізнес посідав лідируючу роль. На думку учасників дискусії, спірні моменти повинні вирішуватися не лише представниками політичних кіл і зарубіжних інвесторів, що працюють в Україні, але й за участю великих транснаціональних компаній, а також інших провідних операторів українського бізнесу.

Про необхідність взаємодії бізнесу і економіки, говорили практично всі. «Відділити економіку від політики — утопія, — сказав експерт Центру антикризових досліджень Станіслав Романенко. — Політика просто сконцентрована в економіці, а бізнес, у свою чергу, — концентрована форма економіки». Тема ролі політики в долі бізнесу, безперечно, лідирувала в дискусії і навіть істотно потіснила не менш важливий її аспект — про наслідки економічної кризи, що намічається. Однак, про це також йшлося. «Найстрашніший наслідок — криза довіри, — зазначив експерт Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв. — У нас знову з’явився тіньовий ринок, про існування якого потихеньку почали забувати, люди кинулися знімати гроші з рахунків у банках, з’явилося унікальне явище — подвійний бюджет» (задекларований бюджет компанії не виконується, зате існує ще один — тіньовий). Серед числа економічних негативів, які виникають, експерти відзначають також збої в перерозподілі капіталу, проблеми з бюджетом поточного і 2005 року.

При цьому аналітики виписували свої рецепти. На думку Андрія Єрмолаєва, держава замість контролю над цінами і галузями повинна вигадати систему сигналів, що вчасно подаються, які свідчили б про збої. На його думку, краще вилікувати ранню стадію, аніж потім довго боротися з рецидивами. «Нам не потрібно прагнути зараз до досягнення небувалих темпів зростання, — зазначив експерт корпорації «Гардарика» Сергій Дацюк. — Краще зараз зосередитися на близькодосяжних цілях і утримати те, що ще в порядку». З цим далеко не всі погодилися, однак більшість все ж визнала, що важливо не зруйнувати існуючий потенціал, і це прагнення має стати основою нової економічної політики. Річ за малим — донести цю думку до уряду і переконати його скористатися запропонованою порадою, а не перебудовувати систему докорінним чином.