Помилка інтервента

У лютому НБУ знову повернувся до практики активного викуповування доларів. Якщо наприкінці минулого року їх здебільшого продавали ($74,6 млн. у грудні і $36,7 млн. загалом у четвертому кварталі), то у січні нинішнього року придбано $191,5 млн., а на 20 лютого (наростаючим підсумком з початку року) — $698,9 млн. Таким чином з початку року так звані нетто-інтервенції на купівлю валюти або, інакше кажучи, грошова емісія, зросли в Україні в порівнянні з відповідним періодом минулого року в 4,1 рази, тобто сягнули майже мільярда доларів ($926,9 млн.).

Така ситуація черевата (при її збереженні, а тим більше — в разі розвитку) загрозою інфляції. Можливий значний приріст грошової бази через канал рефінансування банків (пояснюється вірогідним швидким зростанням їхнього попиту на грошові ресурси внаслідок раннього розігрівання економічної кон’юнктури, про що свідчить двократне перевищення прогнозних темпів зростання ВВП і промислового виробництва). Додамо, що аналогічна тенденція міститься у фінасуванні запланованого підвищення пенсій, зарплат та інших соціальних виплат та може також стимулюватися сезонним весняним загостренням дисбалансу на продовольчому ринку і, зокрема, зростанням цін на м’ясо-молочні та інші сільськогосподарські продукти. Інфляційний вплив справлятимуть також підвищені темпи росту оптових цін та оголошене і неоголошене підвищення комунальних і, зокрема, газових тарифів. Якщо названі загрози співпадуть у часі, то може створитися вибухонебезпечна для цінової стабільності суміш.

Відтак у Нацбанку розглядаються заходи, здатні «розмінувати» ситуацію. Пропонується дещо оптимізувати обсяги рефінансування банків (в межах, що забезпечують нормальну ліквідність) та переглянути параметри резервування, що є одним із регуляторів грошової пропозиції. У сфері курсової політики розглядається можливість посилити курс національної валюти до долара. Водночас прибічники подальшої лібералізації валютно- курсової політики виходять із необхідності її продовжувати. Для цього пропонується на законодавчому рівні започаткувати лібералізацію капітальних операцій та дозволити громадянам вивозити валюти без декларування. Лунають навіть заклики до найбільш радикального кроку — лібералізації умов обов’язкового продажу валюти (збільшення строків повернення в Україну валютної виручки та періоду, протягом якого вона продається обов’язково). Важливі висновки можна зробити з аналізу січневих даних про стан поточного рахунку платіжного балансу. По-перше, посилення обмінного курсу гривні до так званої валюти прив’язки — долара було адекватним зростанню профіциту цього рахунку. Запас його міцності можна вважати достатнім для продовження політики подальшого поступового зміцнення національної валюти і в березні. По-друге, можливо і доцільно здійснити навіть істотніше зміцнення гривні до долара з метою гальмування послаблення її до євро та рубля — в інтересах курсової підтримки інвестиційного імпорту. До такого висновку підштовхують наявні дані щодо експорту, які свідчать про те, що його зростання перекриває усі песимістичні й навіть оптимістичні прогнози (проти темпів росту за 2003 р. експорт товарів і послуг зріс ще на 3,7%). Оскільки прогнози світової кон’юнктури залишаються кращими за минулорічні, високою є вірогідність того, що січневий рівень експорту буде визначальним і для всього року.

Стабілізуючі кроки можливі й у сфері фіскальної політики. Експерти Нацбанку радять урядові утриматися від нових (ще не оголошених) кроків щодо підняття соціальних виплат у період «сплеску» грошової пропозиції НБУ при різких притоках валюти та перенести такі оголошення і, звичайно, самі виплати на більш спокійні періоди. Поряд із цим урядові рекомендується вдатися до рішучих кроків щодо стабілізації тарифів і дещо збільшити питому вагу внутрішніх запозичень за рахунок підняття доходності державних цінних паперів (за умов притоку додаткових доходів при збереженні нинішніх підвищених темпів зростання ВВП). Урядові також не радять форсувати перевиконання планів приватизації, особливо з продажем об’єктів за валюту в період пікового приросту надходжень валюти від експорту, повернення капіталу та при току прямих і портфельних інвестицій. Йдеться також про доцільність відкриття спецрахунків для валютних коштів від приватизації з метою їх цільового спрямуванням на обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Його обслуговування пропонується активізувати, а також повернутися до розгляду ідеї щодо часткового дострокового погашення державного боргу, щоб загальмувати різке зростання грошової бази. У разі здійснення даних монетарних та фіскальних заходів, досить реальну на сьогодні загрозу інфляційних сплесків можна не тільки пом’якшити, а й звести до рівня, передбаченого бюджетом-2004.