Про досягнення і уроки другого Майдану

Вже майже рік минув від початку другого Майдану. Однією з вимог протестувальників було трансформувати економічну систему «неофеодалізму», що існувала в Україні, на нормальну відкриту систему розвинутого капіталізму. Чи розпочали ми вже цей шлях? Чи маємо ми вже успіх у цьому русі і на прикладі чого це можна побачити — про це й багато іншого в інтерв’ю «Дню» розповів президент «Центру економічного розвитку» Олександр ПАСХАВЕР:

— Український народ повстав проти неприхованого розкрадання і асоціальності влади Віктора. Ніхто не ганявся за олігархами і не вигукував: «Геть їх!». Але поступово вимоги людей трансформувалися — вони захотіли зміни економічної системи відносин. Але й цього не було на гаслах протестувальників. Ми можемо прочитати цю тенденцію лише зі складу учасників Майдану — середньої буржуазії. Так, їй не подобався порядок відносин, що склався в економіці країни. І активна меншість, що здійснила революцію, дійшла розуміння, що треба змінювати систему відносин, які склалися в економіці країни.

На мій погляд, за рік позитивні зміни відбулися. Лише за останні три дні парламент ухвалив закони, які не могли бути ухвалені за жодної попередньої влади. Мова про люстрацію, боротьбу з корупцією і скорочення повноважень прокуратури. Я не кажу, що нинішня влада — це віддзеркалення інтересів Майдану, але вона більш соціально чутлива до його вимог. Це факт. А це вже величезні зміни для України.

Зрозуміло, що поки що у нас немає таких системних змін, які були у Грузії за Саакашвілі. Але якщо хтось чекав радикальних реформ за чотири дні, то це неможливо. З другого боку, українська революція не така радикальна, як Велика Французька: ніхто не висить на стовпах, нікого не ріжуть. Але позитивні зміни тривають, і вони очевидні. Минуле ще хапає нас за горло, зважаючи на політичну й економічну корупцію, але країна просувається вперед.

 — Ви сказали, що Україна не так швидко впроваджує реформи, як Грузія. У чому причина?

— Причину треба шукати не в зовнішніх чинниках, а у відмінності ментальності і вдачі двох народів.

— Можливо, українці ще не готові до серйозних змін?

— Я не відкидаю, що українська багатоетапна революції ще не досягла своєї вершини. На виході мають з’явитися політичні партії середньої буржуазії, які візьмуть владу у свої руки і змінять типові цінності цілої країни. Це позитивний сценарій розвитку України. Коли це буде і чи буде взагалі? Не можу сказати. Якщо народ зміниться, а революційна меншість буде досить енергійною, щоб повести за собою пасивну більшість, тоді шанси є.

 — А негативний сценарій?

— Повернення «до ями Януковича». Його правління — це ганьба українського народу. Українці повинні його соромитися, як німці Гітлера. Негативний сценарій можливий завжди. Але, на мій погляд, нині він малоймовірний. Каталізатором негативних подій може стати консолідація консерваторів, які є в усіх партіях й інтуїтивно сприяють одне одному. Якщо народ не чинитиме опору (що теж можливо), то цей негатив можливий. «П’єса» буде інша, але суть — та сама.

— Україна намагається трансформувати економіку «середньовіччя» і олігархічного феодалізму в економіку капіталізму. Які етапи, на ваш погляд, нам потрібно ще пройти на цьому шляху?

— Україна весь час перебуває на порозі змін і ніяк не може його переступити. Модернізація країни — це грандіозний процес. Комусь він вдався, а комусь — ні. Я не можу передбачити, як швидко ми це пройдемо, і тим паче, які будуть етапи, тому що ще не зрозуміло, впораємося ми з цими викликами чи ні.

Серйозним реформам мають передувати два етапи передреформ. Перший — наповнити бюрократію чесними і відповідальними людьми, які мислять творчо і дбають про майбутнє країни. Нині що ми спостерігаємо? Наша влада каже: «Як добре, що ми звільнили десятки тисяч бюрократів». Але звільнити не означає наповнити чесними чиновниками. Адже лише тоді можна розпочинати другий етап — антикорупційний рух і запроваджувати нові, європейського зразка, держінституції. А потім впроваджуйте собі хоч 62 реформи Шимківа.

— Але не можна все списувати на державу. Бізнес теж повинен змінюватися...

— Бізнес завжди поводиться раціонально. Якщо держава злодійкувата, то й бізнес краде. Це не тому, що він поганий, він просто адаптується.

Що таке олігархічний капітал? Це коли держава дозволяє великим власникам керувати собою. Як позбутися цього? Не треба 1000 і однієї реформи. Досить почати змінювати систему бюрократії. Якщо вища бюрократія не дозволить собою командувати, то великий капітал перестане бути олігархічним, а буде просто великим. А великий капітал потрібен будь-якій розвинутій країні. Серйозні трансформації почнуться лише із зміни системи бюрократії.

— Як швидко Україна зможе пройти цей період трансформацій?

— Цього вам ніхто не скаже. Немає однозначної відповіді. Кожна країн проходила свій шлях по-різному. Наприклад, Словаччина — швидко, Греція йде до чесної бюрократії вже 50 років. Загалом держави Східної Європи досягли цього легко й успішно, тому що цьому сприяла вся їх історія існування. А балканські країни, що перебували спочатку під Візантією, а потім — під Туреччиною, — постійно відстають. Українська історія суперечлива і дає підстави вважати, що ми на цьому шляху будемо успішнішими, ніж балканські держави. Бюрократія дуже чутлива до змін. Але треба не звільняти чиновників, краще робити їх чесними й прозорими. До правильного зменшення бюрократії веде обдумана реформа державного апарату.