Провал через «проїдання»
Збройні сили України стануть сильними лише тоді, коли матимуть кошти для фінансування науки
В Україні до кінця цього року буде створено державну програма розвитку оборонно-промислового комплексу України до 2017 р. Про це в понеділок повідомила журналістам заступник генерального директора держконцерну «Укроборонпром» Тетяна Хрипко. Розвиток оборонно-промислового комплексу України повинен спиратися на випереджаючі темпи створення наукового заділу в галузі та технологічне оновлення підприємств «оборонки», таку думку одноголосно підтримують експерти. Та сьогоднішня практика її навряд чи враховує. Як повідомив днями керівник секції прикладних проблем при президії НАНУ Олександр Сотніков, внаслідок системного багаторічного недофінансування галузевих науково-дослідних і конструкторських робіт (НДДКР) у ОПК, «ми маємо повний провал щодо наукового заділу», а створений раніше «ресурс закінчується». Він також повідомив, що, за деякими оцінками, зношеність основних фондів у ОПК оцінюється сьогодні у 80%.
Серед ключових завдань із розвитку ОПК, на думку вченого, забезпечення випереджаючих темпів створення наукового заділу галузевих НДДКР, оновлення основних фондів «оборонки» та технологічна модернізація підприємств ОПК. За словами Сотнікова, на даний час НАНУ створює єдину базу даних щодо потреб ОПК у наукових дослідженнях, але ця робота, на його думку, повинна спиратися на комплексну та системну державну підтримку. Потребує вдосконалення й чинна система формування замовлень у ВПК. Як вважає Сотніков, вона надто громіздка і забюрократизована, а відповідальність за формування та виконання держзамовлення лежить на головних конструкторах і генеральних директорах підприємств «оборонки».
Тим часом в Україні й досі вважають, що розробки в оборонно-промисловому комплексі сприяють розвиткові економіки країни. «Це — локомотив економіки і суспільства в цілому: промисловості, фундаментальної та прикладної науки, освіти й інженерної думки. Мова йде про рівень інтелекту країни та її конкурентоспроможності у світі», — запевняє голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко. «Космос і авіація, суднобудування і високоточна механіка, аерогідродинаміка, прицільні та навігаційні комплекси, локація і акустика, системи управління, наведення та зв’язку, мікроелектроніка й обчислювальна техніка, спецхімія і матеріалознавство, ергономіка та мікробіологія, технології в медицині та ядерна енергетика», — перераховує він «проривні напрями», які колись розвивали в оборонних лабораторіях, а потім технології передавали в цивільний сектор.
Утім, не слід забувати, що реальний поштовх розвитку економіки розробки у сфері ОПК давали лише у разі достатнього фінансування. Радянський Союз міг собі дозволити такі витрати. Україна таких можливостей не має. І вітчизняна наука, орієнтована на підтримку ОПК, і оборонні підприємства давно вже перебувають у важкому становищі, відчуваючи постійну нестачу коштів. Державним бюджетом на 2012 рік передбачено, що Міністерство оборони має отримати майже 17,4 мільярда гривень. Порівнявши з бюджетом 2011 року (13,7 мільярда), можна говорити про позитивну тенденцію. Проте, за спостереженнями директора військових програм Центру Разумкова Миколи Сунгуровського, зазвичай Збройні сили отримують не більше, ніж третину від прописаних у бюджеті коштів, та ще й наприкінці року.
У той же час на закупівлю нових зразків озброєння і військової техніки і на науково-дослідницькі та конструкторські роботи провідні країни світу витрачають щонайменше 30% від усіх витрат на армію. Україна за усі попередні роки витрачала на це в середньому 7—10% армійського бюджету. Цього року передбачено 510 мільйонів гривень (2011 року — близько 411 мільйонів). «У найближчі роки ми будемо намагатися вийти на фінансування армії на рівні 1,49—1,55 відсотка від ВВП, як того вимагає Президент України», — запевняв наприкінці минулого року тодішній міністр оборони Михайло Єжель.
Директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак вважає, що у вітчизняний ОПК не інвестують через те, що це довготривалі проекти. А віддача таких вкладень може надійти до цивільних галузей економіки взагалі не скоро. Тим більше, що в нашій країні бізнес останніми роками звик планувати свою діяльність не більше, ніж на п’ять років, — до зміни влади. І якщо раптом якимось дивом українська влада й забезпечить ОПК гідне фінансування, то сподіватися, що завдяки цьому тут-таки станеться прорив у економіці, не доводиться. При всій повазі до висловлювань Сотнікова, навіть відомі у світі науково-дослідні та дослідно-конструкторські колективи України вже значною мірою втратили свої кадри. Те саме можна сказати й про наукові інститути, які справді мали б створювати заділ для «оборонки». Сьогодні залишки українських розробників військової техніки займаються поліпшенням якості систем, які було створено ще за СРСР.
Та навіть у таких умовах оборонні підприємства постачають інновації цивільній сфері. Найбільше їх спрямовуються в космічну сферу. Наприклад, «Південмаш» працює над тим, щоб міжконтинентальну ракету SS-18 використовувати для екстреної доставки рятівного спорядження в будь-який район Землі. На замовлення Міноборони держпідприємство «Харківський бронетанковий ремонтний завод» на основі танка Т-64 створило пожежний танк нового покоління ГПМ-64, яким можна керувати дистанційно.
Щоб поштовх для економіки став відчутним, потрібно істотно збільшити фінансування науково-дослідницької діяльності й зменшити витрати на «проїдання». У світі прийнято витрачати на утримання особового складу збройних сил не більше, ніж 50% від усього військового бюджету. В українській армії 2012 року на це передбачено 86%. Чи можливо в таких умовах підтримувати обороноздатність країни? Відповідь на це запитання могла б дати державна програма розвитку оборонно-промислового комплексу України до 2017 року. Але її поки що не існує навіть на папері. Радує лише те, що, за словами Тетяни Хрипко, у складанні цього документа братимуть участь не лише Міноборони та «Укроборонпром», а й профільні наукові організації.
