Приватні шахти просять допомоги...

Різке падіння промислового виробництва у світі та в Україні невпинно збільшує вугільні запаси на складах шахт. Гори нікому не потрібного енергоресурсу змусили приватних власників середніх шахт звернулися до уряду із проханням забезпечити рівні умови роботи на ринку збуту продукції. За словами президента нещодавно створеної асоціації «Український вугільний союз» Віктора Вишневецького (займається захистом саме цієї частини шахтарів), зараз наявний профіцит вугілля, але страждають від цього не всі. Для великих приватних шахт проблем немає, бо вони входять до вертикально інтегрованих об’єднань, які мають стабільний ринок збуту у вигляді коксохімічних заводів або ТЕЦ. Непогано почуваються державні шахти, які збувають своє енергетичне вугілля державній компанії «Вугілля України» по 523 гривні за тонну. Середні ж шахти змушені продавати аналогічну продукцію на експорт за демпінговою ціною 200—250 гривень за тонну при собівартості 400—450 гривень, щоб хоч якось виплачувати зарплатню шахтарям.

Незадоволення приватних власників невеликих шахт викликає той факт, що реальність іде в розріз із Конституцією, яка гарантує рівність діяльності всіх форм власності. Через відмову «Вугілля України» купувати у таких шахт вугілля вони довго не протримаються на ринку за умов кризи, впевнений президент «Українського вугільного союзу». Тоді ці «середнячки» (близько 10% від всієї кількості шахт), які легально працюють та сплачують державі всі податки, просто закриються, а їхні шахтарі опиняться без роботи.

«Пріоритети уряду сьогодні в основному даються державним шахтам, а недержавні — виживайте самі, як хочете. Ми з цим не можемо погодитися, бо на них працюють також українські шахтарі, а не американські», — підтримуючи приватників, говорить голова Профспілки робітників вугільної промисловості, народний депутат Віктор Турманов.

Але чи знайдеться достатня кількість покупців на вироблене вугілля? За даними голови Незалежної профспілки гірників України, народного депутата Михайла Волинця, на складах державних ТЕЦ накопичено більше 2 мільйонів тонн вугілля. Склади ж державних шахт та збагачувальних фабрик зберігають майже 1 млн. 300 тис. тонн.

Можливий варіант закупівлі надлишкового вугілля у Держрезерв, але для цього держава повинна виділити гроші з власної кишені, а там сьогодні не густо. Як бути?

Волинець пропонує для початку розібратися в діяльності вищезгаданої держкомпанії «Вугілля України». Мовляв, вона нехтує продукцією з невеликих, але легально працюючих шахт, і не гребує вугіллям із «копанок». Держава від такої оборудки не отримує жодної копійки, бо податки не сплачуються. Самі ж шахтарі за роки такої батрацької праці не отримують запису в трудову книжку і, відповідно, втрачають частину пенсії. У разі ж якогось обвалу чи іншого лиха ні про які виплати та компенсації й мови не може бути.

Купівлю вугілля з «копанок» ще треба довести, в свою чергу, говорить директор «Вугілля України» Олег Погодін. Він спростовує всі звинувачення і пояснює, що з квітня на підприємстві проводиться комплексна відомча перевірка за участю представників Генпрокуратури, СБУ та ГоловКРУ, яка перевірить, чи була корупція при закупівлі вугілля. Депутати ж пропонують створити в парламенті свою тимчасову слідчу комісію з розгляду цього питання. Інакше кажучи, народні обранці вкотре заходилися з’ясовувати наслідки вугільних подій, а не запобігати їм.