Що буде після виплати заборгованості
Проте в економіці все взаємопов'язане. Виплата тримільярдної заборгованості знецінить гривню на третину і призведе до нової її девальвації. Автоматично зростуть витрати (в гривнях) на газ, нафту та інші імпортні товари. Частка їхньої вартості в собівартості продукції зросте, знижуючи прибуток в одних і поглиблюючи збитковість в інших товаровиробниках.
Оскільки заборгованість виплачується тим категоріям громадян, які одержані гроші витратять не на придбання «Мерседесів», а на продукти харчування і ліки, то цілком природним буде сплеск зростання цін саме на ці товари, що торкнеться інтересів працюючих. Проте в 1991 — 1996 роках зростання цін на товари першочергового попиту супроводилося зростанням заробітної плати більшості категорій працівників, що значною мірою послаблювало наслідки зростання цін на споживчі товари. Для недопущення інфляції тоді використовувалися зовнішні і внутрішні позики. Однак до 1997 року тільки цих заходів було вже недостатньо. Крім того, розвинувся процес хронічних неплатежів, у тому числі і в першу чергу в Пенсійний фонд.
Для «стимулювання» виплат у Пенсійний фонд 1997 року для підприємств, що мають заборгованість у цей фонд, Кабміном було встановлено заборону на підвищення заробітної плати. Логіка була проста: хочеш підвищити зарплату — попередньо розрахуйся з ПФ.
Таке могли вигадати лише недалекі люди, котрі не розуміли іншого економічного процесу: стрімкого зникнення в підприємств залишків оборотних коштів, про що свідчив не тільки показник темпів зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, але й простіший показник: рівень рентабельності продукції, який постійно знижувався.
Однак, незважаючи на цю заборону, продовжувала зростати як сума заборгованості, так і кількість боржників. Одночасно тривало роздвоєння виробничого обороту на легальний і тіньовий із наростаючим перекосом у бік останнього. Спроби його ліквідації або хоч би зменшення «тіні» реально відчутного результату не дали. Більше того, відбулася консолідація працівників підприємств, які мають тіньовий оборот. Соціальні протиріччя між наймачем і найманим працівником дедалі більшою мірою трансформувалися в протиріччя вищезгаданих сторін із державою. Гроші, що вислизнули від оподаткування, виплачені як зарплата, згуртовували колектив.
На таких підприємствах «відступ» під ударами податкової політики держави відбувався у вигляді подовження термінів формальної невиплати легальної заробітної плати із збільшенням частки тіньового обороту і виплатою зарплати «чорним налом». Природно, це відбивалося на економічних показниках підприємств, за якими знайти «тіньовиків» висококваліфікований економіст може, навіть не виходячи з будинку контрольної організації. Однак такі економісти вважають за краще працювати там, де їхня праця відповідно оплачується.
Щоправда є й досі підприємства, що працюють тільки легально. В основному це великі і середні державні підприємства та акціонерні товариства, на яких працюють більше як дві третини працівників, що залишилися у виробничій сфері. Саме вони найбільше постраждають від виплати заборгованості із пенсій. Падіння на третину реальних прибутків їхніх працівників може викликати реакцію, яку навіть важко спрогнозувати.
У сільському господарстві ситуація з виплатою заборгованості істотного впливу на проведення збирання зернових уже не зробить, а от під час збирання соняшнику і цукрового буряку може позначитися вельми серйозно. Утім, це вже інша тема.
Що стосується нашої, то не можна не сказати про те, що використання кредитів міжнародних фінансових організацій для виплати заборгованості із пенсій та зарплат, що планується під вибори структурами державної влади, тільки перенесе борг на майбутні покоління наших громадян і зробить його ще важчим для країни загалом. Хто за це відповідатиме?
