Siemens має право вимагати експертизи

Скандал із газовими турбінами компанії Siemens, які, порушуючи санкції Євросоюзу, було доправлено до окупованого Росією Криму, триває. Арбітражний суд Москви залишив без розгляду до 21 серпня позов німецької компанії Siemens до «Технопромекспорту». До цієї дати позивач має усунути недоліки, через які його заява не розглядається. Відповідачем по позову також є спільне підприємство Siemens «Сіменс технології газових турбін».

А в ніч на минулу неділю на територію анексованого півострова доправили ще дві турбіни. Кримське видання «Комментарии» опублікувало фотографії, на яких видно кілька прихованих брезентом циліндрових предметів, що нагадують за габаритами і формою турбіни Siemens. При цьому на території окупованого Криму вже є як мінімум чотири турбіни, зауважують місцеві журналісти. Вони зазначають, що для будівництва ТЕС під Сімферополем і Севастополем, інформацію про які раніше повідомляла окупаційна адміністрація Криму, вистачає чотирьох агрегатів. Дві нові турбіни, які завезли в ніч на 16 липня, можуть спрямувати на ТЕС під Саками.

Компаніям Євросоюзу заборонено постачати на півострів будь-яку продукцію. Якщо ж Siemens справді постачала туди свої турбіни, то порушує режим санкції і може дістати покарання. Усі подробиці й сьогодні ще не відомі, але не таємниця, що німецький концерн Siemens визнав, що його продукція потрапила до Криму в обхід санкцій, і готує позов до суду.

Компанію, співвласником якої є німецька компанія Siemens, найняли для допомоги в встановленні газових турбін в анексованому Росією Криму. Це — російська «Інтеравтоматика» 45,7% акцій якої належать Siemens, повідомляє Reuters з посиланням на власні джерела. За даними агенції, системи, які «Інтеравтоматика» пропонує клієнтам, «базуються на застосуванні сучасних високонадійних мікропроцесорних засобів контролю і управління, що випускаються концерном Siemens чи за його ліцензією». На запитання про те, чи задіяна «Інтеравтоматіка» у проекті будівництва станцій в Криму, представник Siemens повідомив у письмовому коментарі дещо ухильно: «Позиція Siemens залишається незмінною — ні гарантійного обслуговування, ні встановлення, ні пусконалагодження не здійснюватиме». У Siemensе заявляють, що розслідують участь «Інтеравтоматики» у пусконалагодженні чи в наданні будь-яких інших послуг і, якщо виявиться, що участь була, обіцяють вжити всіх потрібних і можливих заходів, аби зупинити ці дії в максимально стислий термін.

Сергій ДЯЧЕНКО:

У міжнародному торговельному праві є лазівки, що допомагають певним чином прикривати обман. Росіяни намагаються тепер переконати світ у тому, що це обладнання десь на спільному підприємстві було дороблено, і там додаткова вартість уже набагато більша, ніж була, і це вже не Siemens, а продукція російського виробництва.

Остаточне рішення в цій суперечці суд зможе ухвалили лише після того, як ознайомиться з результатами технічної експертизи, що її провели незаангажовані фахівці, зокрема і з компанії Siemens. Саме Siemens має наполягати на такій експертизі й на документальному підтвердженні шляхів доправляння турбін на півострів

Цікаво, що підозри в тому, що турбіни виробництва Siemens в обхід санкцій потраплять до Криму, раніше вже досить гучно звучали. Російська газета «Ведомости» і німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung описували тоді схему можливого достачання турбін до Криму. Згідно з нею турбіни будуть замовлені для ТЕС у російській Тамані, від якої до Криму лише кілька десятків кілометрів Керченкської протоки. Потім їх переправлять морем до Севастополя, де будується електростанція. Спочатку «Технопромэкспорт» шукав можливості придбати аналогічні газові турбіни, виготовлені за ліцензією тієї ж Siemens, в іранської компанії Mapna. Не вийшло. Проте підрядник спочатку заявляв, що придбав турбіни «на вторинному ринку», проте компанію-контрагента не називав. Але коли підозра лягла на Siemens, то в «Ростехе» вигадали нову версію. Вона мала такий вигляд: «з метою приведення умов і вимог проекту, які закладалися спочатку», провели модернізацію «цих установок силами спеціалізованих російських заводів та інжинірингових компаній». У Siemens також не відкидають, що продукція підприємства могла бути дороблена в Росії. А на запитання, чи існує взагалі у світі ринок уживаних турбін, не змогли відповісти.

Цікава і передісторія нинішніх колізій. У Siemens кажуть, що з вересня 2016 року в концерну з’явилися достатні підстави вважати, що російська сторона має намір порушити контракт на постачання турбін у Тамань. « Тільки-но було заморожено будівництво Таманської ТЕС, ми припинили всі дії за контрактом», — стверджують в концерні. «Зазвичай такі контракти передбачають, що Siemens відправляє для встановлення турбін фахівців, надає «ноу-хау», але ми не робитимемо цього в Криму», — запевнили в концерні. «Нам важливо донести, що ми не ігнорували ризик потрапляння нашої продукції до Криму, але активно протидіяли цьому і зробили все можливе», — сказав Deutsche Welle представник концерну.

«День» спілкувався з приводу проникнення турбін Siemens до окупованого Криму з енергетичним експертом, головою Бюро комплексного аналізу і програмування Сергієм Дяченком. Він розпочинав кар’єру ще в пострадянському Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків України і розповів, що познайомився там з фахівцями з експортного контролю, які насправді займалися за радянських часів створенням схем, спрямованих на подолання ембарго західних країн на постачання зброї і технологій подвійного застосування. Це було щось схоже на те, що ми чуємо сьогодні про турбіни Siemens і чого, згідно з міжнародним правом, не можна допускати, вважає Дяченко.

Експерт посилається на фахівців-«технарів», які мали можливість бачити турбіни, доправлені до окупованого Криму, і стверджують, що це справді Siemens. Він передбачає, що їх, найімовірніше, було доправлено до Краснодару, а вже звідти транзитом — до Криму. На думку Дяченка, в міжнародному торговельному праві є лазівки, що допомагають певним чином прикривати обман. Росіяни намагаються тепер переконати світ у тому, що це обладнання десь на спільному підприємстві було дороблено, і там додаткова вартість уже набагато більша, ніж була, і це вже не Siemens, а продукція російського виробництва.

Експерт передбачає, що остаточне рішення в цій суперечці суд зможе ухвалили лише після того, як ознайомиться з результатами технічної експертизи, що її провели незаангажовані фахівці, зокрема і з компанії Siemens. На його думку, саме Siemens має наполягати на такій експертизі і на документальному підтвердженні шляхів доправляння турбін на півострів.

Він також звернув увагу на те, що ще рік тому цю ситуацію вже прогнозували і коментували, до того ж як у російських, так і в європейських ЗМІ. «Усе те, що зараз відбувається, тоді детально обговорювалося, — наголошує експерт і додає: — Потужні служби Siemens все це, безумовно, відстежували і могли б вжити заходів задля того, аби запобігти порушенням контракту та умов санкцій». Відповідаючи на запитання «Дня», Дяченко навіть зазначив, що не може повністю відкинути того, що операція з постачанням турбін до Криму не була великим таємницею для Siemens. В усякому разі, зараз всі інструменти для встановлення істини в руках Siemens: це суд і в його рамках документальна технічна експертиза. «Можливо, росіяни насправді мають рацію, оскільки вони якісь там кілька гвинтів додатково вкрутили», — не без сарказму каже Дяченко.

Не виправдовуючи росіян, він наголошує, що у них практично не було іншого виходу, як порушити контракт і підтасувати факти. За його словами, у Криму зараз в принципі досить енергетичних потужностей. Проте енергосистема півострова нестабільна і нестійка через те, що вона повністю складається з так званих базових потужностей, які працюють на невідновлюваних джерелах енергії. Водночас там є також сонячні й вітрові електростанції. Вони не працюють здебільшого тому, що в системі немає регулюючих потужностей, які могли б слугувати теплоелектростанції. Проблема в їх будівництві — відсутність газових турбін, які в Росії не виробляють, а раніше імпортували з України. Через те Росія свого часу так добивалася приватизації харківського «Турбоатому», — нагадує Дяченко.