Скута «пара»

Iнфляція в Україні в березні 2007 року загальмувалася до 0,2% у порівнянні з 0,6% у лютому і 0,5% в січні. Згідно з даними Держкомстату, у березні ціни на продовольчі товари зросли на 0,3%, на непродовольчі знизилися на 0,3%, тоді як послуги подорожчали на 0,8%. За січень-березень цього року інфляція склала 1,3% (за аналогічний період торік — 2,7%). Це — новий історичний мінімум для першого кварталу. В інші роки у цей період інфляційні процеси були інтенсивнішими. Лише одного разу в 2002 р., в січні-березні спостерігалося зниження цін (на 1,1%).

Щоправда, в березні 2006 року була зафіксована навіть дефляція (0,3%), а першоквартальна інфляція (1,3%) була меншою, ніж у відповідний минулорічний період на 1,4%. Однак тоді на цей час зростання ВВП становило лише 3,2%. Нинішня ж його динаміка оцінюється в межах 7—8%. Тож розігріта економіка генерує і відповідний інфляційний фон. Про це, зокрема, свідчить і зростання цін виробників (удвоє більше, ніж рік тому).

Характерно, що цьогорічне підвищення цін істотно поступається приросту кінцевих суспільних доходів. У першому кварталі 2006 року перевищення динаміки ВВП над інфляцією становило 0,5% (2,7% проти 3,2%). У цьому ж році за попередніми даними воно становило 6,7% (8% проти 1,3 %).

Дуже важливо, що нині Україна зберегла інфляційні переваги у змаганні з одним з основних торговельних партнерів — Росією. Різниця показників становить 2,1% (1,3% проти 3,4%). Завдяки цьому в Україні продовжилася тенденція девальвації реального обмінного курсу гривні (РЕОК). В Росії — триває ревальвація рубля. Це сприятиме українському експорту.

Минулого місяця, як і у три попередні, інфляція цін споживчого кошика була меншою за 1%. Така низька волотильність не спостерігалася раніше. Не має вона прецеденту і за тривалістю — 4 місяці. Цього не було навіть у 2002 році.

Однак сьогодні не можна не погодитись iз тим, що до певної міри низька траєкторія руху цін у січні-березні є штучною. Адже де-факто заблоковано перенесення нової вартості газу на витрати кінцевих споживачів. Це свідчить про переміщення інфляції у приховану (латентну) форму. Якщо «пару» накопичувати, то буде сформовано потенціал підвищеного цінового тиску в наступні роки. Можуть зростати також заборгованість з виплати зарплати і неплатежі за спожиті енергоресурси. Тим часом фактичний мораторій на зміну тарифів створює «благосну» картину. Але стабільність тарифів поки що не є прямим наслідком комунальної реформи. Скоріше, за нею стоїть відкладена інфляція в сфері комунальних послуг.

Дефляційні сюжети не можна вважати стовідсотково здоровим явищем в економіці. Вже досить тривалий час знижуються ціни на цукор і м'ясо. Відтак маємо ознаки можливої цінової нестабільності та загрозу виробництву згаданих продуктів у майбутньому. Поки що зберігається і висхідний ціновий тренд на ринку хлібопродуктів.

Під тиском оптової інфляції також є відчутним досить значний потенціал зростання споживчих цін. Він нині більший, ніж у першому кварталі 2006 року, У січні-березні ціни виробників вже зросли на 5,1%. Рік тому — на 1,9%.

Та попри всі ці загрози вписатися за підсумками року в інфляційний коридор 7—9% все ще цілком можливо. Ймовірність цього є навіть більшою, ніж у січні-лютому.

І все ж нині треба приділити найбільшу увагу можливим інфляційним загрозам і зробити все, щоб їм запобігти. Добре, що попит на гроші відчутно пожвавлюється. Каталізатором стало відновлення економічної експансії після передрецесії першого кварталу 2006 року. ВВП нині зростає вище трендової лінії 2000— 2006 років. Хоча політична ситуація складна, вагомі доходи громадян дозволяють поповнювати депозити, відкривати нові. Вкладники зберігають схильність заощаджувати. Рік тому у лютому-березні вони нервували, хеджували ризики, пов'язані з невизначеністю наслідків виборів. Частково так діють і сьогодні. Але ситуація неспівставна. У березні відтоку депозитів не спостерігалося, більше того зафіксовано активізацію заощаджувальної діяльності. Тож довіра громадян і бізнесу до національної валюти зміцніла. Зокрема у березні гривневі депозити збільшилися на 3,9% проти 1,6% рік тому. Попит громадян на заощадження у гривні свідчить про посилення перспектив дедоларизації економіки. Темпи доларизації скоротилися з 11,6% за перший квартал 2006 року до сучасних 3,3%. А у березні вперше за багато місяців вони навіть були від'ємними — 1,4%. Низька інфляція у березнi і першого кварталу в цілому свідчить також і про зростаючу схильність українців тримати заощадження у гривні.

Попит на гроші з боку підприємств і організацій в умовах підвищеної економічної активності теж підвищився. Торік інвестиційний апетит вийшов на позначку 19% (за попередніми даними). У 2005 році інвестиції в основний капітал приростали на порядок повільніше — 1,9%. Отже, розширюється фінансовий ресурс бізнесу. У січні-березні депозити юридичних осіб у національній валюті скоротилися на 1,8%. Ясно чому — гроші працювали на економіку. У попередньому році депозити підприємств і організацій у березні скоротилися на 7,3%. Але не тому, що попит на гроші був більш активним. Слід взяти до уваги розширену нинішню ліквідність. Вона значно вище минулорічної. Тому і депозити юридичних осіб у березні зростали більш високими темпами, ніж рік тому (6,3% проти 1,1%). Потужний попит на гроші «закриває» і Нацбанк. Він збільшив чисту кредитну емісію для купівлі валюти на 5,1% у першому кварталі. Рік тому у цей період був зафіксований від'ємний показник — ( )10,4%. Однакгрошова пропозиція у першому кварталі не була надмірною. Адже необхідно взяти до уваги потребу у ній для «обслуговування» підвищеної цьогорічної динаміки адміністративно регульованих цін (тарифів на комунальні послуги).

Активна купівля валюти Національним банком, на відміну від минулого року, не скорочувала, а генерувала пропозицію грошей. Водночас зростання монетарної бази не було небезпечно високим, бо його стримувало збільшення коштів уряду на єдиному казначейському рахунку. Цього року їхнiй обсяг зріс у січні- березні на 18% проти зниження на 11% у першому кварталі 2006 року. Це призвело до зниження монетарної бази за підсумками стартового кварталу нинішнього року лише на 0,8% (рік тому на 8,8%). Водночас грошова маса зростала швидше, ніж минулого року — 4,4% проти 0,6%. Це суттєво не вплинуло на інфляцію. Пояснення, на наш погляд, у тому, що за перші три місяці 2007 року різко прискорилося зростання депозитів населення. Знизилася динаміка готівки в структурі грошової маси. Це послаблювало інфляційні ризики розширеної ліквідності. Якщо рік тому всі депозити (включаючи ті, що сформовані в іноземній валюті) збільшилися на 5,8%, то цього року на 9,7%. Готівка на руках у населення зменшилася — на 1,3% з початку року. Таким чином, збільшення грошової пропозиції мало обмежений вплив на базову інфляцію. Вона залишалася під контролем. І це сталося головним чином тому, що населення спрямовувало свої підвищені доходи на заощадження.

Нинішні виклики стабільності треба шукати в русі світових цін на нафту. Вони з початку року зросли майже на третину, тоді як стабілізаційний фонд нафтопродуктів в Україні лише створюється. Новий поштовх споживчому попиту може дати позачергове (з 1 квітня) підвищення пенсій і зарплат, а також зростання вартості послуг після введення нових цін на газ. Не варто скидати з рахунку як тиск на гривню в умовах поточного політичного протистояння, так і подальше підвищення темпів економічного зростання, яке може стимулювати інфляцію як оптових, так і роздрібних цін.

Тож основною проблемою української економіки у другому кварталі залишається утримання цінової стабільності. Особливо в контексті намірів форсувати темпи економічного піднесення. Можливе посилення темпоманії стимулює додаткові ризики інфляції. Не можна допускати зростання цін на хліб і подорожчання бензину. Підвищений інфляційний фон зберігається у сфері послуг, тому більше уваги слід приділяти реформам у житлово-комунальному секторі. У зв'язку з цим антиінфляційна спрямованість в макроекономічній політиці уряду і Нацбанку не може підлягати ревізії. Тому сьогодні немає підстав знижувати вартість грошей для підтримки економічного зростання. Це природнім шляхом зробить ринок. Краще подумати про запобігання можливому надмірному розігріванню економіки.

В цих умовах Нацбанк не має жодних підстав для зміни антиінфляційної орієнтації. У першому кварталі інфляційний тиск не знизився настільки суттєво, щоб виправдати послаблення гайок монетарного регулювання. Ще менше є аргументів на користь додаткового зажиму кранів грошової пропозиції. Отже нинішня процентна політика центробанку наразі не потребує фундаментальної корекції.