Суднобудування: операція «перезавантаження»

В Україні з 1 січня 2013 року почав діяти закон про підтримку суднобудівної галузі. Парламент ще на початку вересня минулого року схвалив Закон №5209-VI «Про проведення економічного експерименту щодо державної підтримки суднобудівної промисловості». Експеримент триватиме з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року. Втім, реально документ ще не працює. За півроку влада так і не спромоглася підготувати всі потрібні законодавчі ініціативи, аби оживити цей документ. Як розповіли «Дню» джерела в Кабміні, зараз вирішують можливість проведення виробничого засідання суднобудівельників, банкірів, усіх міністрів, прем’єр-міністра та першого віце-прем’єра, на якому обговорюватимуть проблеми, що заважають запустити цей закон. Дата проведення поки що невідома. Чи стане закон про економічний експеримент другим рятівним шансом для суднобудівної галузі? «День» запитав експертів і суднобудівників.

Нагадаємо, що закон про експеримент передбачає впровадження моделі інноваційного розвитку в суднобудівній галузі. Йдеться про відновлення конкурентоспроможності продукції вітчизняного суднобудування, збільшення обсягів випуску високотехнологічних суден і військових кораблів, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, зниження витрат на будівництво суден і поповнення обігових коштів суднобудівних підприємств та забезпечення економічних інтересів держави в нарощуванні обсягів виробництва цих підприємств. Законом визначено низку стимулів для реанімації роботи суднобудівних та судноремонтних підприємств, які покликані відродити розвиток науки та освіти, конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках. Стимули стосуються удосконалення законодавства (податкового, митного, трудового, пенсійного), надання державних гарантій за іноземними кредитами, здешевлення банківських кредитів шляхом часткової компенсації ставки позики, надання пільг зі сплати податків і зборів та/або встановлення спеціальних режимів оподаткування в порядку, визначених Податковим кодексом, звільнення від сплати ПДВ та від мита на товари критичного імпорту, збільшення держзамовлень тощо.

«Суднобудування виробляє наукоємну, технічно складну продукцію з високою доданою вартістю. Україна має серйозні традиції, які підтверджуються тим, що в радянський час саме на верф’ях Миколаєва, Керчі, Феодосії, Херсона будували 70% всього вантажного флоту. На жаль, за 21 рік незалежності Україна так і не сформувала програму дій для розвитку морського господарства», — розповідає історію становлення галузі президент УСПП Анатолій Кінах. Щоправда, на початку 2000 року було прийнято закон про державну підтримку суднобудування та про створення спеціальної економічної території Миколаєва. Однак ці починання завершилися нічим, бо 2005 року їх скасували — і галузь знову завмерла. «Зараз суднобудування перебуває в глибокій системній кризі», — каже він, бо частка її в структурі промислового виробництва за всі ці роки зменшилася з 5% до менш ніж 1%. Суднобудування у світі розвивають за допомогою приватного партнерства та особливих умов інвестування, кажуть експерти. Тривалий цикл проектування та будівництва кораблів потребує особливого підходу в оподаткуванні (особливо податку на додану вартість) та митному регулюванні, бо в структурі кінцевого продукту частка критичного імпорту дуже велика. Крім того, важливі й доступні довгострокові кредити — мінімум на 2—3роки, а з урахуванням того, що нинішні ставки сягають 30%, потрібно думати про 3—5 років, розповідає про проблеми галузі Кінах.

Другий шанс на реанімацію галузь отримала після того, як глава держави влітку відвідав Херсонщину. «До того часу, доки підхід до суднобудування не став творчим, ми мали проблеми в цій галузі. Пройдисвіти знищували підприємства і знущалися над людьми. Зараз прийшли нові господарі, і ситуація змінилася, підприємства запрацювали... Ми застосували відому в світі систему державно-підприємницького партнерства, де кожен бере на себе зобов’язання і виконує їх. І ми отримали результати», — резюмував тоді Президент України Віктор Янукович. Попри всі ці творчі підходи успіхи галузі не оптимістичні. Тож Янукович пообіцяв державну підтримку, аби українські суднобудівельні підприємства освоювали нові технології. Обіцянка знайшла вираження в державній програмі з будівництва кораблів класу корвет та у прийнятті вищезазначеного закону про експеримент.

«Я дуже хотів, аби суднобудування не «лягло» взагалі. Головна задача цього закону — оживити підприємства суднобудування, бо там взагалі одні проблеми», — розповідає «Дню» автор закону, народний депутат Володимир Наконечний.

Закон за допомогою спеціального регулювання створює стимули для розвитку суднобудування (плюс проектування) та ремонту, розповідає «Дню» перший віце-президент Асоціації суднобудівників України «Укрсудпром» Віктор Лисицький. Втім, продовжує він, сьогодні ще не прийнято постанови уряду, які б повністю ввели цей справді революційний документ для галузі. «Є доручення прем’єра (про підготовку відповідних рішень для запуску передбачених в законі механізмів. — Ред.), але воно фактично не виконане, тому закон не діє. Єдине виключення — пункт щодо сплати податку на землю. Але так і було до прийняття цього закону. Нових імпульсів для відновлення суднобудування та судноремонту реально поки немає, вони ще лишилися на папері», — розповідає про успіхи впровадження рятівного для галузі закону Лисицький.

На думку першого віце-президента «Укрсудпрому», відкладати закон у довгу шухляду не можна. Хоч формально збережено всі підприємства суднобудування, але в середньому потужності суднобудування завантажені на 15%. Це випливає з того, каже він, що на заводах працює тільки 10—15% робітників від тої кількості, яка була на початок 1990-х. Загалом в Україні на суднобудівних заводах працює близько 20 тисяч осіб. Якщо держава зверне увагу на галузь, то отримає значний економічний ефект, переконаний Лисицький. «Адже одне робоче місце в суднобудуванні створює до п’яти нових робочих місць у інших дотичних галузях», — пояснює він.

Даний закон допоможе завершити державну програму будівництва кораблів типу корвет, які сьогодні споруджує «Чорноморський суднобудівний завод», доповнює Кінах. «Це остання наша надія і можливість зберегти і забезпечити нові сприятливі умови для розвитку кораблебудування», — підсумовує він. За його прогнозами, ефект від дії закону економіка може відчути за 2—3 роки. «Миттєвого економічного стрибка не буде, але питома вага наукоємної продукції з високою доданою вартістю в структурі ВВП поступово підвищуватиметься. Сьогодні, наприклад, часта машинобудування в структурі ВВП становить 14%, а завдяки розвитку суднобудування та кораблебудування вона збільшиться як мінімум до 25—30%. Це реальні показники», — підсумовує Кінах.

За словами Наконечного, запуск економічного експерименту додасть роботи більше 800 підприємствам в Україні: «Уявіть, якщо вони запустяться на повну, то який згодом буде економічний ефект». Він також сподівається, що розвитку галузі допомогла б поява департаменту з розвитку суднобудування. Але це можливо лише тоді, коли створять міністерство промисловості.

На думку Лисицького, слід запровадити передбачені законом стимули і спеціальне регулювання галузі. Далі розказати про ці стимули потенційним споживачам. І ось тут, підкреслює він, треба розставити правильні акценти. «Провідні судноплавні компанії звикли, що 40% новобудов здає Південна Корея, ще приблизно по 30% — Японія і Китай. Тобто на ринку працює три суднобудівні гіганти. Тож достукатися на світовий ринок складно. Попри це шанси отримати нові договори на замовлення в України є», — переконаний Лисицький, бо світовий морський торговельний флот зростає шаленими темпами і криза там не помітна. «В першу чергу на українські верфі, — прогнозує він, — мають прийти росіяни і на засадах міждержавних домовленостей створити українсько-російський морегосподарський комплекс на зразок чорноморського пароплавства. На цій основі треба розгорнути програму відновлення флотів на Чорному морі. У росіян торговий флот старий та великий — більше тисячі суден. Тому є що ремонтувати і будувати заново». За його підрахунками, за п’ять років в Україні можна побудувати суден на 5—7 мільярдів доларів.

Але потенційні партнери не обмежуються росіянами. За словами Наконечного, вже зараз норвезькі компанії замовляють торговельні судна у Миколаєві. Так що покупці вже є. А досвід України в суднобудуванні допоможе залучити й інших покупців.