Судова система зараз є продовженням податкової

В Україні триває дефляція. Але чи має це нас тішити? У червні, як і в травні, споживчі ціни знизилися на 0,3%, а по відношенню до червня минулого року впали на 1,2%. Держстат також повідомляє, що з початку року інфляція в країні становила лише 0,1%. Проте цей надзвичайно важливий для населення країни показник не викликає великого захвату керівництва країни. Річ у тім, що уряд чекав 2012 року прискорення інфляції до 7,9% і на цьому прогнозі збудував держбюджет і, зокрема, його доходи. Проте поки інфляція лише уповільнюється, що свідчить про зниження ділової активності й у країні, й у світі. Не випадково Президент Віктор Янукович у вступному слові до підсумкової піврічної прес-конференції, що не відбулася, готувався говорити про «глобальну кризу, що охопила вже всю Європу й створює ризики навіть для нових центрів зростання, як, наприклад, Китай».

Рецепт, виписаний главою держави для української економіки не новий, але й не поганий. «Саме виробництво й внутрішній ринок дозволять Україні вийти з цієї «кризової смуги» з мінімальними втратами», — упевнений Янукович. Тим часом, про ці втрати вже й тепер подеколи стає відомо. Наприклад, у п’ятницю з’явилася досить неприємна інформація Нацбанку України про те, що з міжнародних резервів нашої країни в травні пішло 1,44 мільярда дол. Це свідчить про те, що імпорт як і раніше випереджає експорт, що громадяни країни, як і раніше, більше полюбляють долар, а інвестиції й перерахування українських гостарбайтерів не покривають дефіциту в міжнародній торгівлі України. Протистояти дефіциту доводиться нашому центробанку за рахунок національних резервів.

У той же час, для влади зараз, схоже, найголовніше не зазнати електоральних втрат у зв’язку з непростою економічною й політичною обстановкою. Тому соціально-економічні проблеми у виступах чиновників відходять на другий план. Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло, виступаючи на Економічній раді громадських організацій і галузевих асоціацій бізнесу, зазначив, що «навряд чи варто говорити про уповільнення економічної динаміки, про проблеми, з якими ми стикаємося на світових ринках і які пов’язані з депресією в головних розвинених країнах». Президент Центру антикризових досліджень вважає за краще говорити про те, що «викликає певний оптимізм». Це, зокрема, «вікно можливостей» для бізнесу вплинути на владу, що залишається сьогодні, напередодні виборів, відкритим, оскільки до бізнесу в країні прислухаються. Крім того, на його думку, реальний стан справ в економіці України кращий, ніж його сприйняття в суспільстві й бізнесовому середовищі. Як і Янукович, Жаліло покладає надії на великий потенціал внутрішнього ринку, який, на його думку, має взяти на себе роль стимулятора зростання національної економіки в умовах падіння попиту на світових ринках.

Потенціал, звісно, річ добра. Чи зуміє уряд ним розпорядитися? Наприклад, одне з найважливіших сьогоднішніх досягнень — це цінова стабільність. Але, як зазначає народний депутат, президент УСПП Анатолій Кінах «цінова стабільність — це в першу чергу відсутність необхідної грошової маси для кредитування реального сектора економіки». А це неабияк впливає на виробництво. Кінах наводить статистичні дані про те, що в першому кварталі цього року власне українські товари становили на ринку України лише 59%, тоді як на той же час торік — 63%. А в 2001-2002 роках Україна забезпечувала себе на 71-72%. Як бачимо, негативна тенденція набирає темп. «Ми втрачаємо внутрішній ринок, — констатує Кінах і зауважує: — Це неприпустимо, оскільки ставить під загрозу економічну й фінансову безпеку держави». Кінах наче розвиває й деталізує запущене з легкої руки Президента гасло, що пропагує рятівну роль внутрішнього ринку. За словами народного депутата, в Україні «має бути реалізована потужна політика імпортозаміщення, локалізації виробництва, захисту внутрішнього ринку, що унеможливлює такі темпи зростання споживання імпортних товарів, які ми в змозі виробляти самі». Кінах інформує, що має намір на спільному з урядом засіданні Економічної ради обговорити цю проблему й проаналізувати перебіг виконання держпрограми розвитку внутрішнього виробництва, прийнятої ще у вересні минулого року.

Президент групи компаній «Адамант» Іван Пєтухов у своєму аналізі стану справ в українській економіці виходить із самопочуття айтішного бізнесу (він «потішити не може»), відповідального за наймолодшу й найперспективнішу галузь народного господарства країни. Пєтухов наводить воістину волаючі факти, що свідчать про засилля корумпованих чиновників, які не гребують адміністративним тиском. За його словами, в Луганську й Броварах вирізували мережі інтернету, в інтернет-магазинах і дата-центрах вилучають сервери. «Це викликає тиху, повзучу реакцію ринку, — зазначає Пєтухов, — дійшло до того, що 60% електронних послуг, 60% контенту, а це той національний продукт, яким пишається будь-яка країна, у нас виявилися за кордоном». «А днями, — продовжує Пєтухов, — ми обговорювали черговий дерегуляторний (у лапках) акт нашого регулювальника й почули від його представника таку заяву: то давайте все так зарегулюємо, щоб ніхто нікуди не йшов». «Якщо ми й надалі йтимемо такими темпами, — обурюється Пєтухов, — то найближчим часом національний продукт на 90% виявиться за межами України». Айтішник розповідає, яким чином відбувається дерегуляція в цій сфері. Ліцензії начебто скасували, зате держоргани значно посилили правила надання послуг. Він пропонує чиновникам визначитися, що означає дерегуляція бізнесу й чим вона має закінчуватися. На думку Пєтухова, на виході дерегуляція має приводити до самоврядування й саморегулювання, оскільки громадські організації сьогодні вже здатні скеровувати роботу своїх членів, добиватися максимальної ефективності, зокрема й у виконанні завдань, які ставить держава.

Про сприйняття бізнесом економічної ситуації в країні, а також про те, де уряд візьме кошти, щоб покрити недоотримані через відсутність інфляції надходження до бюджету, говорив глава Інвестиційної вагонної компанії Олександр Моток. Його дуже непокоїть так звана проблема списання збитків минулої діяльності. Бізнесмен розповідає, що під час кулуарних дебатів із цього питання з представниками податкової служби, вони заявили, що «судова система зараз є продовженням податкової, й підтверджували це статистикою: 90% рішень судів приймаються на її користь». Не сприймається бізнесом і ситуація в банках, які зараз значно більше зацікавлені в покупці ОВДП, ніж у кредитуванні виробництва. Характеризуючи динаміку української економіки, Моток нагадав про такий термін, як вантажоємність ВВП і запитав, як можна її нарощувати, якщо «Укрзалізниця» виштовхує приватних перевізників з ринку».