Торгувати «домашнім» можна ще п’ять років

Як і прогнозував в інтерв’ю «Дню» міністр аграрної політики України Юрій Мельник, парламентарії відклали заборону продажу домашніх м’ясо-молочних продуктів на ринках ще на п’ять років. Уряду ж народні депутати доручили протягом трьох місяців розробити й затвердити план заходів та державну програму зі створення і відкриття пунктів закупки молока та забійно-санітарних пунктів тварин у селах. «День» запитав експертів, якою повинна бути нова програма європеїзації села, та які головні ризики її впровадження.

КОМЕНТАРI

Володимир ЛАПА, керівник групи експертів Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»:

— Створювати систему молокозбиральних пунктів буде простіше, адже вони вже існують: частина кооперативних і частина при молокопереробних підприємствах. Тому п’ятирічна програма повинна включати переважно заходи з їх переоснащення новітнім обладнанням. Створювати ж систему спеціалізованих забійних пунктів при населених пунктах буде складніше. Забійні пункти, які існують сьогодні в сільській місцевості, перебувають у розпорядженні окремих селян і працюють напівлегально або нелегально. Тому в держпрограмі потрібно закласти значно більше інвестицій для розвитку інфраструктури цих пунктів та їх оснащення новітнім обладнанням, яке забезпечуватиме дотримання належного рівня санітарних норм. Програма європеїзації села повинна починатися з елементарного оснащення обладнанням молокозбиральних пунктів та забійних цехів. Далі слід вдосконалювати інфраструктуру виробництва у сільському господарстві. На мою думку, існує два головних ризики втілення програми в життя: відповідальні за неї протягом п’яти років можуть робити вигляд, що жодних проблем з якістю м’ясо-молочної сировини в селян не існує, або ж програма існуватиме без бюджетного фінансування.

Іван ТОМИЧ, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників України:

— Нічого вигадувати не потрібно, адже вже існує Державна програма з розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації до 2015 року. У результаті її виконання в країні з’являться кооперативні забійні цехи, холодильники, ринки й інфраструктура доставки продукції до споживача. Влада вже почала впроваджувати програму, направивши у 2009 році в регіони 30 мільйонів гривень (із передбачених 90 мільйонів). У 2010 році держава планує виділити 632 мільйона гривень і до 2015 року загальна сума держінвестицій в кооперацію складе п’ять мільярдів гривень. Думаю, що на реалізацію програми може вистачити й три роки.

Суть роботи, наприклад, молочного кооперативного наступна: виробники молочної продукції (дрібні селянські господарства) об’єднуються в обслуговуючий кооператив. Кооператив збирає, охолоджує, транспортує та переробляє молоко й постачає його до споживача. Звичайно, одразу в кожному селі не з’явиться м’ясний чи молочний кооператив. Цей процес буде поетапним. У 2009 році планується створити 120 спеціалізованих навчальних кооперативів, в яких відбуватиметься практична підготовка кадрів. У наступні роки ці кадри будуть розвивати кооперативи в інших селах.

На мою думку, головний бар’єр для розвитку обслуговуючої сільськогосподарської кооперації — неврегульованість податкового питання. З лютого 2009 року парламентарі ніяк не можуть проголосувати зміни до закону про обслуговуючу кооперацію, щоб надати їм статус неприбуткових організацій.