Ціна достовірної інформації

Гроші платять і партнери, і конкуренти

Кількість бажаючих купити відомості
про компаньйонів та потенційних конкурентів останніми роками помітно збільшилася. Сьогодні багато хто зрозумів, що спочатку краще довідатися
щось про свого ділового партнера, а потім уже влаштовувати банкет-фуршет
на ознаменування підписання документа
про спільну діяльність. Цим «продуктом»
із задоволенням торгують різні відомства. Інша річ, чи є у них на це право.

Майже у всіх установах, що мають доступ «до тіла» підприємця, дуже швидко зрозуміли, як без особливих зусиль і, головне, абсолютно безболісно для себе поповнити свій бюджет. Адже разом із проханням про видачу ліцензії на право займатися якимось видом діяльності або ж про дозвіл на оренду землі, підприємство чи приватний підприємець повідомляють про себе масу цікавих даних. Коли врахувати, що до останнього часу ліцензувалося 112 видів діяльності, то зрозуміло, скільки таких відомостей накопичилося в різних структур дозволу.

Зараз на інформаційному ринку найбільше число «очок» набрала Ліцензійна палата України. Саме тут створюється Єдиний ліцензійний реєстр — на зразок Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності Державної податкової адміністрації. Окрім проведення швидкої та спрощеної реєстрації підприємств, тут, схоже, мають на меті стати монополістами в торгівлі інформацією.

— На нас покладені дві функції, — розповідає начальник управління держреєстрів при Ліцензійній палаті України В. Лушниченко, — ліцензійна та реєстраційна. На їхній основі і створюється система — Єдиний ліцензійний реєстр, що включає всю реальну інформацію, починаючи з моменту реєстрації суб'єкта, тобто весь його «життєвий шлях». Для цього ми беремо інформацію з Держкомстату, а також зведення з різних відомств про видані ліцензії.

— Але ж подібним «життєвим шляхом» уже займається ДПА?

— Вірно, але там інформація закрита для користувачів, а наша мета — максимальна відвертість. Будь-хто може швидко отримати відомості про того партнера, який його цікавить.

— Проте інформація про підприємство стає доступною не лише його партнерам, але й конкурентам, а також кримінальним елементам.

— Для тих, хто боїться, «обязаловки» немає. Зрештою це можна організувати технічно: адже ми можемо обмежити доступ. Хоча багато фірм, навпаки, хочуть потрапити до реєстру, тому що це для них реклама.

— Саме про нерозголошування даних просили підприємці податкову службу під час запровадження ідентифікаційних кодів. А ви — бюджетна організація, існуєте за рахунок платників податків. Підприємець платить податки, в податковій службі про нього знають, і він хоче спати спокійно.

— На Заході вся ця інформація доступна. Там подібні структури не беруть ані копійки від платників податків. Гроші надходять від комерсантів, які хочуть отримати ту чи іншу інформацію. Послуга полягає в тому, що ви звертаєтеся по електронних каналах до мене через Інтернет: «Хочу знати про такі-то фірми». І коли ви зареєстровані як суб'єкт підприємницької діяльності, про вас однаково буде йти інформація. Вас це взагалі не буде стосуватися. Сьогодні ми заробляємо гроші на інформації про видані ліцензії. Таких бажаючих досить багато
.
— Про що ж вас питають?

— Наприклад, аби спланувати обсяг виробництва етикеток для горілчаних пляшок, запитують дані про те, скільки суб'єктів підприємницької діяльності мають ліцензії на виготовлення етикеток по київському регіону. Ми відповідаємо: «Таких двадцять вісім». Подібна довідка коштує двадцять гривень. За кожен із чотирьох показників: назва фірми, місцезнаходження, телефон, факс ми беремо по три гривні.

...Цікаво, що більшість підприємців про послуги подібного роду й не здогадувалися.