У гонитві за лідерами

Світова спільнота повинна готуватися до нового витка випробувань на фінансових ринках, нещодавно заявив президент Світового банку Роберт Зеллік. Тому уряди всіх країн починають вживати заходів щодо попередження можливих неприємностей. Україна — не виняток. Уловивши важливий заклик, глава держави доручив прем’єр-міністрові і голові Нацбанку негайно розробити і почати впроваджувати програму протидій кризовим явищам в економіці й банківському секторі, який найтісніше пов’язаний із глобальним світом. Які шанси вітчизняного фінансового сектора протистояти загрозі, що насувається? Що потрібно зробити уряду і НБУ, аби уникнути другої хвилі світової кризи? У якому стані знаходиться банківський сектор України? Які виклики стоять перед ним? Чи прийме в нинішньому варіанті земельну реформу банківський сектор? Про це і багато чого іншого в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів переможець загальнонаціонального конкурсу «Людина року» в номінації «Фінансист року-2010», голова правління «Промінвестбанку» (ПІБ) Віктор БАШКІРОВ.

— За оцінками експертів, сьогодні українські банки лише на половину справляються зі своїм завданням: депозитний портфель зростає, а темпи кредитного портфеля відстають. Вікторе Володимировичу, чому, на вашу думку, відбувається такий перекіс через 1,5 року після кризи?

— Це відбувається не з усіма банками. Якщо проаналізувати офіційну звітність, то очевидно, що кредитний портфель відстає від депозитного виключно в банках з іноземним капіталом. А дані, наприклад, «Приватбанку», «Ощадбанку», «Ексімбанку» й банків із російським капіталом свідчать про те, що у них темпи, навпаки, дуже інтенсивно зростають. Зростання загального кредитного банківського портфеля (юридичні і фізичні особи) 11 найбільших банків України за період січень-серпень 2011 року становило 5%. Причому сегмент кредитування юросіб показує зростання 10%, а фізосіб — зниження портфелів на 7%. На мою думку, загальний показник демонструє досить нормальні темпи приросту кредитів за нинішньої ситуації. Хоча сьогодні ще існує дефіцит хорошого позичальника.

— Який комплекс заходів, спрямованих на стимулювання кредитних операцій комерційними банками реального сектору економіки, доцільно було б застосувати НБУ?

— Стимулювати кредитування — не пряме завдання регулятора. Хоча, звичайно, він може впливати на зниження основних кредитних ризиків. Де допомога регулятора була потрібна, банки вже її отримали. Наприклад, йдеться про створення резервів під кредитні операції. З іншого боку, НБУ добре розуміє ситуацію в секторі і не перегинає палицю. Саме тому він не допустив на початку літа посилення вимог з резервування для банків, відклавши своє рішення на кінець 2011 року.

— На думку президента Світового банку Роберта Зелліка, світові фінансові ринки входять у нову «зону небезпеки через брак довіри до економічного лідерства таких ключових гравців, як США і Європа». Як це вплине на економічний добробут України і, зокрема, на банківський сектор?

— Вплив буде, як то кажуть, прямий. У банків, приватних і державних компаній є зарубіжні запозичення. Їх потрібно обслуговувати. І якщо міжнародні ринки потраплять у зону серйозної турбулентності, то рефінансування таких запозичень буде дуже складним. Україна не може жити за периметром подій, що відбуваються у світі, і, на жаль, переживатиме всі негаразди разом зі світом.

— Друга хвиля кризи в банківському секторі можлива?

— Цілком можлива. Банки все ще перебувають у зоні ризику повторення кризи. Вони недалеко відійшли від точки неповернення до кризи.

З іншого боку, я уважно стежу за діями Центробанку ЄС і ФРС США. Можу сказати, що вони спрямовані на стабілізацію ситуації. Сподіватимемося, що другої хвилі вдасться уникнути. А якщо фінансові неприємності виникнуть із якихось інших причин (а їх можуть бути сотні), тоді складно буде всім, не лише Україні.

— Як досвідчений банкір скажіть, чи відчуваєте, що дії НБУ сьогодні спрямовані на перестраховку від повторення кризи 2008 року? Чи достатньо заходів вживає НБУ, аби запобігти повторенню кризи?

— Якщо говорити об’єктивно, то недостатньо. Банківська система України вимагає більшої підтримки від НБУ з точки зору ліквідності у гривні. У деяких банків вона сьогодні в надлишку. Але в цілому щодо ринку ситуація з доступом до гривні не стабільна. Тому НБУ треба використовувати не лише існуючі механізми розв’язання даного питання. Наприклад, проведення операцій РЕПО (це коли банк під заставу цінних паперів поповнює ліквідність). Операції своп (коли відбувається обмін однієї валюти, наприклад, доларів США проти іншої, наприклад, гривні), кредитування під заставу «працюючих» кредитних портфелів банків. У цьому плані Нацбанк поводиться досить консервативно.

— Ви прийшли в «ПІБ» у розпал кризи в Україні. Зараз банківський сектор долає її наслідки. Скажіть, яким бачите розвиток цього сектору у найближчому майбутньому?

— Розвиватися, в першу чергу, буде корпоративний сектор. І післякризова діяльність більшості банків із першої десятки якраз свідчить про це. І лише окремі банки сьогодні мають збалансований кредитний портфель з точки зору розмірів кредитів, виданих юридичним і фізичним особам. На мою думку, для повноцінного відновлення банківського сектора України потрібно 2—3 роки.

Серед основних чинників, які все ще заважають банкам повернутися на докризові показники, виділив би декілька. Перший — певна «акуратність» між банками в роботі один із одним на міжбанківському ринку. Другий — проблемні кредити і темпи їх повернення. Сьогодні найбільша проблема для банків — некоректна поведінка позичальників, які знаходяться в глибокому дефолті, і не платять за своїми боргами. У цьому контексті також є багато питань і до судової системи, у якій банкіри стикатися з серйозним опором, висуваючи претензії щодо непорядних позичальників.

— На жовтень 2011 року заплановано зустріч українського і російського президентів із приводу кредитування. Чи буде банк брати в ній участь? І які пропозиції можете висунути на розгляд двох президентів?

— Безумовно, брати участь будемо. Адже «ПІБ» — один із найбільших банків в Україні (його баланс сьогодні складає 4,8 мільярда доларів). Крім того, ми працюємо практично зі всіма ключовими індустріями вітчизняної економіки. А пропонувати будемо комфортні умови кредитування для вітчизняних підприємств в авіаційній сфері, де банк до цих пір не представлений, тому що йдуть нескінченні дискусії щодо того, у якій формі співпраці розвивати цей сектор економіки. Також підготуємо пропозиції для підприємств виробників усіх видів енергетики, в першу чергу для атомної.

— Але про рішення кредитувати українську атомну галузь ще рік тому заявляв «Сбербанк России»?

— Поки це все у стадії дискусії.

— Тобто Ви вестимете перемовини з концерном «Антонов» про кредитування будівництва літака і «Енергоатомом» для добудови двох енергоблоків Хмельницької АЕС?

— Так. Але доки жодних домовленостей немає.

— За підсумками 2010 року «Промінвестбанк» посів четверте місце серед українських банків за обсягом кредитування підприємств. На який обсяг кредитного портфеля плануєте вийти на кінець 2011 року?

— У кінці 2010 року мали 27% зростання кредитного портфеля (основний акцент робився на корпоративний сегмент) у порівнянні з 2009 р. Станом на кінець серпня 2011 маємо 12% зростання з початку року. Але до кінця цього року плануємо вийти на 15%.

Цього року також працюватимемо над розвитком кредитування у роздріб: тут все доведеться піднімати з нуля. З серпня 2011 року банк почав акуратне кредитування сегмента «зарплатових» клієнтів. Також розвиватимемо кредитну карту як продукт і розрахунково-касові послуги (поточні рахунки і дебетові карти). Розраховую, що в 2012—2013 рр. частка роздрібних кредитів у загальному портфелі складе 15—20%.

— А для збільшення кредитного портфеля вам вистачить капіталу чи звертатиметеся до акціонера, аби збільшити його?

— Зараз у нас капіталу вистачає. Все залежатиме від подальшої ситуації на ринку і від того, як закінчитися 2011 рік. Питання докапіталізації «ПІБу» може виникнути 2012 року.

— Випускатимете облігації у гривні і рублях до кінця року?

— Спочатку були такі плани: випустити облігації на суму 1,5 мільярда гривень. Пробуватимемо, хоча, як я сказав, ринки важкі і немає впевненості, що отримаємо суму під бажаний відсоток.

— Роком раніше ваш перший заступник В’ячеслав Юткін говорив у інтерв’ю «Дню», що банк вивчає питання кредитування малого і середнього бізнесу. Чи виправдали себе ці очікування?

— У нас не було чітких планів, аби «пірнути» в цьому напрямі. Хоча зараз спілкуюся з акціонером із цього питання. Адже до складу групи «Зовнішекономбанк» входить Банк малого і середнього підприємництва. І в межах зустрічі двох президентів у жовтні проведемо дискусію з іншими українськими колегами, як вони вбачають перспективи цього сектора в цілому.

Треба також відзначити, що стримуючий чинник розвитку цього напряму в Україні — це відсутність достатньої законодавчої, юридичної, податкової бази тощо, що в комплексі формує повномасштабну підтримку малого і середнього бізнесу. За таких умов важкого когось кредитувати і працювати. Малий і середній бізнес в Україні носить хаотичний, формальний формат. Тому побудувати модель передбаченого розвитку такого бізнесу (що потрібно для надання кредиту) досить складно. Малий і середній бізнес буде цікавий у перспективі 2-3 років.

— Сьогодні в суспільстві обговорюється питання відкриття ринку землі. Як вважаєте, чи стане земля каталізатором розвитку українського агросектора? І чи буде цікаво Вам як банкірові брати її в заставу під видачу кредитів аграріям в тому варіанті земельної реформи, який сьогодні розроблений урядом?

— Так — цікаво. Якщо земельні правила будуть чіткими і прозорими, без будь-якої юридичної казуїстики, то Україна отримає хорошу стимул-реакцію для двократного (а то й більше) збільшення темпів розвитку АПК. Відкриття ринку землі зробить землю реальним товаром. І банки братимуть у фермерів земельні наділи під заставу виданих кредитів, бо земля матиме велику ліквідність.

— Але ж у теперішньому проекті земельної реформи написано, що власниками землі не зможуть бути юридичні особи. У цьому випадку ваш прогноз теж спрацює?

— Якщо все буде, як ви говорите, то це мертвонароджене дитя. Банкам цікавий ліквідний товар. Якщо земля закладається її власником (не орендарем), то права до виконання кредитних зобов’язань позичальника перед банком повинні належати банку. Якщо банки не отримають право розпоряджатися землею в разі банкротства позичальника, то вони не кредитуватимуть село.

— Як вважаєте, нещодавнє зниження курсу гривні — це тимчасове явище чи початок стійкої тенденції?

— Нацбанк проводить жорстку монетарну політику, яка, як мені здається, спрямована на те, аби курс був стабільним, або ж, якщо і ослаблявся, то дуже плавно.

— Нещодавно громадськість згадувала путч серпня 1991 року, після якого почався розпад СРСР. Наскільки, на вашу думку, виправдалися економічні надії України і Росії, які вони покладали на незалежність?

— Якщо говорити про ментальність і свободу слова, свободу совісті — однозначно виправдалися. Суспільство стало більш відкритим з погляду прилюдного обговорення різного роду проблем.

Проте з погляду розв’язання соціально-економічних питань — ні. Чому? Був зруйнований досить серйозний економічний механізм. Він міг бути не досить ефективним, але він існував і дозволяв підтримувати стабільний рівень життя людей. На мою думку, та серйозна класовість, яка виникла в наших країнах у період незалежності, — це не те, про що мріяли всі 1991 року.

— А що ви вважає головним економічним досягненням кожної з країн за цей період?

— Багато в чому країни, і знову скажу, на жаль, навчилися працювати в ізоляції один від одного у порівнянні з тією інтеграцією, яка існувала до 1991 року. Це досягнення, але воно вимушене.

— Але для незалежної країни — це більше плюс, ніж мінус...

— Можна було померти або скотиться до глибокої ями бідності, чого, дякувати Богові, не сталося з Україною і Росією. Але, навчаючись жити в нових географічних межах, за цей період наші країни втратили багато виробництв, які могли приносити прибуток обом державам. І не можна сказати, що мегаякісно покращало існування для більшої частини населення обох країн.

— А як гадаєте, наші країни можуть вибудовувати суто економічні стосунки без політики?

— Звичайно, можуть. Світовий досвід показує, що чинник політики завжди присутній на рівні глав держав. Але обидві країни повинні працювати синхронно для досягнення спільних, глобальних, міждержавних цілей, які поліпшать життя кожного їхнього громадянина.

На території України є багато підприємств, для яких втрата російського ринку загрожує катастрофою. На території Росії існує дефіцит продукції, послуг і сервісів, який сьогодні закриває Україна. Від розриву зв’язків між двома країнами ці підприємства лише програють. Невибудовування економічних і партнерських стосунків між Україною і Росією не буде у плюс комусь одному. У такому разі ніхто не виграє. Переможця не буде.

— Економісти називають одним із результатів 20-ти років незалежності України рух шляхом «дикого» капіталізму. На вашу думку, чи можна було цього уникнути? Інакше кажучи, чи була Україна приречена побудувати кланову олігархію?

— Заднім числом всі розумні робити висновки і критикувати попередників за всі допущені помилки. Звичайно, був інший шлях, аби уникнути цього шаленого «дикого» капіталізму, який в 90-і роки теж був і в Росії. Але, мабуть, влада не знала цього шляху, бо не пішла ним. І головне завдання сьогодні — не допустити подібних помилок у майбутньому.