Урядовий прогноз: 3 роки економії

31 травня на засіданні Кабінету Міністрів України було затверджено Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2018 — 2020 роки.

Прогноз розроблений за трьома сценаріями та ґрунтується на аналізі розвитку економіки 2016-го та двох попередніх років, поточної економічної ситуації, припущеннях, що враховують вплив зовнішніх та внутрішніх чинників і ризиків та містить бачення перспективи розвитку економіки України у 2018 — 2020 роках (у цілому та за секторами економіки).

Відповідно до міжнародного досвіду, з метою мінімізації бюджетних ризиків до розрахунків бюджетних показників закладається поміркований сценарій, який передбачає вірогідний розвиток в руслі вже існуючих трендів з урахуванням наслідків основних запланованих реформ та затверджених урядових і міжнародних програм розвитку. Така парадигма закладена у прогноз за Першим сценарієм, який представлений у прогнозі як базовий.

«Щодо сценарію один було досягнуто спільного розуміння з МВФ. Так, прогнозні макроекономічні орієнтири за сценарієм 1 є близькими до прогнозу МВФ»,  — пояснив перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів на засіданні уряду.

Перший сценарій передбачає активне впровадження економічних і соціальних реформ, визначених у середньостроковому плані пріоритетних дій уряду. Відповідно, за цим сценарієм у 2018 році прогнозується зростання ВВП на рівні 3%, у 2019 — на 3,6%, у 2020 — на 4%. Індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) у 2018 році прогнозується 107%, у 2019 — 105,9%, у 2020 — 105%. Рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці у 2018 році прогнозуєтьcя на рівні 9,1%, у 2019 — 8,9%, у 2020 — 8,5%.

Коментуючи макроекомічний прогноз, Степан Кубів пояснює: «Уряд задекларував свою мету здійснити трансформацію України з країни, що виробляє сировинні проміжні товари на країну, яка виробляє кінцеві товари з високою доданою вартістю. Наш шлях — це побудова інноваційно-інвестиційної моделі. Становлення такої моделі є затратним процесом. Він пов’язаний зі зростанням витрат товаровиробників та держави в цілому на проведення модернізації виробництва та підвищення його інноваційної складової. Ці затрати в період трансформаційних процесів не дають можливості демонструвати високі темпи росту. Водночас по завершенню ми отримаємо зростання продуктивності та фондовіддачі, підвищення на основі інноваційної складової виробництва конкурентоспроможної української продукції, а відтак перехід до стійких і високих темпів розвитку».