Утилізувати — нерентабельно
Сміття в Україні й досі здебільшого вивозять на звалища, натомість підприємства з його переробки чи спалювання, яких і так є лише одиниці, простоюють
Зокрема, столичний сміттєспалювальний завод «Енергія» у першій половині поточного року утилізував лише 74,5 тис. тонн твердих побутових відходів, тоді як потужності заводу — 235 тис. тонн на рік, тобто, п’ята частина всіх відходів столиці. У результаті вже традиційного за останні роки простою підприємство, як констатує його керівник, знову отримує збитки. За півроку вони сягнули 8 млн грн. Місто ж тим часом втрачає перспективне джерело енергії для обігріву осель.
«Ми реалізуємо теплової енергії 6—7 тис. Гкал в рік, а могли б більше 200 тис. Але для цього завод треба повністю завантажити», — розповідає директор сміттєспалювального заводу «Енергія» Сергій Крикун.
Утім, аби на завод стали привозити більше сміття, потрібно збільшити тариф за його захоронення на полігонах, упевнені на «Енергії». Адже сьогодні відвезти 1 тонну сміття на переповнене звалище приблизно на 20 грн дешевше, аніж на сміттєспалювальний завод. Тому компанії, що займаються вивезенням відходів, продовжують ігнорувати «Енергію», обираючи дешевший варіант.
Разом з тим, як вважають фахівці, одним сміттєспалювальним заводом проблему утилізації відходів в країні не виправити. Мовляв, потрібна комплексна державна програма, котра починатиметься з сортування відходів населенням, а закінчуватиметься їхньою переробкою на спеціальних заводах. Цю схему вже давно й успішно практикують у розвинутих країнах світу.
«Спалювати сміття — це, певною мірою, варварство», — упевнений директор Аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. — «Тому що це все-одно, що спалювати гроші. З будь-якого сміття можна витягти папір, дерево, метал, скло, пластик. І все це коштує грошей».
Утім, без підтримки держави для приватного бізнесу задорого налагодити й сортування. Відтак, за словами учасників ринку, на переробку відправляють не більше 5—7% сміття. «Ми нині в Києві маємо 25 тис. контейнерів для збору сміття. Бажаємо ще розмістити 25 тис. Але це дуже велика інвестиція. Адже один контейнер, наприклад, коштує близько 2,5 тис. грн», — пояснює генеральний директор Асоціації «Український екологічний альянс» Олег Костюшко.
Тим часом у Києві в червні поточного року запустили сміттєсортувальну лінію, з сировини якої виготовляють в’язальну стрічку. А в майбутньому автори проекту планують залучити японського інвестора для виробництва пального зі сміття, переробляючи при цьому до 65 тис. тонн відходів на рік. Наразі українська сторона переживає, чи вистачить японцям вторинної сировини. Адже без вдосконалення законодавства працювати може стати невигідно. Тому в ДП «Укрекоресурси» запропонували підвищити екологічний податок, визначити обсяги сміття, які оподатковують, а також диференціювати податок залежно від якості відходів.
«Якщо ці зміни буде ухвалено, то і рентабельність роботи сортувальних ліній покращиться, а також підвищаться тарифи на захоронення, і це сприятиме тому, що перевізники все ж таки будуть везти сміття на полігон», — вважає директор ДП «Укрекоресурси» Дмитро Радіонов.
Нагадаємо, національний проект «Чисте місто» передбачає побудову в Україні 10 заводів із переробки твердих побутових відходів до 2015 року. Утім, доки проекти лише на стадії затвердження техніко-економічного обѓрунтування.
Тим часом, Київ минулого року удостоївся звання найбруднішого міста Європи — за версією британської газети Financial Times. Укладачі рейтингу підрахували, що один киянин за рік створює вдесятеро більше відходів, аніж важить сам. У цілому українці щороку створюють близько 12 млн тонн твердого сміття.
Водночас Україна імпортує макулатуру. Приблизно по 200 тис. тонн щороку. Європейці ж зберігають понад 1,5 млн га лісу завдяки тому, що збирають і переробляють понад 50 млн тонн вторинної сировини.
