Як нам переформатувати уряд?

Як би хотілося, щоб Україна повернулася з чорної на білу смугу своєї економічної історії. І невже цей процес уже пішов?

ПЕРШІ ПЕРЕМОГИ

Минулого четверга прем’єр-міністр України Арсеній ЯЦЕНЮК скликав позачергове засідання Кабміну «для хороших фінансових новин», маючи на увазі домовленість про реструктуризацію боргів, а вже наступного дня, в п’ятницю, передуючи публічному звіту свого кабінету, заявив: «Нехай Росія вимагає повернення кредиту у тих, хто його брав».

Коментуючи цю радикальну заяву, народний депутат Олександр КИРШ (БПП) сказав «Дню»: «У нинішніх умовах така заява звучить нормально. Було б дивно, якби совєти відповідали за борги царського уряду. Отже, такий крок з нашого боку був очікуваним і в ньому немає нічого дивного. Реальних інвесторів це не відштовхне. Тому що всі розуміють, хто такий Янукович і що це за борги — це був хабар Україні. А що стосується російських інвесторів, то їх і раніше було не дуже багато. І ті, хто хотів тут мати свій бізнес, ті матимуть його і надалі. Тому така заява якихось нових проблем для України не створила. Насправді Росія має набагато більший бізнес в Україні, ніж бізнес України в Росії. Тому російські інвестори навряд чи підуть, а якщо й підуть, то це буде політичне рішення. А інвестори рідко схильні до таких рішень. І їм було б украй дивно, якби Україна взяла на себе борги Януковича».

Виконавчий директор Фонду Блейзера в Україні Олег УСТЕНКО прокоментував «Дню» висловлювання прем’єра трохи інакше: «Я думаю, що це була дуже емоційна заява. Зрозуміло, що колишня влада не вирізнялася особливою вибірковістю при ухваленні економічних рішень і рішень фінансового характеру. Проте, вона діяла від імені держави Україна. Тому сказати, що хтось у когось вимагатиме інші гроші прем’єр міг лише на емоціях. Я також передбачаю, що ці три мільярди доларів — це, дійсно, на сьогодні невирішене питання. Воно пов’язане з тим, будемо ми віддавати гроші Росії зараз за угодою про реструктуризацію з іншими кредиторами, чи Україна оголосить дефолт по цих грошах або втягнеться в довгий переговорний процес. Усе це залишається під великим знаком питання. Але для мене, принаймні, абсолютно очевидно, що зроблена прем’єром заява була дуже емоційною. І навряд чи вона сприйматиметься інакше — як рішення уряду».

СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО УРЯДУ НАДАСТЬ ІМПУЛЬСУ ЕКОНОМІЦІ

А хто це там розмріявся якщо й не про відставку (відповідно до Конституції вона поки що неможлива), то хоча б про переформатування уряду? Президент чи навіть сам прем’єр? У експертному співтоваристві теж міркують: що ж це буде? Звичайна зміна вивіски, як після косметичного ремонту в магазині, що стоїть на межі банкрутства, чи початок радикальних реформ, яких уже більш як півтора року чекає країна?

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим КАРАСЬОВ зазначає, що при переформатуванні уряду до зони ризику потрапляють міністр енергетики й вугільної промисловості, міністр інфраструктури, міністр охорони здоров’я. Вийшли з цієї зони міністр аграрної політики, міністр фінансів і т.д. Але насправді експерт вважає персональний склад уряду справою малоістотною. На його думку, переформатування уряду передусім має означати перегляд економічної політики, ідеологію й філософію цієї політики. «І вже потім під нову базову платформу економічної політики можна формувати кадровий склад». Поєднання нових людей і такої нової платформи уряду у вигляді економічної політики, економічної ідеї й економічної місії приведе до створення ефективного уряду, додасть імпульс розвитку економіки, упевнений Карасьов.

Він підкреслює: «Ми — передовики демократичного будівництва, ми — країна, де розвивається громадянське суспільство, де були три революції, країна, що обрала європейський шлях розвитку. Але з економічної точки зору ми на пострадянському просторі сьогодні пасемо задніх. Як об’єднати демократію й економіку? Активність громадянського суспільства, активного нашого громадянина з ефективним українським чиновником? Схоже, щось не так було зроблено в самій основі економічної політики». «Можливо, це наслідок того, що за всі роки у нас не було справжніх реформ. Можливо, річ у тому, що ми так і не обрали для себе модель економічного майбутнього», — припускає Карасьов. Він називає Україну «країною з двома крилами, індустріальним і аграрним». «Але на одному крилі літаки не літають — вони приречені на катастрофу, — нарікає директор інституту, — і нам треба думати про те, як зберегти свій індустріальний потенціал, провести його санацію».

ВІЙНА НЕ СПИШЕ

«Минуло вже рівно півтора року, як прем’єром України став Арсеній Яценюк», — нагадує економіст, керівник проекту «Успішна країна» Андрій БЛІНОВ. «Як показує досвід багатьох країн, основи економічних реформ закладаються впродовж перших 12 місяців, а їхні перші результати, які можна ставити в плюс, стають помітними через 18 місяців», — ніби виправдовує він прем’єра. У той же час, він згоден з Карасьовим в тому, що в України є проблеми з економічною моделлю. І не згоден з міністром агрополітики, коли той вважає позитивним для України скорочення постачань продовольства на наші традиційні ринки.

Блінов не підтримує його і в надмірних амбіціях щодо того, що зростання частки аграрного комплексу у ВВП країни може компенсувати втрати в промисловості. А на підтвердження своєї позиції наводить дані про те, що статистика в абсолютній більшості країн свідчить: чим більше частка аграрного сектора, тим нижче доходи населення, тобто обсяг ВВП на одну людину. «Якщо ви хочете, щоб у нас левову частину економіки й експорту становило сільське господарство, то готуйтеся до життя на 100—200 доларів на місяць, причому назавжди».

Аналізуючи досягнення країни в післяреволюційний період, Блінов зазначає, що з квітня цього року, тобто на 14-му місяці реформ, удалося стабілізувати платіжний баланс. А ще третій рік поспіль урожаї зернових утримуються на рівні 60 і більше мільйонів тонн, що забезпечує серйозну експортну виручку. Але з іншими показниками майже нічого не вдалося зробити. У першу чергу це ВВП. Україна зразка 2013 року мала його на рівні 182 мільярда доларів. Сьогодні цей показник 90 мільярдів. Скорочення вдвічі, хоча в результаті агресії й окупації ми втратили всього 7% територій, констатує Блінов. «Через це всі наші проблеми із зовнішніми боргами, — зазначає він. — Причому у співвідношенні боргу до ВВП у нас не стільки збільшився чисельник, скільки скоротився знаменник. У цих умовах з чисельником дуже важко гратися».

Експерт перераховує більш ніж проблемні економічні показники України: дефіцит бюджету, інфляція, відсутність прямих іноземних і, що ще гірше, — державних інвестицій, падіння середньої зарплати, а також внутрішнього й зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію. «Війна все не спише», — говорить він і повертається до питання про економічну модель. За його словами, модель, обрана нинішнім урядом, була досить простою. За допомогою девальвації, дешевих чинників виробництва, зокрема робочої сили, й асоціації з Євросоюзом Україна різко збільшує свій товарний експорт і експорт послуг, можливо, експорт робочої сили, щоб компенсувати втрату ринку Митного союзу на період кризи 2014 року, яка прогнозувалася приблизно на 5—6 місяців. Крім того, Україна розраховує на надзвичайну допомогу від західних кредиторів. І вже в четвертому кварталі 2014 року планувалося досить швидке зростання економіки.

«Ця модель зазнала краху ще 2014 року», — зауважує Блінов і нагадує, що тоді ми отримали лише два транші МВФ. «Після паніки минулого року — ви пам’ятаєте, — говорить він, — як розкуповували борошно й соняшникову олію за божевільними цінами, уклали досить серйозну угоду з МВФ, яка сковує руки, але передбачає, зокрема, списання боргів. Отже, сьогодні у нас криза моделі, й, відповідно, ні відставка міністра енергетики, ні міністра економіки не змінять ні макроситуацію, ні споживчі настрої в суспільстві. Не зрозуміло, як заміна цих чиновників сприятиме приходу до України інвестицій».

НІХТО НЕ ХОЧЕ ПОМИРАТИ... ПОЛІТИЧНО

Політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій БАЛА звертає увагу на злиття партій «УДАР» і «Народний фронт» з партією «Блок Петра Порошенка «Солідарность». Фактично вони хочуть уникнути політичної відповідальності, говорить він, тобто не хочуть політичної ганьби або політичної смерті... на цих виборах». На його думку, всі заяви прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка відтоді як він став главою уряду 1,5 року тому «це продовження виборчої кампанії, це обіцянки». Бала впевнений, щоб була довіра суспільства до уряду, мають бути якісь очевидні результати змін.

«У цій ситуації зміна одного-двох-трьох міністрів, на мій погляд, абсолютно нічого не дасть», — підкреслює політолог. У той же час він вважає: «Щоб почався хоч якийсь рух уперед, була дискусія якимсь чином, а ми повинні це робити, найкращий варіант — це добровільна відставка Яценюка, щоб коаліція почала формування нового уряду, але не такого уряду, який знову вестиме передвиборну кампанію». Але коли «День» запитав у Віталія Бали, наскільки ймовірна ця відставка, він намалював великим і вказівним пальцями цифру нуль. «Коли людина нічого не робить, вона думає, що вона за все відповідає», — процитував він Поля Сартра.