Як працює фактор «Криворіжсталі»?
У понеділок закінчився термін подачі заявок на приватизацію ВАТ «Криворіжсталь». Претендентів на «Криворіжсталь» виявилося троє. Вони подали заявки до Фонду держмайна України i вчора Фонд їх офіційно назвав. Це інвестори, які внесли заставу, — «Смарт-Груп» (Дніпропетровськ), міжнародна компанія Mittal Steel, консорціум «Індустріальна група» (Київ), до якого входить корпорація «Індустріальний союз Донбасу» та компанія Arcelor. Конкурс відбудеться 24 жовтня, тобто можна стверджувати, що процес реприватизації/приватизації цього підприємства, незважаючи на всі заперечення (мовляв, ця курка, яка несе золоті яйця, повинна залишитися у власності держави) перейшов у заключну фазу. Однак аргументи «проти» ще залишаються. А як поведуть себе фондовий та валютний ринки після появи в Україні такої інвестиції (стартова ціна «Криворіжсталі» 10 млрд. гривень)? Так що питання, як вплине на Україну новий продаж «Криворіжсталі», гроші від якої, згідно з міжнародними правилами, будуть враховуватися в бюджетній графі «дефіцит», залишається відкритим. «День» поставив його своїм експертам.
Анатолій ГОЛУБЧЕНКО , голова Асоціації чорної металургії:
— Я не дуже впевнений у тому, що «Криворіжсталь» взагалі продадуть. Коли у одних забирають, а іншим продають, наступні покупці починають замислюватися: а що ж буде з нами? Чи не заберуть і у нас? Але оскільки на конкурс прийшли серйозні гравці, у яких забрати буде неможливо (вони практично нерезиденти України), то, напевно, вони ризикнуть купити.
Загалом же на країну продаж ніяк не вплине: завод як працював, так і працюватиме, як платив податки, так і платитиме. Інвестиційний клімат від нового продажу «Криворіжсталі» також не зміниться. Всі чинники, які могли вплинути, вже вплинули. Сам факт продажу нічого не змінить. Хоч, звичайно, позитивний момент є — буде за рахунок чого виконувати бюджет.
Олексій ПЛОТНІКОВ , професор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України:
— У принципі «Криворіжсталь» уже вплинула на всю країну. Сам факт реприватизації, відібрання у одних власників і виставляння на новий продаж для передачі іншим уже призвів до того, що до України не прийшли певні обсяги інвестицій. Іноземні інвестори почали ставитися до нас насторожено. Будь-який переділ власності діє на бізнес-клімат усередині країни негативно. І це основна проблема держави. Сам факт початку реприватизації відіграв дуже негативну роль і по відношенню до України, і в розвитку економіки та підприємницького клімату всередині країни.
Те, що «Криворіжсталь» продають ще раз, це вже вторинне. Важко сказати, хто її купить. Я все-таки сподіваюся, що це буде національний інвестор. Але враховуючи прізвища тих, хто зацікавився, та думку уряду з цього приводу, можна припустити, що покупцем буде іноземець. У будь-якому разі ця операція вже не є вирішальним чинником і глобально не позначиться ні на внутрішніх, ні на зовнішніх економічних процесах. Побоювання, що велика сума грошей, потрапивши до країни, може призвести до стрибка рівня інфляції та зміни курсу валют, я б не назвав обгрунтованими. Є певні монетарні механізми скріплення маси грошей і, якщо їх нормально використати, то все буде нормально.
Олександр ВІЛКУЛ , генеральний директор Північного та Центрального ГЗК:
— Це дуже глибоке питання. Наприклад, ми працюємо з «Криворіжсталлю» і продаємо за місяць від 60 до 100 тисяч тонн окатишу з Північного ГЗК. Хочу сподіватися, що за будь-яких змін власності наша співпраця не порушиться. Але якщо на наші відносини новий продаж вплинути не повинен, то на розставляння сил у країні, в принципі, цілком може. На такий комбінат покупці завжди знайдуться. Я вважаю, що будь-який власник буде непоганим за умови, що він працюватиме за вже «накататими» сценаріями роботи «Криворіжсталі».
Дуже багато залежатиме від того, хто її купить. Було б краще, якби її купив вітчизняний інвестор. Його переваги перед іноземним — знання специфіки роботи в Україні, в тому числі наших соціальних питань. Питання швидкості продажу також має багато чинників і відповісти однозначно: що добре чи погано, неможливо. Можу лише сказати, що перерозподілу промислових потоків та посилення вертикальної інтеграції не буде.
Катерина ОНИЩЕНКО , експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
— Безперечно, це вплине на поліпшення бізнес-клімату в країні. Я думаю, що продаж «Криворіжсталі» буде знаковою подією і позитивно вплине на інвесторів. Притік інвестицій з цього моменту повинен поліпшитися, тому що багато іноземних інвесторів чекали, як вирішиться цей знаковий конфлікт. Успішний продаж цього підприємства, безумовно, позитивно позначиться на інвестиціях у нашу країну. Бажаючих вкласти свої гроші буде багато. Вже на цей момент, як мені відомо, є десять претендентів, у тому числі й великі іноземні компанії. Тому я думаю, що конкурс таки відбудеться. А гроші, як відомо, зайвими не бувають.
Віталій ХОМУТИННИК , народний депутат:
— По-перше, продаж «Криворіжсталі» вплине на наповнення бюджету. Якщо продадуть дорожче, ніж попереднього разу, а я в цьому впевнений — цінова ситуація зараз дещо інша. Пройшов певний час, і структура цін на ринку змінилася. Насамперед ці додаткові доходи можна буде спрямувати на ліквідацію заборгованості з соціальних виплат та на необхідні інвестиційні витрати. Небезпеки від появи великої суми в країні немає. Це не ті гроші, які могли б якось порушити рівновагу в державі. Тим більше, на сьогодні заборгованість бюджету вже становить 7 млрд. гривень.
По-друге, є надія, що у підприємства, нарешті, з’явиться власник. Одне з провідних підприємств України просто зобов’язане знаходитися в певних руках, а не бути в такому невизначеному стані. Це дуже важливо не лише для людей, які там працюють, але й для держави. Вона повинна бути впевненою, що підприємство працює без перебоїв. Зараз же завод практично «безхозний», і ним намагаються управляти, постійно змінюючи схеми.
Василь РАДІОНОВ , генеральний директор компанії «ПентоПак»:
— Усі дії держави щодо реприватизації та приватизації підприємств у будь-який з відрізків часу треба розцінювати з погляду отримання можливого прибутку та вигоди. Наприклад, у Франції деякі підприємства приватизувалися і реприватизувалися по кілька разів залежно від цілей, які переслідувала держава. І нічого страшного в цьому не було.
Якщо держава вважає, що, будучи приватизованим, це підприємство почне працювати більш ефективно, платити більше податків до бюджету, то воно має бути продане такому власнику, який зможе забезпечити нормальне існування підприємства і виконати всі пункти інвестиційного договору. Мені здається, що не треба робити з цього продажу трагедію в стилі «держава розпродує всі свої кращі активи». Тільки, на мою думку, держава повинна думати, як уникнути ситуації, яка склалася навколо нафтопереробних підприємств. Зараз усі вони тепер не в наших руках. І тому певні політичні сили, використовуючи економічні важелі нафтопереробних підприємств, можуть провести потрібну їм політику. Всі пам’ятають паливну кризу навесні цього року. На сьогодні багато НПЗ не працюють або працюють не на повну силу. Так і з металом — держава має забезпечити постійні валютні надходження, продавши комбінат потрібному інвестору.
