Як узаконити електронну комерцію
І торговців, і споживачів слід захистити від шахрайства
Коли ми говоримо про побудову в нашій країні інформаційного суспільства (до чого нам поки що далеко), то маємо на увазі не лише інтернет у кожній школі й кожному селі. Засоби інформатики цінні не лише тим, що вони просто є. Їхнє завдання — полегшувати людям життя, зробити загальнодоступними культурну, соціальну й політичну інформацію, а також будь-які необхідні споживчі товари.
Рік тому народний депутат Юрій Полунєєв розробив і представив у Верховну Раду України законопроект «Про електронну комерцію». За цей час він став батьком чудової дитини, та інше його дітище ще на полиці. Втім, робота над ним не припинялася. Є навіть загальний експертний висновок: «Не суперечить європейському праву». Днями представники українського бізнесу обговорювали його достоїнства й недоліки...
Як наголошувалося, сьогодні Україна входить в топ-10 країн Європи за кількістю користувачів всесвітньою павутиною. Понад 15 мільйонів, тобто третина населення країни, вже підключилися до неї. Зростання інтернету за останні роки досягло 5000%. Поступово зростає і об’єм комерції в українській мережі. Кількість електронних магазинів в країні, за підрахунками експертів, збільшилася в 60 разів, а товарообіг онлайн-торгівлі перевищив один мільярд доларів.
Чи досить цього й чи можна вважати, що інформаційна економіка й комерція в нашій країні розвиваються нормально? Експерти дають на це запитання негативну відповідь хоч би тому, що в країні досі не створена законодавча база цих молодих галузей, що претендують сьогодні на те, щоб потіснити традиційні різновиди торгівлі. В усякому разі на Заході така тенденція вже реальна. До того ж у нашій країні взагалі відсутня система захисту учасників ринку електронної комерції.
Завідувач кафедрою Київського національного економічного університету ім. Гетьмана Андрій Омельченко розповідає про міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють електронну комерцію. Це типові закони й конвенції ООН, рекомендації і директиви Європейського Союзу, в тому числі — про емісію електронних грошей. Існують документи з електронної комерції, створені в рамках Світової організації торгівлі, членом якої є Україна. Є нормативно-правові акти (модельний закон) в цій області й у системі СНД. А Україна поки що не може похвалитися відповідною законодавчою базою.
За словами народного депутата України Юрія Полунєєва, це призводить до того, що, незважаючи на роль електронної комерції, що зростає, споживачі все ще побоюються зіштовхнутися з шахрайством у інтернет-магазинах. Щоб усунути цю перешкоду, за словами народного депутата, в країні необхідно створити власне законодавство, яке б регулювало стосунки в сфері електронної комерції.
Полунєєв наводить дані соціологічних досліджень: 55% людей, які мали справу з електронною комерцією, відчували дискомфорт. І чим більші прибутки користувача в цій царині, тим більша вірогідність того, що він може стати жертвою шахрайства.
Народний депутат стверджує, що тенденція, яка свідчить про зростання споживачів інтернет-комерції, як в світі, так і в Україні невідворотна. Він також відзначає, що серед провідних світових компаній, що мають найбільшу капіталізацію, почесне місце належить структурам, які займаються електронною комерцією і які використовують інтернет як основну методологію, основний транспорт для доставки товарів і послуг до споживачів.
«Чим швидше Україна прийме законодавство, яке регулюватиме проблеми, ще не вирішені в цій сфері, — упевнений народний депутат, — тим більше отримає шансів повною мірою використовувати таке унікальне явище, як інтернет і електронна комерція...» Полунєєв говорить про ефективність електронної комерції і наводить як аргумент великі збитки, які мають компанії, що торгують музичними творами на традиційних носіях. Ті, хто перейшов на електронну торгівлю, продають музику набагато дешевше, отже, виграють в конкуренції.
Відсутність в Україні правового регулювання цієї сфери, вважає народний депутат, робить надзвичайно актуальним ухвалення спеціального законодавства, яке б передбачало єдиний державний підхід до електронної комерції і її суб’єктів, а також захисту прав споживачів при виконанні електронних договорів. Запропонований Полунєєвим законопроект закриває чисельні діри в українському законодавстві, яке якщо й легалізувало таке явище, як електронна комерція, та все ж не регулює документи, необхідні для здійснення відповідних операцій. Досить сказати, що Цивільний кодекс вирішує використання електронного підпису лише як виняток. Навпаки, наполягає Полунєєв, електронний підпис сьогодні має бути загальним правилом, а закон може передбачати лише окремі випадки, коли електронний підпис не має бути застосований (наприклад, при оформленні спадку). У Господарському кодексі Полунєєв виділяє розділ про господарські договори, яка абсолютно не враховує існування сучасних електронних технологій у сфері зв’язку й передавання інформації.
«Інтернет — син демократії», — кілька разів повторював Полунєєв. Характерно, що й дискусія на цьому круглому столі відповідала цій формулі. Авторові законопроекту довелося відповідати на запитання і замислюватися над запропонованими змінами, озвученими представниками державних органів, ринку та експертного середовища. Крім того, пропозиції звучали не лише із залу, але й з інших міст країни. Як сказав Полунєєв, його законопроект завдяки цьому стає продуктом суспільної творчості. Автор прогнозує, що сьогодні є всі можливості прийняти цей документ до кінця квітня і передбачає, що, можливо, у цьому ж місяці він буде підписаний Президентом.
