ЗАПИТАННЯ «Дня»

Соціально-економічна дискусія, що постійно триває в експертних колах, зараз сфокусувалася на тому, чим насамперед повинен займатися уряд — соціальною сферою чи підйомом економіки, — багато в чому нагадує суперечку про першість яйця або курки. Щоправда, підсумки цього обговорення можуть мати далекосяжні політико-економічні наслідки. Адже саме на базі того або іншого консенсусу з цього питання, що є сьогодні для країни одним з корінних, може сформуватися та чи інша урядова коаліція. Але, здається, не обов’язково брати до уваги лише полярні погляди. А чи не можна зробити так, щоб уряд займався цими проблемами одночасно, не віддаючи переваги ні одній, ні іншій? Чи можна сумістити турботу про соціальну сферу та заходи, спрямовані на розвиток виробництва, зміцнення економічного потенціалу країни?

Борис КВАСНЮК , заступник директора Інституту економічного прогнозування:

— З огляду на нещодавній український досвід, можна сказати, що наша турбота про соціальну сферу, як правило, не спирається на економічне зростання. Ми використовуємо так звану споживчу модель економіки, яка за відсутності накопичення капіталу фактично має тупиковий характер і може закінчитися крахом. Щоб цього уникнути, треба коректувати бюджетну та соціальну політику уряду й великих корпорацій, зорієнтувати їх на технологічні зміни, на підвищення частки накопичення валового внутрішнього продукту і таким чином закладати економічні основи під соціальне поле. Інакше наші ресурси просто виснажаться. До цього ми останні два роки йдемо. Але зміни неминучі. В економічній сфері допущено дуже багато помилок. Без їх виправлення економічного зростання протягом найближчих років не буде.

Дмитро БІЛОКУРОВ , генеральний директор Української асоціації підприємств чорної металургії (УкрМет):

— Ми повинні чітко розуміти, що економіка — первинна. І будь-яке підприємство в умовах ринку працює виключно від регенерування прибутку, тому ми повинні прагнути до максимального підвищення прибуткової частини та зниження витратної. А ось соціальне навантаження — це вже вторинне. Тобто ми повинні розуміти, звідки і яким чином зможемо отримувати максимальну кількість коштів, щоб, не створюючи загроз для економіки, забезпечувати зростання соціальної сфери. Поки ж ми топчемося на місці. Якщо незабаром не буде законодавчого рішення про введення податкової амністії й амністії капіталів, у нас нічого не станеться. Оскільки гроші брати більше нізвідки. ПДВ і база оподаткування повинні бути змінені. Це моя тверда позиція. Капітал треба вивести з тіньової та сірої економіки для того, щоб люди могли заробляти, не побоюючись переслідування. Вся біда в тому, що на сьогодні прогнозувати щось дуже складно. Усе залежить від результату парламентських виборів. Як показала практика помаранчевої революції, агресивні дилетанти можуть привести лише до краху.

Дмитро БОЯРЧУК , економіст Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна»:

— Споживати зараз чи споживати потім? Ця проблема існувала завжди. Тут треба шукати баланс. Капітал і соціалку не лише можна, а треба об’єднати. Це — проблема розумного уряду. Якщо уряд працює тільки до наступних виборів, то, однозначно, він цим не займатиметься. Це завдання для довгострокового уряду. Звісно ж, залежно від його можливостей і бажань. На сьогодні ми не знаємо, який уряд буде створений. Якщо це буде уряд Юлії Тимошенко, то треба чекати радикальних заходів. Приблизно таких, які ми спостерігали минулого року. Її політика спрямована на тимчасове споживання. Якщо буде сформована коаліція з Партією регіонів, що лобіює свої інтереси, то їхня політика буде більш довгостроковою. Вони — власники великих підприємств, і їхнє завдання, щоб ці підприємства отримували якнайбільший прибуток.

Іван БУЛЕЄВ , заступник директора Інституту економіки промисловості НАН України:

— Я думаю, що ці два аспекти сумістити неможливо, оскільки на різних етапах перевага віддається або тому, або іншому. Насамперед треба визначити пріоритети в соціальній сфері. Один iз американських дослідників казав, що підприємства завжди повинні вкладати в інновації не менше нiж 20% своїх доходів. І тільки залишок використовувати для фінансування поточних процесів. Навіть якщо підприємство перебуває в найскладнішому становищі, ці 20% не повинні знижуватися, бо підприємство залишається без майбутнього. Так само і в державі. Соціальні програми, здійснювані в нашій країні, з погляду економіки, неправильні. Ми зовсім не піклуємося про майбутнє. Я думаю, що з приходом нового уряду соціальні програми дещо повільніше реалізовуватимуться порівняно з 2004 — 2005 роками. Зараз, якщо офіційна інфляція — понад 10%, то неофіційна, як кажуть експерти, сягає близько 30%. Отже, політика держави повинна бути більше спрямована на інвестиції й інновації, одночасно, звісно, приділяючи увагу й соціальній сфері.

Валерій АСАДЧЕВ , народний депутат України:

— В економіці, як і в природі, все має бути збалансоване. Якщо ми віддаємо перевагу лише соціальній сфері, то економіка не виробляє того, що ми хочемо від неї отримати, щоб покрити, знову ж таки, соціальні витрати. Тоді в нас виникає ситуація великого дефіциту, що вимагає додаткових грошей, а це негативно впливає на економіку. Тому й спостерігається цей дисбаланс. Як правило, соціальні витрати, оскільки вони є постійними, повинні здійснюватися за рахунок постійних доходів, які дає економіка. Головне завдання — витримувати цей баланс. Сьогодні Україна з ним практично не дає собі ради. Система розбалансована. Започаткував цей процес уряд Віктора Януковича, а уряд Юлії Тимошенко — продовжив. Юрій Єхануров спробував пригальмувати, але йому це не вдалося. На сьогодні ми маємо дефіцит бюджету, який становить понад 3% валового внутрішнього продукту. Це загрожує дуже серйозними наслідками. Ситуацію можна виправити тільки за рахунок зменшення дефіциту бюджету. Іншими словами — затягнути пояси та жити відповідно до гаманця. Серед інших, менш популярних заходів, — провести демонетизацію пільг, зменшити темпи зростання мінімальних соціальних стандартів, збільшити пенсійний вік тощо. Усі ці заходи повинні бути спрямовані на ліквідацію дефіциту бюджету. Чи можливе це в найближчому майбутньому? Я не знаю. Усе залежить від того, яким буде уряд.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ , член президії партії Народний Союз «Наша Україна»:

— Насправді два ці поняття — соціальна сфера та капітал — взаємопов’язані. Але я б трохи розширив поставлене «Днем» запитання. Коли ми говоримо про формування середнього класу, що є реальним соціальним чинником, тоді буде дуже важко сумістити ці поняття. А якщо говорити про «соціалку» у вузькому розумінні (турбота про пенсіонерів, інвалідів, дітей), тоді можна. Але при цьому випадає реальне формування середнього класу. Нам треба визначити, що ми вкладаємо в поняття «соціального пакета». На мою думку, нам усе-таки треба йти іншим шляхом — внести в соціальний пакет і працездатне населення країни.