«Зелене» світло

Президент України Віктор Ющенко підписав Закон «Про внесення змін у деякі закони України щодо встановлення «зеленого» тарифу», який передбачає стимулювання альтернативних видів енергії. За законом, до альтернативної належить сонячна, вітрова, геотермальна енергія, енергія хвиль і припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, біогазів та ін. Під «зеленим» передбачається спеціальний тариф, за яким закуповується електроенергія, вироблена з альтернативних джерел енергії, крім доменного й коксового газів, а з використанням гідроенергії — вироблена тільки малими гідроелектростанціями.

Підписаний закон зобов’язує Національну комісію з регулювання електроенергетики (НКРЕ) протягом трьох місяців затвердити порядок установлення, перегляду такого тарифу та припинення його дії. НКРЕ також повинна затвердити його для суб’єктів господарювання і, крім того, за законом, щорічно повинна переглядати розмір розцінок для «альтернативки», які, при цьому, повинні установлюватися для кожного господарюючого суб’єкта на рівні подвоєної середньозваженої ціни на електроенергію, реалізовану на оптовий ринок електроенергії України генкомпаніями, які працюють за ціновими заявками, за рік, що передує року встановлення тарифу. Тобто тепер держпідприємство «Енергоринок» повинне викуповувати «чисту» енергію лише за нововведеними тарифами, причому вони поширюватимуться на підприємство з виробництва «альтернативки» протягом 10 років, з моменту встановлення «зеленого» тарифу.

«Для виробників «альтернативки» цей закон просто супер. Чому? Бо він дає їм можливість удвічі дорожче, ніж зараз на ринку, продати електроенергію», розповідає «Дню» голова правління Альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик.

Про недешевизну відновлюваних джерел енергії говорять і цифри. За словами провідного експерта з електроенергетики Центру ім. Разумкова Володимира Лук’янця, у середньому на один кВт установленої потужності потрібно витратити $2 тисячі. А сучасний вид реакції, як правило, потребує 2 тисячі кВт. От і виходить майже $3 мільйони. «Якщо сьогодні вартість енергії з невідновлюваних видів енергії на оптовому енергоринку становить 0,35 гривні за кВт, то тепер для «альтернативки» «зелений» тариф буде становити приблизно 0,7 гривні за кВт», підраховує експерт для «Дня».

«Однак збільшення закупівельних тарифів на оптовому енергоринку для «альтернативки» жодним чином не позначиться на вартості енергії», уважають обидва експерти. Обсяги нетрадиційних видів енергії, яку виробляють і продають в Україні, ледь-ледь дотягують до 1% від загального об’єму всієї виробленої енергії. «Виробникам енергії з відновлюваних джерел закон суттєво допоможе скоротити термін окупності їхніх інвестицій із 15—20 років майже наполовину», — пояснює Лук’янець.

Проте, як стверджують експерти, щоб справді змінити ситуацію на краще, тільки збільшення тарифу не допоможе. Європейські країни, наприклад, у своїх енергетичних деклараціях до 2020 року ставлять за мету збільшити частку «альтернативки» до 20%. В Україні ж при збереженні нинішнього підходу можна розраховувати на 10—12% до того часу, причому разом із гідроенергетикою, а без неї на 5—7%.

«Щоб розвивати альтернативні види енергії, потрібна, перш за все, політична воля. Бо мова йде про надання податкових преференцій у цій сфері», — уважає Боровик. Використовуючи ж «урядовий пряник» (пільги), можна застосувати й батіг. Держава повинна створити Фонд енергоефективності, до якого б надходили платежі від підприємств, що порушують спеціально встановлені енергетичні норми для виробництва продукції. Причому акумульовані на рахунках Фонду гроші йшли б не до бюджету, а на те ж підприємство за умови здійснення ним проектів з енергозбереження.