ЖКХ — під лупою

Корупційний синдром прогресує у всіх сферех життя. Якщо вірити даним Київського міжнародного інституту соціології, то черговою жертвою стала житлово-комунальна сфера: 36,6% українців добровільно дають гроші за надання певних комунальних послуг, а 14,9% — на вимогу. Такий стан справ безперечно турбує галузеве міністерство. За словами міністра Олександра Попова на недавньому круглому столі, вже з січня 2008 року буде докладено максимум зусиль, щоб у пілотному режимі запустити механізм протидії корупції, який використовуватиме в першу чергу програмно-цільовий метод розподілу бюджетних коштів.

Проблеми галузі, на думку голови правління громадської організації «Спілка власників житла Києва» Сергія Дєдова, зумовлені виробничою та адміністративною монополією. Він, зокрема, вважає, що система житлово-комунального господарства має підлягати громадському контролю. Участь громадськості у роботі комісій та комітетів з розподілу бюджетних коштів у галузі, за словами Дєдова, — це вихід. Цим, говорить він, можна вбити двох зайців: побороти корупцію і пришвидшити процес реформування.

Свою точку зору на шляхи розв’язання житлово-комунальної кризи має голова Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук. Він вважає, що без усунення корупції обіцяні на реформування ЖКГ 80 мільярдів гривень лише активізують її. «Критично ускладнена процедура використання бюджетних коштів, сумнозвісні процедури державних закупівель... Нам потрібно говорити, в першу чергу, про ці проблеми, а не про ті 36,6%, які українці добровільно віддають за послуги, які мають бути безплатними. Це, звичайно, погано, але критичними є трішки інші кошти, які осідають у Києві у силу спеціально створеної процедури, зорієнтованої на те, щоб відкачувати частину бюджетних коштів», — говорить губернатор.

Голова громадської організації «Харків’янин» Владислав Протас, вказує ще на одну перешкоду конструктивним діям. «Реформа у нас стає метою реформування, — говорить він. — А треба б замислитися над якістю послуг, які отримає споживач у результаті «великих звершень». Протас пропонує підтримати проект створення кондомініумів. У той же час на успіх, вважає він, можна розраховувати за умови чітко вибудованої державної політики і місцевої підтримки таких об’єднань. Активіст наводить негативний приклад Казахстану, де 90% власників житла були «загнані» відповідним рішенням у кондомініуми... Відтак житлово-комунальне господарство опинилося ще в гіршому стані, ніж раніше.

Експерт Міжнародної громадської організації «Центр сприяння житловим та муніципальним реформам» Вікторія Погорєлова дивиться на цю проблему прагматичніше... Вона ставить досить просте запитання: їх (кондомініумів. — Авт. ) створення — це добре чи погано? «Наше об’єднання співвласників сьогодні нагадує маленьку комашку, яка провалилася у велику яму житлово-комунальних реформ. І всі довкола стоять і дивляться: вилізе, чи ні? Якщо вилізе, то будуть бурхливі оплески, якщо ні — тоді скажуть: ну... об’єднання співвласників нам теж не допоможуть»,— відповідає вона. На її думку, якщо братися за створення такої системи, то треба визначитися з метою. Чи це, як у країнах з ринковою економікою, «для відповідальності власника за прийняття рішень», чи, як у нас, «щоб знайти чергового цапа-відбувайла». Український варіант, за її словами, поганий тим, що вже сьогодні відбуваються судові справи стосовно ОСББ, на яких хочуть перекласти зобов’язання бути виконавцем послуг, що на практиці, за словами Погорєлової, означає відповідальність самих же мешканців «перед собою» за якість послуг. То де ж логіка? Проводячи паралель між такими об’єднаннями та темою круглого стола, експерт зазначає: «Кількість створених кондомініумів буде індикатором того, наскільки ми подолали монополізм і побороли корупцію в ЖКГ».