Зневоднення чи опустелювання?

Питання доступності до водних ресурсів, їхньої якості та кількості турбує суспільство вже не один рік. Згідно зі Стратегією зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року існують «неоптимальні умови природного вологозабезпечення на більш як половині території України, які постійно погіршуються у зв’язку з глобальними змінами клімату». Указ Президента України №392/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України» передбачає розробку Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату з акцентом, у тому числі, на раціональне використання водних ресурсів.

Чому водним ресурсам місце у структурі Міндовкілля? Станом на сьогодні Держводагентство підпорядковується Міндовкілля. Водний кодекс України визначає, що водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу, і є обмеженими та уразливими природними об’єктами.

Враховуючи міжнародні зобов’язання щодо впровадження басейного принципу управління водними ресурсами України, який має на меті збалансувати інтереси всіх, хто потребує доступ до води, та враховуючи те, що відповідальним за реалізацію цього завдання є Міндовкілля та Держводагентство, майбутнє заплановане перепідпорядкування Держводагентства МінАПК поставить під загрозу завершення реформ у сфері водних ресурсів!

Саме підпорядкування Держводагентства Міндовкіллю дозволило розробити та впровадити положення Водної рамкової директиви у національне законодавство України, зокрема, організувати моніторинг вод та розробку планів управління басейнами рік.

Завдання Міндовкілля спрямоване на виконання гарантованого права на безпечного для життя та здоров’я довкілля та гарантування екологічної безпеки, зокрема, у частині гарантування рівного доступу до води усіх зацікавлених сторін, моніторингу меліоративних систем, дотримання екологічних умов тощо, які є ширшими, аніж завдання МінАПК, які полягатимуть у першу чергу сприянні розвитку сільського господарства, та лобіювання не завжди екологічно безпечних проєктів щодо зрошення земель на півдні України.

З огляду на це вбачається необхідність чіткого розподілу природних ресурсів як елементів довкілля, та коректне використання природних ресурсів для господарських цілей.

Наприклад, поки вода протікає у річці — вона знаходиться у підпорядкуванні Міндовкілля. Якщо вода потрапляє у зрошувальний канал — на умовах та дозволах наданих Міндовкіллям — вона потрапляє у підпорядкування МінАПК, оскільки зрошувальні канали є частиною агропромислового комплексу, проте Міндовкілля контролює кількість води, яка потрапляє на потреби с/г виробників та її якість після повернення у природні об’єкти, оцінює вплив на екосистеми від зрошення.

Аналогічна ситуація із використання свердловин для водопостачання тваринницьких комплексів. Забезпечити облік кількості такої води та умови її використання повинні Міндовкілля, Держгеонадра та Держводагентства, а МінАПК є лише споживачем таких послуг.

ВОДА Є ОБМЕЖЕНИМ ТА ЦІННИМ РЕСУРСОМ В УКРАЇНІ

Україна належить до держав з недостатнім забезпеченням водними ресурсами. Питома забезпеченість річковим стоком в Україні становить близько 1000 м3 на особу в рік, що в 2,5 рази нижче, ніж в Німеччині та Швеції, в 3,5 рази — ніж у Франції та у 5 разів — ніж у Великобританії. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис. км2, що становить 4,0% від її загальної території. Також наша країна має не дуже густу річкову мережу (середнє значення — 0,34 км/км2 ), небагаті й запаси підземних вод. Болота, що були природним регулятором водності більшості рівнинних річок України, нині більше, ніж наполовину осушені.

Вода — для здоров’я населення та збалансованого розвитку суспільства. Міжнародні експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) встановили, що понад 60% захворювань у світі зумовлено вживанням неякісної води. Міністерською декларацією Всесвітнього Водного Форуму в Гаазі в 2000 році, Міжнародною конференцією по прісній воді (Бонн, грудень 2001 р.) якість води визнана основним показником збалансованого розвитку суспільства, його безпеки й існування в цілому, що стало ще актуальніше під час пандемії COVID-19.

Управляти водними ресурсами повинен природоохоронний орган. Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.

Державне агентство водних ресурсів України здійснює управління усіма водними ресурсами державної власності з метою їхнього збереження для людини, природніх екосистем та економіки.

Зрошення — не панацея для боротьби з опустелюванням та розвитку сільського господарства. Проблема опустелювання та потреби аграрного сектору у водних ресурсах є комплексною. Будівництво меліоративних систем 30—35 років тому свідчить, що проблема існувала і раніше. Проте занепад більшості цих систем довів неефективність такої системи зрошення для покращення стану ґрунту та покращення результатів діяльності сільгосппідприємств.

Затверджена Стратегія зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року і план заходів із реалізації вказаної Стратегії, опубліковані дослідження щодо Національного визначеного внеску України до Паризької угоди вказують, що проблему забезпечення водою сільського господарства неможливо вирішити лише шляхом організації меліорації земель, адже ця проблема є комплексною. Міндовкілля відповідальне за розробку і затвердження Планів управління річковими басейнами, а на Держводагентство покладене відповідальність за їхнє впровадження, під що створені басейнові органи управління і басейнові ради. Як це буде скеровуватися Мінагрополітики? Саме тому ми вважаємо, що вирішення проблем з охороною вод потребує злагодженої та довготривалої співпраці низки центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), які реалізують державну політику з управління природними ресурсами та охорони довкілля.

Законодавство за збереження Держводагентства за Міндовкілля. Водний кодекс України закріплює за Держводагентством широкі повноваження у сфері управління водними ресурсами, зокрема, забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їхнього міжбасейнового перерозподілу; здійснення заходів щодо екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними, здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням шкідливій дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь тощо.

Інструкція з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель закріплює за Держводагентством моніторинг меліорованих земель. Моніторинг меліорованих земель здійснюється з метою забезпечення раціонального використання земельних і водних ресурсів, виявлення причин їхнього незадовільного стану, якості та забрудненості, своєчасного виконання меліоративних заходів із запобігання деградації ґрунтів та шкідливої дії вод, відтворення родючості ґрунтів, охорони вод і земель від забруднення, своєчасного виконання ремонту (реконструкції) меліоративних систем.

Порядок організації та здійснення моніторингу зрошувальних та осушувальних земель покладає на Держводагенство функції щодо моніторингу за землями в межах дії меліоративних систем, грунтові води на території меліоративних систем, підземні води зони активного водообміну, води, що використовуються для зрошення та дренажні й скидні води меліоративних систем.

Таким чином Держводагентство повинно залишитися у структурі Міндовкілля, яке спільно із іншими ЦОВВ та Членами Кабінету Міністрів України — повинні завершити розпочаті реформи у сфері водних ресурсів, а МінАПК повинно подумати по організацію порядку отримання аграріями допомоги від держави у вигляді якісної води та умов оплати таких послуг.