Зв’язані крила,
або Чому Україна досі не долучилася до «єдиного неба» з ЄС
Ось уже майже місяць, як українці повинні літати у вільному авіапросторі з ЄС. Планом дій асоціації Україна-ЄС було визначено завдання завершити переговорний процес щодо укладення Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір (Угода САП) 2011 року. Втім, за вікном уже 31 січня 2012, а ми ще й досі лише мріємо про спільне європейське небо.
Уповноважені у веденні переговорів (Державна авіаційна служба України) на запитання «Дню», коли українське небо перестане бути резервацією, відповіли: «Прогнозна дата формування САП — після завершення прогнозованих двох етапів, відлік яких розпочнеться з дати застосування Угоди між Сторонами». Зрозуміло одне — нічого не зрозуміло. Схоже, що самі фахівці не знають, коли Україна зможе переступити поріг європейського авіапростору.
Як пояснили «Дню» в Державіаслужбі, переговорний процес заштопорився через гальмування створення Зони вільної торгівлі з ЄС. «...Цей переговорний процес (про САП із ЄС. — Авт.) є підпорядкованим процесу переговорів щодо укладення Угоди між Україною та ЄС про асоціацію, включаючи Зону вільної торгівлі (ЗВТ). Станом на 25 січня 2012 року на рівні експертів України та ЄС вивіряється редакція проекту тексту положень щодо ЗВТ», — відповіли «Дню» в Державіаслужбі.
А доки Україна вивіряє текст угоди про ЗВТ з ЄС, Грузія та Молдова, які, до речі, значно пізніше, аніж українці, заявили про свої наміри доєднатись до «Відкритого неба» вже ратифікували угоди.
Чому ж українці зволікають з приєднанням до САП?
«У рамках переговорів щодо Угоди САП Сторонами погоджено більшу частину основного проекту тексту за виключенням положень щодо регуляторного співробітництва у сфері організації повітряного руху, правил конкуренції та державної допомоги», — пояснили «Дню» фахівці Державіаслужби України. За їх словами, основними питаннями для подальшого обговорення залишаються: етапи поступового відкриття доступу на ринок авіаперевезень, визнання Стороною ЄС сертифікатів на авіаційну техніку, розробниками якої є підприємства України, взаємне визнання Україною та ЄС сертифікатів авіакомпаній, аеропортів, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та інших суб’єктів авіаційної діяльності, а також свідоцтв авіаційного персоналу, положення по скасуванню з боку ЄС візового режиму для поїздок українських громадян до ЄС з метою забезпечення авіаперевізникам обох Сторін збільшення пасажиропотоку українських громадян з України. «Тільки-но Євросоюз підпише безвізовий режим, ми одразу відкриємо небо для європейських компаній. Громадяни Європейського Союзу мають безвізову можливість відвідувати Україну, а наші громадяни такої можливості не мають. Відповідно європейські компанії мають конкурентну перевагу», — заявив свого часу віце-прем’єр-міністр інфраструктури України Борис Колесніков.
Основним принциповим питанням, з якого досі ведеться пошук компромісу, за словами голови Державіаслужби Анатолія Колісника, є питання допуску без експлуатаційних обмежень частини парку повітряних суден української реєстрації (розробки України та СРСР) на ринок авіаперевезень та робіт у рамках САП. «Залежно від його вирішення залежать темпи лібералізації взаємного доступу на ринок авіаперевезень», — зізнаються в Державіаслужбі.
Тим часом віце-президент Єврокомісії з питань транспорту Сійм Каллас також підтверджує, що нині і Києву, і Брюсселю треба владнати моменти, що стосуються сертифікації літаків та авіабезпеки загалом. «Безпека — це пріоритетне питання для нас. Я з радістю процитую президента Баррозу: в питаннях безпеки у нас нема друзів, і це сфера, де не може бути жодних політичних маневрів», — говорить Каллас.
На думку ж експертів, ратифікація домовленостей віддаляється від українців як лінія горизонту ще й тому, що є чимало зацікавлених кіл у її віддаленні. І перший у цьому списку — український капітал. Адже європейські конкуренти, які після приєднання України до САП безперешкодно літатимуть нашим небом, виграватимуть в українських авіакомпаній як за ціною, так і за якістю. За словами експертів, національні авіаперевізники продовжують сповідувати політику значного завищення цін на квитки, позиціонуючи подорожі літаками як річ, створену для заможних. «Люди просто бояться авіаподорожей, — каже шеф-редактор порталу avianews.com Олександр Мироненко. — У нас це дорого, неякісно і на старих літаках».
Переваги для українців від «повітряної синергії» очевидні. Спільний авіаційний простір передбачає об’єднання авіатранспортних ринків України та ЄС. Так зараз будь-яка авіакомпанія з країни, що є учасником програми «Відкрите небо», може здійснювати необмежену кількість рейсів за будь-якими маршрутами на території інших країн-учасниць. Це призвело до жорсткої конкуренції між бюджетними і традиційними компаніями за клієнтів. А пасажири, у свою чергу, отримали можливість подорожувати літаками за прийнятними цінами.
ДОВIДКА «Дня»
1987 року країни Європи побудували Спільний авіаційний простір, відомий як програма «Відкрите небо», поступово прибираючи бар’єри для польотів над своєю територією. Наразі відповідні угоди укладені з країнами Західних Балкан, Марокко, Грузією та Йорданією. Угоду парафовано з Молдовою. Переговори тривають з Ізраїлем, Ліваном та Україною. А нещодавно Європейська комісія отримала повноваження на ведення переговорів з Азербайджаном.
Переговорний процес щодо укладення Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір розпочався у грудні 2007 року. На сьогодні проведено п’ять раундів переговорів щодо укладення Угоди про САП, останній відбувся ще 22—23 березня 2010 року у Києві.
