Спостерігаючи за птахами,

Англійське слово «birdwatcher» не має усталеного аналога в українській мові. Найбільше йому відповідає — людина, що споглядає птахів, спостерігач за птахами. Хто знає, можливо, з часом слово це увійде в наш лексикон, як увійшло слово «снайпер» — вправний стрілець (походить від англійського «snіpe» — баранець — птах із ряду куликів, кому вдається влучити в нього, то — високий клас). Бердвотчинг — спостереження за птахами у природі — хобі світової спільноти: у США бердвотчерів понад 40 мільйонів, у більшості європейських країн за кількістю вони переважають мисливців і рибалок.

Саме таким бердвотчером із 40-річним стажем (у грудні йому минає 50) є Пол Бредбієр. Англієць, корінний лондонець, він належить до того, зачарованого птахами, братства людей, які не уявляють свого життя без можливостей регулярно виходити на побачення зі своїми пернатими обранцями. Пол народився і виріс в оточенні, яке усіляко сприяло залученню до спостереження птахів. Батьки, в минулому професор ботаніки Джозеф Бредбієр і мати Мері Бредбієр, і сьогодні продовжують здійснювати бердвотчерські тури пташиними Ельдорадо планети.

Пол виявив інтерес до птахів ще малюком. Поглибленню цього інтересу сприяли сімейні подорожі Уельсом, які надали можливість познайомитись із більшістю звичайних британських птахів. Після закінчення факультету історії в Кембриджі Пол побував у 15 країнах світу (США, Індія, Непал, Монако, Йорданія тощо), де мав можливість спостерігати майже 1000 видів птахів із понад 9800 видів світової фауни.

З 1995 року Пол Бредбієр живе і працює в Дніпропетровську — приїхав сюди як волонтер освітньої програми Джорджа Сороса викладати англійську мову в Дніпропетровському національному університеті і залишився надовго. Сьогодні він викладає розмовну англійську мову в декількох вишах міста, дає приватні уроки. На січеславській землі у нього склалося особисте життя — дружина, українка Марина, теж викладач англійської. У них росте донька — чарівна Марійка-Адель Бредбієр. Вона вже другокласниця.

З 1997 року Пол — член Українського товариства охорони птахів, яке об’єднує у своїх лавах вітчизняних бердвотчерів — орнітологів-професіоналів і аматорів, любителів природи, зацікавлених у охороні, наукових дослідженнях і спостереженнях за птахами. Нараховується їх в Україні близько двох тисяч (перспективи для зростання величезні!).

За цей час Пол побував у багатьох куточках України — від Полісся до Криму, зокрема в семи заповідниках і національних парках. Серед його найяскравіших українських бердвотчерських вражень: жовті чаплі у змішаних колоніях чаплевих у Дністровських плавнях, зграї куликів на спущених рибогосподарських ставках під Дніпропетровськом, зимові зустрічі дрохви, хохітви, беркута, балабана під Керчю.

В Україні Пол започаткував приязні стосунки з десятками колег по захопленню. Арсенал багатьох із них після такого знайомства поповнився «секонд-хендними», але добротними біноклями (гуманітарна допомога від Британського королівського товариства охорони птахів — RSPB) та англомовними польовими визначниками птахів європейської якості.

У своєму хобі Пол справжній професіонал. Його досвід, зорова пам’ять та орнітологічна інтуїція дозволяють безпомилково визначати навіть «проблемних» птахів, яких важко ідентифікувати в польових умовах — очеретянок, куликів, вівчариків. Похибок він практично не припускається!

Завдяки активності англійця список орнітофауни Дніпропетровської області поповнився 13 видами. 2000 року йому навіть вдалося зареєструвати на гніздуванні під Дніпропетровськом, далеко за межами ареалу, білохвосту чайку.

До речі, кулики, особливо рідкісні північні види, — найулюбленіший об’єкт спостережень Пола Бредбієра. Тож і не дивно, що найчастіше він відвідує біотопи, сприятливі для їхнього перебування під час міграцій на території області — солоні лимани Присамар’я, Петриківський і Самарський рибгоспи, мілководдя Дніпродзержинського водосховища. За приблизним підрахунком, перебуваючи в Україні, Пол провів безпосередньо в природі понад 500 днів (4000 годин) і спостерігав 292 види птахів (із 413 наявних). Все побачене скрупульозно занотовується. Аналіз цих записів і відповідна інтерпретація, безперечно, могли б слугувати основою для якісної кандидатської роботи.

Пол радо приймає запрошення відвідати «глибинку» області. Неодноразово гостював у орнітологів-аматорів — учителів Віктора Волошина (село Кудашівка Криничанського району) та Анатолія Сальніка (село Вільне під Кривим Рогом), а Володимир Сижко з Верхньодніпровська — його найвірніший супутник у бердвотчерських мандрах.

Як «іноземний» гість Пол відвідує молодіжні екологічні табори, де проводить майстер-класи з бордвотчингу. Щоправда, діти часто-густо, згадуючи про це, називають його «відомим англійським орнітологом Полом Маккартні» (всесвітня слава ліверпульської четвірки не має меж!).

У мандрах українською землею Пола ніколи не зраджує англійський гумор. Окрім птахів, його зачаровує краса українських жінок, ліричність наших пейзажів, біорізноманіття. А ще — здатність українців зберігати оптимізм навіть у, здавалось би, безвихідних становищах. Англієць добре орієнтується в нашій політичній кухні і прекрасно розуміє, «хто тут справжні козли, які заважають нам жити».

За український період життя Пол Бредбієр неодноразово ставав героєм декількох телевізійних передач та газетних публікацій. Сам він активно друкується в наукових і науково-популярних виданнях (журнали «Беркут», «Бранта», «Свята справа-ХХІ»), регулярно дописує до британського інформаційного бюлетеня Birding World, поповнює відповідний сайт. У планах на найближчий рік — робота над книжкою «Птахи України очима британського бердвотчера», допомогти виданню якої зголосилося Українське товариство охорони птахів.

Цікаво стежити за поведінкою Пола в природі. Завжди з підзорною трубою, біноклем та рюкзаком він уважно «сканує» місцевість, і від його пильного ока не сховається ні бугайчик в очеретяних хащах, ні швидкокрилий сокіл у небесному просторі.

«Світ українських птахів достатньо багатий, щоб захопити будь-якого бердвотчера із Західної Європи, так, як захопив він мене», — обґрунтовано вважає Пол Бредбієр. Його трепетне, фанатичне ставлення до наших пернатих сусідів по планеті Земля слугує усім нам прикладом для наслідування.