«Мовна політика — чинник стабільності в країні»

У понеділок Фінляндія урочисто відзначить свій День незалежності — 6 грудня 1917 року сенат і парламент країни повідомили світу про появу на політичній мапі світу нової держави — Фінляндії. Багато складних завдань належало вирішити молодій країні; одне з них — проблема мови.
Сьогодні ми пропонуємо читачеві інтерв'ю з доктором Клаусом Торнуддом (Фінляндія) щодо складних і важливих проблем державної політики у сфері мови. Досвід Фінляндії вельми гідний того, щоб його вивчати, бо там досягнуто рівноваги та спокійного співіснування фінської та шведської мов а, головне, забезпечені мовні права як більшості, так і меншості населення країни. І це при тому, що впродовж століть (історично так склалося) державною (імперською) й елітною мовою була у Фінляндії шведська — мова меншості в країні. Ситуація ускладнювалася тим, що фінська й шведська належать до різних мовних груп, тож мають між собою мало спільного. Слід особливо зауважити, що за весь час входження до складу інших держав (Швеція, Росія) фінський народ не втратив своєї мови, своєї національної самобутності.
Клаус Торнудд — доктор, професор політології та міжнародної політики в університетах Гельсинкі i Тампере; працював також професором Інституту стратегічних і оборонних досліджень (Національний оборонний коледж Фінляндії). Дипломат, працював генеральним директором iз питань політики в МЗС Фінляндії, постійним представником Фінляндії в ООН (у Раді Безпеки), послом Фінляндії у Франції, постійним делегатом у ЮНЕСКО. Автор багатьох публікацій, серед яких: «Становище шведської мови у Фінляндії», «Фінляндія та міжнародні норми прав людини» тощо.

— Шановний пане Торнудд, чи відповідає сьогодні відсоткове співвідношення чисельності фіннів (93%) і шведів (6%) у країні співвідношенню громадян, що розмовляють фінською й шведською мовами? Відомо, що більш як 5 млн. людей сьогодні називають своєю рідною мовою фінську. Чи означає це, що всі вони користуються переважно цією мовою? (В Україні це не завжди збiгається.)

— Цифри 93% і 6% грунтуються на даних про реєстрацію, що стосуються всього населення країни. Новонароджені діти реєструються батьками як фінсько- або шведськомовні, хоча таку реєстрацію можна у будь-який момент змінити. У тих двомовних місцевостях, де домінує фінська мова, цілком нормально, що шведськомовні люди користуються на робочому місці здебільшого фінською мовою. У цих випадках шведська стає переважно домашньою мовою. Варто також зауважити, що обидві мови дуже часто поєднуються в сім'ї, й нічого ненормального немає в тому, що діти однією мовою розмовляють з мамою й іншою — з татом.

— Скільки часу тривало становлення фінської мови як рівноправної та затвердження її як державної? Чи закінчено цей процес сьогодні?

— Цей процес давно закінчено. Перша республіканська конституція незалежної Фінляндії 1919 року встановила, що фінська й шведська є рівноправними національними мовами. Така ж постанова міститься й у нинішній конституції 2000 року. Конституція декларує, що адміністрація зобов'язана забезпечити культурні та соціальні вимоги фінськомовного та шведськомовного населення на рівній основі. Чинна рівноправність двох мов на практиці здійснюється через закон про мови. Зовсім новий варіант цього закону набрав чинності на початку 2004 року. У ньому детально регулюються обов'язки органів місцевого самоврядування залежно від мовного складу місцевого населення.

— Наскільки болючим був для суспільства процес затвердження рівноправності двох мов? Чи були протести, обструкція, небажання вчити другу мову з того або іншого боку?

— Процес затвердження рівноправності двох мов мав свого часу деякі тяжкі моменти — але це пов'язане головним чином iз обстановкою ХIХ століття. Також у 20-х і 30-х роках ХХ століття в країні існував так званий Істино фінський рух, що вимагав скасування статусу двох рівноправних офіційних мов. Після Другої світової війни такі гасла більше не висуваються. Однак в останні роки йшла широка дискусія про те, чи слід зобов'язувати всіх випускників гімназій складати екзамен iз другої національної мови. Було вирішено зробити цю частину екзаменів добровільною, хоча викладання іншої національної мови як і раніше залишається в навчальній програмі.

— Чи зберегла сьогодні шведська мова межі «елітності», які вона мала в історичному минулому?

— Не зберегла. Звісно, фінська мова розвивалася трохи пізніше, ніж шведська, але фінська була цілком розвинена для вживання в усіх сферах культури та науки щонайменше вже 150 років тому.

— Як юридично оформлено статус двомовності? Конституцією, указами, спецiальними інструкціями?

— Головні постанови містяться в конституції та в законі про мови. Крім того, можна знайти постанови в деяких інших законах, наприклад, у законодавстві, що стосується університетів і роботи парламенту. Треба також пам'ятати, що до складу Фінляндії входить автономна провінція Аландських островів, де шведська — єдина офіційна мова.

— Що є сферою двомовності — мова адміністрації, судів, медицини, сфери обслуговування, засобів масової інформації? Чи обумовлені юридично й детально права двомовності в повсякденному житті? Якою мовою працює Парламент країни, армія? Якою мовою звертається до країни Президент?

— У центральній державній адміністрації вживається фінська мова як внутрішня робоча мова, але кожний громадянин має право звернутися до адміністрації своєю мовою й отримати відповідь тією ж мовою. Щоб забезпечити таке обслуговування, державні службовці зобов'язані скласти офіційний мовний екзамен. Усі закони й укази публікуються обома національними мовами. На комунальному рівні існують чотири категорії місцевої адміністрації: фінсько- або шведськомовні (тобто одномовні) та двомовні: для районів або з фінською, або зі шведською більшістю. У двомовних комунах гарантується обслуговування обома мовами. Ті комуни, де мовна меншість досягає мінімальної межі — 8% населення (це 3000 громадян), входять у категорію двомовних. А для того, щоб втратити класифікацію «двомовність», потрібно, щоб відсоток меншості впав нижче за 6%.

У всій країні кожний громадянин має право вживати свою мову в суді. Парламент працює переважно фінською мовою, особливо на засіданнях комісій, але депутати мають право виступати також шведською; якщо потрібно, виступи перекладаються. Усі основні документи парламенту друкуються обома мовами. В армії існує одне військове з'єднання, яке вживає шведську мову, але усні команди всюди в армії даються фінською. У своїх важливих виступах (промова в день Нового року й на відкритті парламенту) Президент звертається до країни обома мовами (ідентично).

— Якщо в якомусь населеному пункті або районі домінує одна з двох національностей, чи означає це, що меншість не має можливості «жити» рідною мовою?

— Це залежить від місцевих обставин. Приблизно половина шведськомовного населення живе в місцевостях, де домінує фінська мова. Але й там можна вживати рідну мову поза сім'єю, принаймні в школах, а іноді й на робочих місцях.

— Чи всі громадяни країни однаково легко говорять фінською й шведською? Чи має значення мова на рівні особистих стосунків?

— Не всі. Багато людей старшого покоління не мали можливості вивчити іншу національну мову, а ті, хто мав, не завжди вміють вільно говорити нею. Про особисті стосунки можна сказати, що в спілкуванні між людьми, які живуть і працюють у двомовних місцевостях, домінує фінська мова.

— Що означає двомовність для школи? Якщо школа, скажімо, шведська, то з якого року навчання починають вивчати тут фінську мову? І навпаки? Чи важко вивчати після фінської мови шведську й інші мови, що належать до різних мовних груп? Чи є змішані школи?

— Першою після рідної мови у фінськомовних школах зазвичай вивчається англійська (з третього року), тоді як у шведськомовних школах здебільшого другою після рідної мови вивчають іншу національну мову — фінську. Принаймні всі школярі Фінляндії зобов'язані вивчити мову іншої лінгвістичної категорії (шведськомовні — фінську, фінськомовні — англійську й шведську). До цього вже всі звикли. Змішаних фінсько-шведських шкіл у країні немає, але фінськомовна дитина може ходити до шведської школи, хоча б тимчасово — щоб «поринути» в стихію іншої державної мови. Те саме стосується шведськомовних дітей.

— Чи забезпечена «освітня вертикаль» (від початкової до вищої освіти) для обох мов? Чи існує двомовність в університетах?

— Так, вертикаль забезпечена. У країні є загалом 4702 фінськомовних навчальних заклади, 432 шведськомовних, 46 двомовних, три англомовних і два інші. Два вузи з 21 працюють шведською; один — університет у Гельсінкі — є двомовним, хоча вибір курсів фінською мовою значно більший.

— Скільки мов вивчають учні в школах, в університетах? Які? Чи знають мови найближчих сусідів? Рівень і мета навчання? Чи однаково багатомовні місто й село?

— У середній школі вивчають щонайменше одну іноземну мову (зазвичай англійську) та іншу національну мову. У гімназії більш широкі можливості — там додаються, наприклад, німецька, французька або російська.

— Як iз бібліотеками та з перекладами світової літератури фінською та шведською мовами? Чи однаково доступні переклади світової класики обома мовами? Якою мовою в країні виходить сьогодні більше книжок, періодики — фінською чи шведською? Чи пропорційна ця кількість чисельності населення?

— Книжки займають величезне місце в культурному житті країни, й попит задовольняється багатьма видавництвами, книгарнями й бібліотеками. Фінською мовою, звісно, видається набагато більше, ніж шведською, але в магазинах продаються також книжки зі Швеції, що забезпечує багатий вибір літератури шведською мовою.

— Фінляндія відома успішним розв'язанням проблеми громадянського миру в країні, примиренням колишніх політичних противників. Як вдалося досягти цього блага? Наскільки глибоким є почуття єдності в суспільстві? Чи сприяє цьому мовна політика?

— Громадянський мир у країні грунтується на її стабільності. Фінляндія — демократична правова держава, де права людини й мінімальний добробут забезпечені всім. Усі політичні партії дотримуються однакових основних принципів і переконань. Спільні випробування всього народу під час війни, безумовно, сприяли подальшому розвитку громадянської зрілості. Мовна політика також зробила в цей процес свій внесок.

ДОВIДКА «Дня»: Населення Фінляндії — близько 5,2 млн., з них 93% — фінни. За величиною території це сьома держава Західної Європи. 85% громадян Фінляндії — лютерани; 1,1% — православні (Фінська православна церква в юрисдикції Всесвітнього патріарха).

1809 року країна була завойована Росією, отримавши статус Великого князівства Фінляндського і певну автономію — сейм, власну валюту, військові підрозділи тощо. 1863 року фінська мова була визнана — нарівні зі шведською — державною. У грудні 1917 року Сейм Фінляндії проголосив незалежність країни. З 1923 р. у Фінляндії діє закон про свободу віросповідання.

ДО РЕЧІ

...Статистичні дані, що стосуються мов, вказують на величезний прогрес, досягнутий у лінгвістичному плані українським національним рухом за роки незалежності. З «підлеглої» мови, поширеної в сільській місцевості та на заході країни, але яку не використовували у владних структурах, українська стала справжньою національною мовою. Її новий статус має не лише офіційний аспект. Це мова, якою люди дедалі частіше вважають за краще говорити на публіці.

Успіхи цієї лінгвістичної політики тим більше вражають, що близькість між російською й українською мовами, а також існування діалекту (суржика) висувають до носіїв української мови особливо строгі вимоги. Найяскравішим свідченням зміни мовної ситуації може слугувати трансформація столиці країни, Києва, який сьогодні є україномовним містом, що підтверджують телерепортажі звідти.

Цей прогрес, проте, не відміняє того факту, що російська мова вкорінена в країні дуже міцно і не може зникнути з лінгвістичного пейзажу. Попри наявність одномовних «бастіонів» (українського на заході та російського на сході), Україна залишається країною двомовною. Свого часу дехто розмовляв українською вдома або спілкуючись із близькими людьми, а з незнайомцями на вулиці говорили російською. Завтра все буде навпаки. Але в обох випадках йдеться про українців.

Цю реальність важко усвідомити як Росії, так і українським націоналістам. Росія не може погодитися з тим, що країна, більша частина території якої століття належала їй, з якою вона підтримувала найтісніші відносини та яка досі залежить від неї економічно, є іноземною державою. Той факт, що більшість українців знає російську, а дві мови дуже близькі одна до одної, лише підтверджує в очах Росії глибинну єдність двох народів. Iз огляду на ці претензії, а також непорівнянність потенціалу двох держав, не доводиться дивуватися тому, що українські націоналісти перебувають в опозиції до Росії та до російської мови.

Звісно, Янукович охоче скористався прямою підтримкою, наданою йому президентом Путіним у ході передвиборної кампанії. Ющенко звернувся до Заходу (і його там почули), бажаючи зберегти надії на успіх після другого туру виборів. Але Янукович не зупинить процесу лінгвістичної українізації, а Ющенко, який, утім, охоче висловлюється російською мовою, не зробить дерусифікацію пріоритетом своєї політики.

Обидва лідери усвідомлюють, що повинні уникнути гіршого. Вони повинні враховувати складний, гібридний характер української ідентичності. Це створює основу для можливої згоди між ними. І західним країнам — прихильницям плюралізму — належить заохочувати їх у русі цим шляхом.