Корона «Дня» — за незламність і неймовірну силу духу

Вінничанка Ольга Бенда пішла на війну восени 2016 року, залишивши на батьків маленького сина. Розповідає, що не змогла сидіти вдома і споглядати за подіями на передовій по телевізору. Служила у взводі матеріального забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади, як каже, «готувала хлопцям їсти». У травні 2017 року під час ворожого обстрілу один зі снарядів упав біля кухні, в якій вона перебувала. Внаслідок вибуху Ольга дістала контузію, струс головного мозку, численні забиття м’яких тканин. Опритомніла вже лікарні. Перше, що дізналася, — медики ампутували ногу і їй доведеться вчитися жити по-новому.

Після півроку реабілітації молода жінка почала підкорювати вершину за вершиною. Вийшла заміж, знайшла роботу в Києві, виграла конкурс краси Miss Military Fantasy, активно зайнялася спортом, стала першою жінкою-ветераном на протезі, котра подолала 10 кілометрів під час 44-го марафону Морської піхоти США, а менше як місяць тому здобула міжнародну відзнаку за захист прав людини імені доктора Райнера Гільдебрандта. Досі ніхто з України цієї високої нагороди не одержував.

«Я не роблю щось унікальне, просто намагаюся робити все, що можу, не відкладаючи на потім. У такий спосіб показую приклад іншим: годі нити і скиглити, інакше життя пройде повз вас, — відзначає Оля. — Через травму я втратила ногу, але вдалося вберегти коліно. Мені дали спортивний протез: бери і бігай. Чи було легко? Ні! Сльози, біль, роздратування, але я не здавалася, бо на мене дивилися інші люди, які вірили, що навіть на протезі я зможу жити повноцінно. Щаслива, що не підвела — своїх рідних, чоловіка, синочка, котрий відходив мало не щодня зі мною на стадіон...

Ще рік тому я тільки мріяла, що зможу ходити, стрибати, бігти і долати марафони, але надзусилля винагороджуюся впевненістю. Вдячна людям, котрі мене підтримують і спонукають не зупинятися. Це раніше, коли бачили військових без кінцівок чи травмованих, то відверталися. Зараз ми навчилися жити у військових реаліях. І добре, що є конкурси, змагання, марафони, які дають людям з різними можливостями реалізувати себе, довести, що ти можеш, що ти сьогодні великий молодець».

Приклад Ольги Бенди надихає, робить Україну сильнішою і дивує світ. Під час вручення медалі імені доктора Райнера Гільдебрандта, яке відбулося в берлінському Музеї муру на знаменитому Checkpoint Charlie, її історія розчулила навіть поважних депутатів Бундестагу. Її переповідала директорка закладу і засновниця медалі Александра Гільдебрандт. Вона прочитала про Олю в книжці «Дівчата зрізають коси» і подала її кандидатуру для нагородження.

«Треба мати велику силу, щоб так хотіти свободи для Вітчизни. Так любити, щоб наважитися на відважний крок! Ольга — сильна жінка, добра, світла, чудова. Хочу, щоб усі були такими, адже вона гідна того, щоб з неї брати приклад», — відзначила Александра Гільдебрандт, котра, до речі, родом із України. Сама Оля скромно зізнається, що медаль, яку вона одержала в нагороду, — це вдячність усім жінкам, котрі залишили свої родини і стали на оборону країни нарівні з чоловіками.

Разом із вінничанкою медаллю нагороджений Денні Льюїс Варрвік, колишній член американської бригади в Берліні, котрий свого часу охороняв пункт переходу Checkpoint Charlie — кордон між Західним та Східним Берліном, на якому стоїть Музей муру. У попередні роки лауреатами медалі ставали президент німецького Червоного Хреста, колишній міністр МВС ФРН, прем’єр Ізраїлю Іцхак Рабін, Йоко Оно, дружина Хосні Мубарака Сюзанне, китайські та кубинські активісти, засуджені у своїх країнах, генерал Люсіус Клей, який очолював адміністрацію американської зони окупації післявоєнної Німеччини, вважається засновником берлінського повітряного мосту. Дехто з цих людей нагороджений посмертно.