«Україна має показати себе як самостійного гравця...»
Корону «Дня» — за принциповість у меморіалізації — історику та етнополітологу Віталію Нахмановичу
Цьогорічна ситуація довкола створення Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», ініціаторами якого виступили російські мільярдери українського походження Павло Фукс, Михайло Фрідман, Герман Хан та український олігарх Віктор Пінчук, виявила, з одного боку, принциповість експертного середовища, а з іншого — пасивність української влади.
Цей проект вартістю в понад 100 мільйонів доларів, який планується завершити до 2021 року, викликав низку суттєвих застережень відомих українських істориків — фахівців з історії євреїв України, Голокосту, Другої світової війни, історичної пам’яті та міжнаціональних відносин.
Свою позицію вони виклали у спільному листі, адресованому до своїх колег, обраних експертами Меморіального центру: «Ми вважаємо хибним намагання поєднати Бабин Яр лише з історією Голокосту, ігноруючи інші жертви та інші драматичні моменти його історії. Такий підхід лише загострить війну пам’ятей, що вже багато років точиться на теренах Бабиного Яру».
Одним із 16-ти українських істориків, котрі залишили свій підпис під відкритим листом-застереженням щодо Музею «Бабин Яр», став історик та етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва, відповідальний секретар "Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру" Віталій Нахманович.
В інтерв’ю «Дню» під назвою «Бабин Яр... як плацдарм для «русского мира» за 7 серпня 2017 року він пояснив, чому підхід фундації Меморіальний центр Голокосту «Бабин яр» до увічнення пам’яті про цю трагедію суперечить інтересам України.
На його думку, саме українська держава в особі Президента України повинна взяти на себе реальну відповідальність за комплексне розв’язання проблеми довкола Меморіалу Голокосту.
А в наступному інтерв’ю «Дню» під назвою «Україна стане самодостатньою цивілізацією або... просто зникне» від 28 листопада 2017 року пан Нахманович пояснив зв’язок між меморіалізацією історичної пам’яті, суперечкою з Польщею, реакцією сусідів на мовний закон... Крім цього, він запропонував рецепт успіху для нашої країни: «Україна має показати себе як самостійного гравця у світі. Самостійного не лише в формально-політичному, а, насамперед, у цивілізаційному сенсі. До цього ніхто не звик, адже такого ніколи не було. Багато хто в Україні, у тім числі — серед її очільників, тривалий час по-дитячому вважали, що всі навколо — наші друзі та щиро нас люблять. Але коли ми почали намагатися робити власний вибір — у питаннях зовнішньої політики, мови, історичної пам’яті, то з’ясувалося, що це абсолютно не так», — наголосив історик.
