За натхненням... до Катерини Білокур

Інтенсивне літо – значить жодної хвилини дарма! Навіть у неділю, коли молодь використовує кожен шанс, аби зайвий раз поніжитись на сонці, школярі Літньої школи журналістики збагачуються культурно! А саме – в останні дні експозиції відвідали виставку робіт Катерини Білокур в Мистецькому Арсеналі «Хочу бути художником». «Це не просто біографічна цитата, а й життєве кредо художниці. Ця фраза,  є певною межею, що повністю змінила життя молодої жінки, яка була змушена пожертвувати своїм особистим щастям заради того, щоби займатись мистецтвом», - розпочала екскурсію Марія Косторних.

Хоч творчість Катерини Білокур і не була для студентів відкриттям, екскурсовода усі слухали уважно. Вона не тільки розповідала цікаві факти про художницю, як от те, що у неї були особливі пензлики, зроблені своїми руками окремо для кожного кольору, а й називала квіти, зображені на картинах. А їх там дуже багато, на деяких – майже 50 найменувань. Тож захоплені відгуки літньошколярів лунали впродовж усієї екскурсії, яка тривала майже півтори години. За цей час встигли не просто оглянути 87 полотен Катерини Білокур, а й порівняти їх з роботами сучасних художниць, які демонстрували на екранах поряд.

Оглянувши масштабну ретроспективу полотен художниці в Мистецькому Арсеналі, школярі переконались, що хоч Катерина Білокур і родом з минулого століття, навіть тисячоліття – її роботи надзвичайно потрібні і актуальні сьогодні!

Наталія ПУШКАРУК, студентка Київського національного університету імені Т. Шевченка:

- Сьогодні ми мали можливість доторкнутись до частинки душі Катерини Білокур – побачити її картини, той надзвичайний світ квітів, природи, ніжності та краси. Деталізація, точність та філігранність кожного елемента її картин просто вражає, а художниця зображала на полотні до 50 різновидів квітів! За кожним шедевром мисткині стоїть титанічна праця, не кажучи вже про той емоційний тиск, в умовах якого їх доводилося жити. Катерина Білокур все життя прожила в селі, де суспільство засуджувало і не розуміло її таланту, жаль, що навіть рідні батьки не підтримали доньку. Під час екскурсії не раз чула захоплені відгуки відвідувачів про картини: "Як добре, щоце наша художниця, Україна може нею пишатися!". Щирі відгуки людей про її творчість яскраве свідчення того, що всі її страждання та самовіддана праця не Були марними.

Вікторія Примак, студентка Львівського національного університету імені І. Франка:

- Під час екскурсії Катерина Білокур відкрилася мені в зовсім новому світлі. Ілюстрації художниці, що їх подають в шкільних підручниках, закарбувалися в пам’яті банальними малюнками квітів, тож від виставки я нічого особливого не очікувала. Але сьогодні я зрозуміла, як глибоко помилялася, адже побачила, що Катерина Білокур мала неабиякий талант до малювання, при цьому малювала не тільки пейзажі, а й натюрморти та портрети. До глибини душі мене вразила воля і наполегливість художниці, яка продовжувала творити попри заборони та нерозуміння батьків, нерідко критичні відгуки «недопоціновувачів». Особливо запам’яталися три автопортрети художниці, зроблені в 1950, 1955 і 1957 роках. По-перше, вона разюче змінилася за ці 7 років, а, по-друге, навіть малюючи портрети вона знаходила місце на полотні для квітів, які, здається, єдині по-справжньому розуміли її.

Катерина САДЛОВСЬКА, студентка Львівського національного університету імені І. Франка:

- Я багато чула про те, що Катерина Білокур геніальна художниця, але раніше не мала можливості побачити її роботи наяву. Це справді вражає, неможливо відірвати погляд від барв на її полотнах, надзвичайних композицій та природньої краси. Дуже рада, що газета «День» піклується про культурний розвиток своїх учнів, це надихає для подальшої активної роботи у школі.

Дар’я ДЯДЕНКО, студентка Одеського національного університету імені І. Мечникова:

- «Все йде, все минає» - так називаеться одна з картин Катерини Білокур, яка наштовхнула мене на роздуми. Дійсно, світ у якому ми живемо, дуже мінливий, але є вічні цінності. Це ідеї доброго, прекрасного, справедливого, які без втілення у життя залишаються абстрактними. На мою думку, в космічному світі художниці ці ідеї знайшли своє втілення. Дивлячись на її «живі» квіти, отримуєш естетичну насолоду і одночасно відчуття, що люди – це ті самі квіти з її картин.