115 років — від вузла залізничного до культурного

Нещодавно жмеринчани гучно відзначили 115 років з дня заснування свого міста. Відбулося безліч різноманітних заходів: змагалися стронгмени, лунали пісні. Також містяни побили рекорд на фестивалі «Подвійне щастя», зібравши на одній площі кілька сотень двійнят.

Звичайно, найбільше відома Жмеринка саме завдяки своєму залізничному вузлу і вокзалу, який є пам’яткою архітектури місцевого значення. 1898 року архітектор Зіновій Журавський спроектував його у вигляді корабля, що пливе до Чорного моря. Це один із найпоказовіших вокзалів України, збудований у стилі модерн. Також у Жмеринці проживає найбільше династій залізничників. Понад століття тому служба на залізниці була престижною, машиністами працювали дворяни і носили форму зі срібними ґудзиками.

А декілька років тому активна молодь влаштувала на вокзалі масштабний фестиваль, щоб показати всім, що Жмеринка — це не лише вокзал і тут є на що подивитися. Експерти так званого Плану Z втілили безліч культурних ініціатив. Гете-інститут та міністерство закордонних справ Німеччини їх профінансувало. «У Жмеринці завдяки «Плану Z» виросло ціле покоління агентів змін. Це орієнтовно 100— 200 людей, які зараз багато роблять для розвитку міста і його культурного середовища. Вони активно контактують з Польщею», — коментує учасник проекту «План Z: трансформація культурного простору в невеликому українському місті» Ярослав МІНКІН.

АГЕНТИ ЗМІН

Молодь Жмеринки активно долучилася до втілення «Плану Z». Катерина Семесь показує оновлену міську бібліотеку. Її фасади прикрашають мурали роботи місцевого художника Олександра Нікітюка. Найсимпатичніший — мурал з котиком, котрий приліг відпочити на книжки. «Містяни назвали читальню «бібліотекою з котиком». Тут наша культуролог Катерина Семесь облаштувала куточок матері й дитини. Малюки можуть окремо бавитися, а батьки щось почитати. А ще тут проводяться курси з виховання дітей, а сама бібліотека тепер має назву — бібліотека сімейного читання», — зазначає громадська активістка Любов ЖЕРНОВСЬКА. Тим часом одна місцева вчителька у власному дворі неподалік бібліотеки організувала дитячий майданчик. Там облаштували гойдалки, саморобні пісочниці й поставили лавиці, і їхня охайність та чистота дивують.

Загалом зараз у кожного активного жителя є можливість змінювати своє місто. Адже віднедавна завдяки активістам Любові Жерновській та Андрію Сінченку запрацював громадський бюджет участі. «Ми вчимо наших містян, як створювати проекти й отримати кошти на їхню реалізацію. Вчимо, як подавати запити до влади. І вже є результати, бізнес активно долучається і допомагає. Ми зробили дитячий майданчик, ще був профінансований проект родинного озера, інші. І зараз люди обиратимуть, яким має бути фонтан. А ще ми в Жмеринці захистили районну бібліотеку, яку місцева влада хотіла закрити. Проводимо навчання для молоді про права людини», — доповнює координатор всеукраїнської ініціативи «Активна громада» у Жмеринці Андрій СІНЧЕНКО. Також активіст організовував чимало заходів для молоді. І створив першу в місті активну громадську організацію «Унікальна країна».

Учні місцевої гімназії цілий місяць облаштовуватимуть власний креативний простір. Цього року вони виграли грант від Британської ради. «Все починалося з того, що американські волонтери запропонували нам зробити в школі щось цікаве. Ми довго вибирали, голосували і вибрали тему — кімната відпочинку для молоді. Почали робити ремонт своїми силами, але потім дізналися про конкурс від Британської ради й вирішили написати проект. Його підтримали. Зараз хочемо поставити колонку для слухання музики, настільні ігри, перефарбувати стіни в яскраві кольори, поставити чайник, щоб кожен учень міг прийти відпочити, попити зі своєї чашки чаю і зосередитися перед уроками. Також ця кімната відпочинку — це такий собі поштовх нагадати, що ти частина цього міста і ти можеш його змінити», — каже учениця навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І— ІІІ ст. — гімназія» Владислава ПИЛИПЕНКО.

СТОЛІТНІ РЕЦЕПТИ

Музей історії Жмеринки розмістився в колишньому маєтку графа Дмитра Гейдена. Працівниця закладу Світлана МАРТИНЧИК переконує: тут особлива аура. А у виставковій залі музею акустика дає змогу співати навіть без мікрофонів. Зараз у закладі не лише зберігають минулу історію міста, а й творять нову. Кожна стіна виставкової зали заповнена картинами містян. Від дорослих майстрів до аматорів-дітей. «Люди у нас дуже талановиті. Найбільше ми пишаємося нашим земляком Михайлом Маслюком. Цього року виповнюється 100 років із дня народження майстра. За своє життя він створив майже 500 мікрошедеврів. 1968 року його витвір — паротяг, який у 20 мільйонів разів менший за макове зернятко, було занесено до Книги рекордів Гіннеса. Також у нас є декілька його робіт, але ми мріємо створити залу, присвячену Михайлу Маслюку», — розповідає Світлана Мартинчик. Також у музеї проводиться безліч майстер-класів. Є окрема рубрика «Світ захоплень жмеринчан» — у залі музею показують, що колекціонують містяни. «Проводилась колекція дзвоників, яка налічує понад 100 штук, колекція жабок», — додає пані Світлана.

Крім цього, в музеї зберігаються рецепти містян, датовані 1896 роком. Уже тоді жмеринчани смакували варення з апельсинів, суп із ракових шийок і рагу із перепелів та рябчиків. Працівники музею планують цього року видати книжку цих рецептів і створити кулінарну візитівку міста.

Також у Жмеринці з’явиться туристичний маршрут. На залізничній станції цікаво розповідатиме історію гід, перевдягнений в Остапа Бендера, персонажа «Золотого теляти». А в музеї історії міста також планують втілити щось подібне, щоб зацікавлювати туристів.

«УКРАЇНА НАДИХНУЛА ПИСАТИ»

Письменник Волтер Орр Скотт переїхав із США до Жмеринки сім років тому. Тут мешкали його друзі. Це місто відразу йому сподобалося. «Тут тихо й спокійно. Коли я приїхав в Україну, ще не знав, що стану письменником. Але коли ближче познайомився з культурою і традиціями українців — це надихнуло мене писати. Деяких персонажів своїх книжок я зустрів саме в Жмеринці. Ще я часто бував у вінницькому госпіталі. І тому вирішив другу свою книжку присвятити українським героям. Україна 350 років перебувала під російським поневоленням, і її боротьба за свободу триває досі. Тому я хочу, щоб люди пам’ятали своїх визволителів. І ще я маю задум написати трилогію, присвячену історії України від Трипілля і до сучасності, а в майбутньому мрію допомогти Жмеринці стати ще кращим містом», — розповідає письменник. Він також постійно як волонтер допомагає солдатам і жертвує кошти від реалізації своїх книжок.

До речі, до 27-ї річниці проголошення Незалежності у Жмеринці відкриють пам’ятники героям АТО і воїнам ОСС.