21 місце,за яке я вдячна Батьківщині

Позаминулої п’ятниці (див. № 140-141 від 10-11 серпня) «День» розпочав показувати читачам місця, за які вдячна Батьківщині наша автор, краєзнавець і мандрівник Ірина Пустиннікова. Сьогодні пропонуємо вам другу частину її фотодумок.

Луцьк

Це місто не схоже на інші старі українські міста. Тут немає гордовитої надмірності Львова, столичного пафосу Києва чи базарного гамору Хмельницького. Тут усе трохи не так — і п’янко пахне Європою. А блакитне небо над Любартовим замком відбивається тисячами волошкових озер у спокійних та відкритих поглядах лучан. Тут чисто. Бо не смітять. Тут спокійно — кажуть, що це особлива, неспішна волинська ментальність. Тут навіть граффіті вічно бунтівних підлітків сповнені видів рідного міста: люблять, пишаються. Є чим: від старого замку — до замку новітнього, незвичної оселі скульптора Миколи Голованя.

Чернівці

Чернівці — новий Львів для внутрішніх туристів. Це для нас, подоляків, завжди було зрозуміло: Чернівці — одне з найгарнихіших міст не лише України, а й всієї Центральної Європи. А от більшість українців відкриває для себе буковинську столицю лише зараз — і відразу закохується в цей австро-угорський центр із ратушею, костелами і трішки бундючною забудовою, в тихі вулички ошатних вілл румунського періоду (1918 — 1940), у гарненький театр, котрий має свого брата-близнюка у баварському Фюрті, у дуже живий, хоча й невеликий Музей народної архітектури й побуту. Хоча головний туристичний магніт у Чернівціях — колишня резиденція буковинських митрополитів. Велетенський корпус із червоної цегли під різнокольоровим дахом у червні 2011 р. потрапив до престижного списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Корсунь-Шевченківський

Центральна Україна теж має чим похвалитися — і райцентр на Черкащині тому підтвердження. Палац Понятовських-Лопухіних на гранітному острові на річці Рось узяла в облогу бойова техніка часів Другої світової війни: тут, окрім картинної галереї, діє музей знаменитої Корсунь-Шевченківської операції 24 січня — 17 лютого 1944 р. Хоч це не перший подвиг міста на ниві мілітаристики: 1648 р. тут війська Богдана Хмельницького розгромили армію гетьмана Миколи Потоцького. Місцевий палац, до речі, вважався першою спорудою в надзвичайно модному неоготичному стилі в усій Речі Посполитій. 1799 р. маєток викупив російський імператор Павло І і подарував міністрові юстиції Павлу Лопухіну. Все ще вражає і гребля (1929 р.) на Росі.

Кам’янець-Подільський

Одне з наймістичніших, найгарніших міст України. Понад 120 пам’яток архітектури — переважно суворо-середньовічної, оборонної — і казкової краси каньйон річки Смотрич. Смотрич взяв Старе місто в облогу, відрізав від усього світу на скелястому острові площею 120 га, та Кам’янець ще 1874 р. вирвався на континент завдяки Новопланівському мосту, розрісся вшир, навіть встиг у 1919 —1920 рр. побувати столицею петлюрівської України. Нечисленні пам’ятки епохи модерну шукайте на Новому Плані, середньовіччю віддане Старе місто, а фортеця — вона окремо, на скелястому півострові, до якого веде Замковий міст, — сам по собі унікум, адже прокладений вздовж двох правих берегів однієї річки.

Хотин

І знову фортеця над Дністром, але менша, фотогенічніша — і добре знайома ще зі старих радянських фільмів. Кіношні Айвенго, Робін Гуд, Русалонька з принцем, три мушкетери з д’артаньянистим Боярським, Тарас Бульба у виконанні Богдана Ступки — хто тільки не бував у маленькому райцентрі Чернівецької області. Приємний бонус — у місті збереглися й інші старожитні пам’ятки, як-от старовинна митниця на колишньому Ринку чи скромна церква старообрядців.

За Бахчисарай

Тут томний татарський Південь, тут запаморочливо солодко пахне повітря увечері, коли спів муедзинів з мінаретів кличе правовірних до намазу, тут скельні міста, загублені серед неймовірних гір, тут Пушкін і ханський палац, і Успенський монастир, і вірменський храм, і караїмьске кладовище — несподіваний Крим, різний, незвичний. Одне з найкращих місць на півострові.

За Червоногруд

Дві білі башти у червоному кратері серед зелені лісів. Червона земля під ногами, червоні скелі навкруги, червона цегла, яка проглядує з-під старого білого тиньку колишнього палацу графів Понінських (ХІХ ст.). Сам палац, в радянські роки знищений (потрібна була цегла для колгоспних ферм) був зведений на старому замчищу ще князівських часів. Поруч шумить 16-метровий водоспад на крихітній річечці Джурин — найвищий у рівнинній Україні. Червоногруд був крихітним селом, заселеним етнічними поляками, і його історія назавжди зупинилася у Другу світову війну. Зараз тут дитячий табір “Ромашка” - і велетенські натовпи відпочиваючих у вихідні. З Червоногрудом краще знайомитися у будні, коли ніхто не заважатиме серцю стискатися від навколишньої краси і неминучості її загибелі. Шукаємо цю красу між селами Нагірянка і Нирків Заліщицького району Тернопільщини.

За Полтаву

.

Хата-музей І. Котляревського в Полтаві 

Найбільш український обласний центр України. Природа, Гоголь, відновлений Успенський собор на Івановій горі (поруч трішки неоковирний пам'ятник галушці і меморіальний музей Івана Котляревського), класицистична Кругла площа — пам'ятник вікторії Петра І над шведами і поразці гетьмана Мазепи. Тут навіть будівля обласного відділення СБУ схожа на казковий терем з казок — з суворими пташками-сірінами і гарною мозаїкою. Затишне місто з українською душею - нехай і наповнене імперськими символами зниклих держав

За козацьке бароко

 Ніжин

Воно ж – мазепинське або українське. Наш найзначніший внесок в скарбничку всесвітньої історії зодчества: Ніжин, Великі Сорочинці, Чернігів, Глухів, Васильків, Охтирка, Михайлівський собор у Києві, Богданова церква в Суботові – білокам’яні дива найцікавішого століття в українській історії, XVII-го.

Ніжин хочеться виокремити: його не можна не любити за велетенську кількість храмів, за хрусткі огірки (їм навіть поставлено пам'ятник біля консервного комбінату), за нашу маленьку Грецію (у місті є два грецьких храми і колишній грецький магістрат), за одні з перших аптек на Лівобережжі. Аптека Михайла Лігди діє у місті з 1777 року!

За сільські замки Поділля

Замок у Сидорові Гусятинського району

Руїни замку і Покровська церква-фортеця в селі Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області

Руїни замку кам’янецьких католицьких єпископів в селі Чорнокозинці на Збручі

Жодної туристичної інфраструктури, сувенірів чи музеїв - сільські твердині Поділля стоять серед кукурудзи і буряку з воістину аристократичною гордістю. Побиті часом, наполовину розібрані на сараї та клуні, непотрібні селянам, замки все ще намагнічують середовище навколо, притягують туристів. Зіньків, Панівці, Жванець, Чорнокозинці, Кудринці, Токи, Окопи, Висічка, Буданів – список можна продовжувати довго.

От Сидорів, наприклад. Крихітне село у Гусятинському районі Тернопільщини має дві незвичні пам'ятки — костел (1730-1741) і замок (поч. XVII ст.) магнатів Калиновських. Калиновські були гонорові й марнославні — за їх наказом і замок, і костел нагадують у плані родинний герб: стрілу з двома зірками. На сільскому цвинтарі зберігся велетенський монумент на родинному склепі Пайгертів, останніх власників села.

А Сутківці в Ярмолинецькому районі Хмельницької області увійшло в усі енциклопедії та книги з мистецтва України: більш довершеного зразка храму-фортеці, аніж місцева Покровська церква (1467) в Україні немає.

За Підкамінь

Незвичне містечко у Бродівському районі Львівщини розпіарене одноіменним музичним фестивалем, що гримить у підніжжя колишнього домініканського монастиря та каменя-велета щоліта, але й поза концертним графіком візит у Підкамінь запам'ятається надовго. Щоправда, в даний час на дзвіниці монастирського храму тривають реставраційні роботи і пам'ятка стоїть у риштуваннях.

За Рогатин

Костел і пам'ятник Роксолані у Рогатині

1

Рогатинська церква св. Духа

 Один з самих красивих райцентрі Івано-Франківщини і гіпотетична батьківщина Насті Лісовської — Роксолани. Карпати ще не тут, але місто може похвалитися двома дерев'яними храмами (особлива увага — церкві св. Духа з 1598 року), височенним Миколаївським костелом, на який задивляється бронзова Роксолана, а також оборонною мурованою церквою Різдва. В околицях — Чортова гора і архаїчна Михайлівська церква (XIV ст.) у селі Чесники.

 За Берегове

Казино «Золота Пава», вул. Корзо, графський двір

Маленький шматочок Угорщини на українській землі. Туристи сюди їдуть за тим самим, за чим, власне, багато хто вибирається в Угорщину: за термальними купальнями. Але крім відкритих басейнів у місті та околицях збереглося чимало смачного в архітектурному плані: “Графський двір” магнатів Бетлені, реформаторський і католицький храми, палацик Перені у передмісті Чопівка, а головне — багата спадщина епохи арт-нуво. Серед десятків віл і адміністративних споруд Берегсасу того періоду царює колишнє казино “Золота пава” над каналом Верке у центрі міста. Біля ошатної споруди —тонконогий бронзовий Шандор Петефі. І майже в кожному селі Берегівського району Закарпаття є незвичні храми — часом такої сивої давнини, що навіть не віриться. А місцеве вино завжди вважалося одним з найкращих у всіх Карпатах.

За Старосамбірщину

Оборонний храм св. Мартіна у Склівці

Костел в Старій Солі

Бетонний Швейк однією рукою віддає вам салют, а іншу підозріло ховає за спину: він чомусь переодягнувся біля Фельштина-Скелівки у російську військову форму, щоб потім загриміти у полон до своїх же. Крім забавного монумента героя Ярослава Гашека у Скелівці є костел св. Мартина кінця XV ст. – сувора оборонна готика, дзвіниця з замкової вежі. І такими ж цікавими на старосамбірщині є практично всі населені пункти: там є або древній оборонний храм (Нове Місто, Сусідовичі, Росохи), або руїни замку (Добромиль, Муроване), або ратуша (Нижанковичі, Добромиль), або палац (Ракова, Надиби, Чаплі). І все це – серед мальовничих Карпат, які тут лише починають перетворюватися з пагорбів на гори.  

За несподіванки Житомирщини

Дениші на Житомирщині

Мекка житомирських скелелазів  - Дениші в 20 км від обласного центру: біля мальовничого Тетерева залишився остов палацу цукрозаводчиків Терещенків. Житомирщина замками не багата, але руїни виглядають майже середньовічно. А палац Евеліни Ганської, де працював її чоловік, Оноре де Бальзак, у Верхівні? А несподівана нео-готична резиденція в Червоному – знову Терещенки, адже Житомирщина колись була цукровим краєм-раєм.

За готичні шпилі Мараморошу

«Готична» дерев'яна церква в Сокирниці Хустського району

Олександрівка Хустського району

Гутинський хребет Вулканічних Карпат - кордон між Україною і Румунією, але колись Мараморош, історична область поблизу Хуста, був єдиним. Дерев'яні церкви з височенними шпилями, які опинились на румунській території, ще з 1999 року у Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Нашим пощастило менше - будемо сподіватися, тимчасово. Вони теж унікальні, височенні і гарні - і всі поруч: Сокирниця, Данилово, Олександрівка, Крайниково. Всі з XVIII ст., тож термін "готичні" тут досить умовний.

За вінницькі садиби

Палац в Митках на Вінниччині

Палац-замок у Іванові на Вінниччині

Тульчин, скромний райцентр на Вінниччині в XVIII ст. був однією з найзначніших великопанських резиденцій Східної Європи. «Подільський Версаль» на площі в півтора млн га звів Станіслав Щенсни Потоцький – так-так, той самий, що в Умані. Палац (1782) з флігелями у великому парку вражає гігантомахією. Бронзовий Олександр Суворов, що з 1954 р. гарцює біля колишнього домініканського костелу,  нагадає про ще одну сторінку з історії: у 1796-1797 рр. полководець обрав Тульчин своїм "капітелем" (столицею), проводив тут навчання солдат і писав «Науку перемагати». Попри не найкращої якості асфальт, Вінниччина має що запропонувати туристам: палаци у Чернятині, Митках, Іванові, Вороновиці, Хмільнику, Мурованих Курилівцях чи Дашеві нагадують, що колись тут було зовсім інше життя.