АНКЕТА «Дня»

Олександр ГУБЕНКО, кандидат психологічних наук, головний редактор журналу «Практична психологія і соціальна робота»:

1. 2005 рік був для українців переходом від казки до суворої реальності, коли сподівання на швидку реалізацію гасел та очікувань від помаранчевої революції не здійснилися. Дійсність постала перед українцями в усій її неприкрашеній суворості, як зміна гармонії духу та єднання притаманного масовому дійству революції на дух соціальних протиріч, політичних суперечностей і конкуренції між інтересами політичних лідерів революції. До духу надії та віри в майбутнє додалися моменти певного розчарування з одного боку, а з іншого — готовність до тривалої і копіткої роботи і боротьби задля реалізації суспільних ідеалів. Для деяких громадян це стало передумовою переорієнтації на приватні та побутові інтереси.

2. На першому місці для мене є перемога помаранчевої революції; на другому — відставка уряду Тимошенко та відсторонення частини оточення Ющенка від влади, як сигнал про негаразди, що відбуваються у владній компанії; на третьому місці стоїть «газова війна». Якщо друга подія пов'язана з конфліктами у владній кампанії і стала початком втрати духу національної єдності, то газова атака Росії може цей дух відновити та підсилити, особливо якщо відносинами Росії та України будуть займатися ті самі високоінтелектуальні російські політтехнологи.

3. У мене в цьому році були як успіхи, так і розчарування. Це змусило мене зробити загальний висновок про необхідність докладати більше зусиль для досягнення «світлих обріїв», ніж здавалося спочатку.

4. Менше очікувань, які справдилися. Майдан став нібито суперего нації. Це сфера соціальних норм та ідеалів, що виступають як сумління людини, як початок, iз яким людина має погоджувати всі свої вчинки. Це не означає, що людина завжди чинить відповідно до свого сумління, іноді буває навпаки, але після цього людині соромно. Ось таким суперего, з яким не завжди рахуються, але веління якого поважають, став Майдан для наших політиків. Раніше такого не було. Щодо очікувань, які не збулися: по-перше, Президент не став месією нації; по-друге, нова еліта, яка прийшла до влади в результаті революції, не відповідає величі історичних завдань, які стоять перед суспільством.

5. Мені подобаються публікації Клари Гудзик, Вікторії Герасимчук, Ігоря Лосєва, Віталія Княжанського. Статті на історичну та економічну тематику.

6. Нехай газета «День» залишається такою ж аналітичною та об'єктивною. Саме такою її робить головний редактор Лариса Івшина. Новорічний тост — нехай газету «День» вся Україна читає кожен день.

Мирослав ПОПОВИЧ, директор Інституту філософії НАН України:

1. Для України 2005 рік був першим справдженням демократії. Справжня демократія вимагає не просто свободи висловлення у пресі та на вулиці, а ще й можливості відстояти свої права та свободу, які зазначені в Конституції. Досвід демократії був досить хаотичним. В основному це були різні кампанії мешканців різних міст України, спрямовані проти незаконної забудови. Боротьба маленьких колективів за маленькі свої права. В цій ініціативі знизу знаходила вияв воля до створення громадського суспільства. Відбулися макрозміни в політиці, але їх я не хочу коментувати.

2. Газовий скандал став найбільш значущою подією для України.

3. Сталася приємна подія в особистому житті — вийшла моя книжка під назвою «Червоне століття».

4. Я очікував значно більшого хаосу та невизначеності влади. І дуже радий, що мої гірші очікування не справдилися.

5. Газеті побажаю підтримувати свій інтелектуальний рівень.

Ольга ТИМЧЕНКО, доктор медичних наук, професор:

1. 2005 рік був буремним. Ми чекали більше, ніж отримали, але це цілком природно, адже ми завжди сподіваємося на більше. Думаю, що триває позитивний рух уперед, незважаючи на суспільні сварки та скандали.

2. Мій особистий рейтинг подій у році, що минає, такий: перша подія — це інавгурація Ющенка; друга — відставка уряду Тимошенко; третя — газова криза.

3. Для мене цей рік був не дуже затишним. Особисті проблеми, хвороби, як і у всіх.

4. Немає розчарувань у владі, адже шлях до демократії та гармонії в суспільстві дуже довгий, він триватиме довго, тому влада не може нічого змінити в один день. Позитивно, що підвищився міжнародний імідж України.

5. Вітаю усіх працівників газети «День», яку ми читаємо всією родиною, бажаю здоров'я. Бо здоров'я є станом повного фізичного духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутності хвороб або фізичних вад.

Оксана ДЖУНЬ, ландшафтний архітектор:

1. У 2005 році в українців підвищилась самоповага до себе, а також світ став поважати Україну. Рік був насправді самодостатнім у визначені своєї національної гідності. Люди почали більше розмовляти українською мовою, це дуже радує. Потрібно іти до кращого життя поступово, адже це нелегкий та тривалий процес.

2. Як на мій погляд, погляд ландшафтного архітектора, найбільш важливою подією була моя перша авторська виставка квітів, що відбулась на схилах Дніпра, присвячена історії Києва. Друга наша виставка була присвячена Україні та іншим країнам світу, що також було подією у «ландшафтному» світі.

3. Рік, що минає, є для мене насправді затишним. Я їздила жити у село Княжичі, могла спостерігати схід та захід сонця. І від того почуваю себе щасливою.

4. Швидко відбувається тільки революція. Про це потрібно пам'ятати. Ми повинні працювати на благо нашої держави. Нам потрібен час для того, щоб змінитися. Хочеться більше звітувань від команди нашого Президента. Хочу, щоб Україна дружила із своїми сусідами: Росією та Європою.

5. Люблю вашу газету, її iз задоволенням читає вся моя родина. Не хотілося б, щоб у ній було дуже багато політики. Це означає, що в державі неспокійно.

6. Хочу проголосити тост за любов. Робіть одне одному добро. Бажаю щастя!