Мер «вимогливої громади»
Роман ЗАСТАВНИЙ: Найбільший потенціал Тернополя — це його людиЧотири роки тому за перспективного, підприємливого Романа Заставного віддали голоси більшість тернополян. Проте молодому міському голові не пощастило — на його каденцію припала низка скандальних чи просто неприємних подій — і сміттєва проблема, яку, вважає Роман Заставний, спровокували політичні опоненти, й епідемія пандемічного грипу розпочалася в Україні з Тернополя. Та попри всі негаразди, мер все ж знайшов своїх прихильників серед тернопільчан, які вдячні йому за, як здається на перший погляд, дрібниці — нарешті є де присісти, бо з’явилося багато симпатичних лавок, є урни для сміття, знову запрацювали фонтани. А ще — в місті постав пам’ятник Соломії Крушельницькій, якого чекали 20 років, нового вигляду набув Театральний майдан, Тернопіль братиме участь у проведенні Євро-2012, нарешті є новий генеральний план розбудови міста, до того ж, за європейським взірцем. Як каже Роман Заставний, він виконав передвиборчі обіцянки не тільки свої, а й усіх тогочасних кандидатів. І все це не піар перед черговими виборами до місцевих рад, бо на другий термін в крісло мера Роман Заставний не збирається. Проте він запевняє, що не стоятиме осторонь подій у місті, тож готовий поділитися ідеями та напрацюваннями зі своїм наступником.
— Пане Романе, 470 років виповнилося Тернополю. Здобувши в 1548 році Магдебургзьке право, він процвітав і розвивався. Ще наприкінці минулого століття місто називали європейським, маленьким Києвом, і навіть люди з інших областей залишалися тут назавжди, бо Тернопіль принаджував чистотою, охайністю, зеленню, квітами. Сьогодні, на жаль, ми спостерігаємо не таку радісну картину, і все ж можна відзначити, що за каденції нинішньої міської ради багато чого змінилося на краще. З чим сьогодні зустрічає Тернопіль свій ювілей?
— Я твердо переконаний: Тернопіль надалі залишається одним із найошатніших, чистих міст. Він є достатньо привабливим для туристів, людей, які хочуть знайти спокій, якусь своєрідну ідилію і провести час в гармонії з природою, із собою і своїми близькими. Наше чудове місто розвивається і сюди й надалі приїжджають люди. Враховуючи те, що ми затвердили генеральний план розбудови, є перспектива, обгрунтована розрахунками фахівців, що чисельність населення Тернополя в найближчі 20 років зростатиме. Але найголовніше — ми можемо нині пишатися тим, що маємо одну з найвимогливіших громад в Україні. Напевне, це для будь-якої влади дуже складно. Проте за останні роки ми вийшли на абсолютно продуктивний діалог не тільки в плані спілкування, а й співпраці в тих процесах, які відбуваються в нашому місті. Я думаю, що це найбільше досягнення, яке хоча не є видимим, але дає можливість потенційному інвестору відчути цю атмосферу і вкладати гроші в наше місто.
— Торік міська рада започаткувала рекламну кампанію «На вихідні — в Тернопіль», що має за мету популяризувати місто, як туристичний центр. Що особисто ви хотіли б показати гостям Тернополя?
— Пам’ятник «Лелеці» біля пологового будинку з’явився саме завдяки цій акції, коли київські архітектори приїжджали в Тернопіль відпочивати на вихідні. Мене познайомили з одним із них, і він розповів про свій проект, який хотів зреалізувати в Києві, але не знайшов розуміння. А мені це сподобалося. Однозначно, що Тернопіль не є ані Віднем, ані Краковом, не Парижем. Але ми самобутні. Можливо, маємо не такий майдан, як інші міста — не традиційний, не класичний, які закладали ще монархи, а майдан-вишиванку, але ми повинні бути трохи іншими, і цього не боятися. Центральна частина міста займає декілька годин невимушеної прогулянки. Сфера послуг в Тернополі чудова. Та, в першу чергу, я хотів би показати людей, які живуть у цьому місті. Це той потенціал, який, можливо, ще недооцінений, але обов’язково себе зреалізує.
— Чи відгукнулися тернопільчани на пропозицію міської ради фінансово допомогти реконструювати головний майдан міста?
— Це якраз та ложка дьогтю в бочку з медом. Скажу чесно, мої сподівання були значно більшими. Але я ще маю надію, бо тернопільчани достатньо прагматичні, скептичні, з недовірою до всього ставляться і, можливо, їм треба було кінцевий результат побачити, щоб вони зрозуміли, чи варто їм вкладати гроші. Хоча на встановлення пам’ятника Соломії ми зібрали більше чотирьохсот тисяч гривень за два роки.
Нині нам потрібно два мільйони гривень на повну реконструкцію фонтанів.
— Тернопіль увійшов до офіційного каталогу УЄФА як місто-тренувальний центр для команд-учасниць Євро-2012. Що стало запорукою участі в підготовці і проведенні європейського футбольного форуму?
— Мені здається, що ми вчинили найпрагматичніше. Коли були визначені перші претенденти, то вони заспокоїлися. А ми, як партизани в засідці відсиділи, розробляючи план того, що можемо реально зробити. Тобто, щоб йти до людей, які будуть приймати першочергове рішення, не з фантастичною ідеєю, а вже з конкретними пропозиціями. Ми розробили проектну документацію по комплексній реконструкції стадіону, приїхали в Київ і показали. Ще одним важливим кроком стало те, що одразу після оголошення про Євро-2012 ми започаткували проведення дитячо-юнацького чемпіонату Європи. Тоді були скептики, які відверто сміялися, в тому числі і ЗМІ. Та цього тижня ми вже втретє відкрили такий турнір.
— Не хотілося б у свято говорити про наболіле, але Тернопіль прогримів на всю Україну зі сміттєвою проблемою. Що вже зроблено для вирішення питання?
— Найгірше те, що тернопільчани піддалися емоціям тих людей, які не жили в Тернополі, не виростали на Тернопільщині і не мають почуттів до цього міста, якщо дозволили собі зробити такий політичний проект. Але найприкріше те, що цей проект напевне, вдався. Сьогодні ситуація достатньо стабільна. Можливо, через мою заяву про те, що я не планую йти на другий термін... Це політиків трошки заспокоїло. Вони сьогодні не знають, хто переможе і розуміють, що нагнітати ситуацію не вигідно, А роботи по облаштуванню полігону європейського взірця ведуться. Вони будуть завершені до майбутніх виборів, зокрема, для того, щоб мінімізувати вплив будь-яких процесів, будь-яких тенденцій, в тому числі і політичних.
— Ну, раз ми вже заговорили про проблеми... Не секрет, що нині склалася непроста політична ситуація в обласній і міській радах. Може, знаєте рецепт, як знаходити в таких випадках компроміси?
— Мій рецепт — це нормальна відкрита публічна робота. Я думаю, що складнішої ради, аніж в п’ятому скликанні, Тернопіль ще не знав. Це треба визнати. І дай Бог, щоб більше не знав. Але тим не менше, здоровий глузд осідлав усіх. Я думаю, що сьогодні вже ніхто не може заперечити того, що Тернопільська міська рада проводить достатню публічну роботу. І це підтверджено на загальноукраїнському рівні.
— У цьогорічних місцевих виборах ви не будете брати участі, тож, що б ви побажали своєму наступнику? Які перспективи розвитку Тернополя бачите найближчим часом, зокрема, в туристичному напрямку?
— Хотів би побажати виваженої міської ради і максимальної підтримки тернопільчан. Дуже важко щось робити в цьому місті і, напевне, можна було б і мені більше зробити, якщо б я відчував більшу підтримку людей. Хочеться, щоб тернопільчани ставилися з більшою любов’ю до свого міста, з більшою повагою до тих ідей, які реалізовуються, і менше себе критикували. Якщо ми будемо себе любити, хвалити, то повірте, що всі інші почнуть те ж робити з підсиленим ентузіазмом. Щодо перспективи розвитку, то пріоритетом вбачаю нашу паркову зону, набережну ставу. Є достатньо цікавих ідей. Я знаю, що ця людина, яка прийде на моє місце, має всі шанси втратити рік-два, не зважаючи на те, якою б вона не була талановитою. А для того, щоб цей період не втрачався, я готовий передавати свій досвід.