Біла плиска із армії трясогузок

Наприкінці вересня армія трясогузок активно покидає Україну, але декого з них можна зустріти тут ще й на початку листопада. Про те, коли птахам час вирушати на південь, їм підказують гормони, — зауважують біологи. — Бо саме гормони запускають їхню міграційну поведінку, орієнтуючись на довжину світлового дня.

Плиски летять невеликими зграйками, а часом і поодинці, зупиняючись для перепочинку на полях. Люди помітили, що перш ніж відлетіти, вони, як ластівки, шпаки та деякі інші птахи, часто ненадовго з’являються в рідних місцях, де провели найбільше часу й висиділи своїх пташенят.

Чому вони так чинять? Може, це звичайний перелітний неспокій. А може, щоб попрощатися і запам’ятати ці місця? І згадувати про них на зимівлі. Як нас підтримують спогади про те, де ми були щасливими.

ГОЛОВНА ПРИКМЕТА — ДОВГИЙ РУХЛИВИЙ ХВІСТ

Плиску легко впізнати за особливою поведінкою. Полюючи за комахами, пташка швидко бігає, при цьому часто зупиняється і невтомно трясе своїм довгим хвостом. Робить це вона для балансування, от як людина розкидає руки в обидва боки для рівноваги.

ЧОРНОГОЛОВА ПЛИСКА

Назва птаха — плиска — напевно, пов’язана з тим, що він любить триматися біля води, плескатися. Слово «плиска» походить від праслов’янського pliska, *plisьka, пов’язаного з plisk-/plesk («шум, плеск»), — розповідає біолог Марія САВЧУК. — Крім того, вважають, що ім’я птаха зумовлене його криком, який чується всім по-різному.

А ще плиску називають трясогузкою, трясихвісткою ба навіть трясидупкою, все через її особливий хвіст — довгий і рухливий. На відміну від більшості дрібних птахів, ці птахи не стрибають по землі, а чемно крокують, знову ж таки, рухаючи хвостом. Їхні ноги чудово пристосовані до такого пересування.

ЖОВТА ПЛИСКА

Найпоширеніша в Україні, та й взагалі в Європі біла плиска, яких теж існує кілька підвидів. А ще у нас можна зустріти жовту плиску та гірську. Більшість видів плисок є перелітними. Проте серед них трапляються й осілі, залежно від території. Так, якщо в Західній Європі гірська плиска є осілим видом, то в Центральній — це вже ближній емігрант, а у Східній Європі — навіть дальній мігрант. Птахи, які гніздяться на півночі Європи, відлітають на зимівлю в її південну частину, де зими м’якіші.

ГІРСЬКА ПЛИСКА

Гнізда білі плиски в’ють здебільшого на відкритих просторах, вкритих невисокою травою, тому птахи часто трапляються в парках, садках, обабіч доріг, охоче селяться поряд з водоймами. Трапляється, вони насиджують яйця в неглибокій земляній ямці, або в покинутому гнізді інших пернатих, або навіть на чиємусь діючому гнізді чи на бобровій греблі! Майже ніколи — в лісі, лише іноді — на рідколіссі й охоче — в селах, неподалік людей і тварин чи навіть у міському парку.

ПЛИСКИ ПОСТІЙНО РУХАЮТЬСЯ

Вони, здається, завжди в русі, в пошуку, адже маленькій пташці потрібно щось перекусити кожні п’ять хвилин. А своїх малюків вони годують понад триста разів на день. Цікаво спостерігати, як плиска полює: вона біжить по землі дуже швидко, а потім різко зупиняється і качає своїм довгим хвостом вгору й донизу, ловлячи комах.

Ці птахи сміливо захищають свою територію. А побачивши ворога, пернаті злітають разом і переслідують хижака невгамовним криком. Таким чином, вони дають знати іншим птахам про наближення небезпеки. Відважна плиска може атакувати навіть своє віддзеркалення в шибці. Така поведінка, на жаль, трапляється, призводить до її загибелі.

БІЛА ПЛИСКА МОЛОДА

В одній старій публікації наводиться приклад відданості цих пташок своїм дітям. Пара плисок звила гніздо на вантажному судні, що стояло біля берега. Коли ж воно вирушило в плавання, батьки не полишили гнізда, а продовжували летіти за ним і годувати пташенят.

Я щоразу зустрічаю цих милих птахів у селі, вони ходять зі мною по городу, а потім літають за молоком. Біологи, звісно, пояснюють, що птахи водяться навколо людини, бо та своїми рухами розганяє повітря й комах. І що комахи, а не люди цікавлять плисок найбільше. Мабуть, так, адже плиски харчуються комахами, ловлять їх і на землі, і в повітрі. Біла плиска нерідко сідає на спини домашніх тварин, що пасуться, і збирає з них комах.

БІЛА ПЛИСКА — НАЦІОНАЛЬНИЙ ПТАХ ЛАТВІЇ

У Європі біла плиска належить до птахів, яких найбільше люблять і знають: пташку, що постійно трясе гузкою, легко відрізнити від інших. А в Латвії ще з шістдесятих років минулого століття білу плиску оголосили національним птахом країни.

У міфах далекосхідного народу айни, яке опинилося на межі вимирання, оповідається, що саме ця пташка збила сушу та воду із первісного хаосу.

Північні ж народи, зокрема мансі, мають весняне свято Плиски (Вурщих Татл). У них ці маленькі пташки є вісниками Красної весни і Великого світу, тому приліт довгожданих перших плисок означає перехід від темряви до світла.

БІЛА ПЛИСКА

Біла плиска є одним із найпоширеніших птахів Європи. На думку природоохоронців, вид перебуває у відносній безпеці, і зникнення йому не загрожує, хоча після суворих зим чисельність цих пернатих таки значно скорочується. Крім того, небезпеку становлять хижі птахи, які полюють на них. Розорити гнізда маленьких птахів, котрі розташовані на землі, можуть лисиці, ласки та інші хижаки.

Життя плисок тісно пов’язане, з одного боку, з водно-болотними угіддями, вологими луками, пасовищами, з іншого — з агроценозами. Для збереження виду, вважають біологи, необхідно ретельно захищати водно-болотні угіддя, охороняти луки й пасовища неподалік від водойм, особливо від перепрофілювання задля забудови чи нецільового використання. Важливо також використовувати лише природоохоронні методи ведення сільського господарства, зокрема, відмовлятися від пестицидів, які гублять не лише комах, а й птахів.

Біла плиска перебуває під захистом Бернської конвенції та інших важливих документів про захист природного середовища. Але найкращим захистом її, як й інших плисок, буде наше людське ставлення до птахів і розуміння важливості збереження цього особливого світу.