Червона і чорна

В Україні ростуть вісім видів горобини, серед них найбільше поширена і відома всім горобина звичайна, яка має яскраво-червоні плоди, особливо гарні восени. Поширена ця горобина на Поліссі, в північному Лісостепу, а також у Карпатах і гірському Криму. В культурі ж її вирощують по всій Україні, крім степових районів.

На Поділлі й у Карпатах росте горобина з буро-жовтими плодами під назвою берека, яку занесено до Червоної книги України. У гірських лісах Криму, а також у парках і садах трапляється горобина домашня — з великими грушоподібними або кулястими плодами. Ростуть у нас і кілька кущових видів горобини, серед яких кримська і грецька, — розповідає біологиня Марія САВЧУК.

Взагалі ж у північній півкулі нараховують приблизно сто видів, гібридів і різноманітних форм цього сонячного дерева. Воно досить добре пристосовується до довкілля. Що тепліший клімат, то вищим може вирости дерево горобини. У дуже теплих умовах воно може досягати п’ятнадцяти метрів, а в холодних — не більше метра.

ЯБЛУЧКО-ГНОМ

Ягоди горобини дуже схожі на звичайні яблука, правда ж? І не лише зовні. Своєю будовою вони немовби повторюють будову яблука. І форма у них овально-кругла, і серцевина з кісточками, і хвостик — все, як у яблука. От лише розміри інші. Таке собі яблучко-гном.

Горобина все ж не родичка яблуні, а от троянда і шипшина разом із нею належать до одного сімейства.

МАГІЧНА РОСЛИНА СЛОВ’ЯН, КЕЛЬТІВ І СКАНДИНАВІВ

Протягом довгих віків горобина вважалася магічним деревом і відігравала важливу роль у повір’ях та ритуалах давніх слов’ян, кельтів і скандинавів. Кельти особливо шанували це дерево і називали його деревом вогню, асоціюючи з богинею вогню Бригіттою. Вони вважали, що горобина, яка росте біля житла, захистить його мешканців від блискавки і пожежі. Англійці ж були впевнені, що, саджаючи на подвір’ї горобину, захищають себе від впливу відьом.

НА ПОДІЛЛІ І В КАРПАТАХ РОСТЕ ГОРОБИНА З БУРО-ЖОВТИМИ ПЛОДАМИ ПІД НАЗВОЮ  БЕРЕКА, ЯКУ ЗАНЕСЕНО ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

Повір’я про те, що горобина — дерево захисту, зберігається й досі. У парках і садах Північної Європи це дерево дуже популярне.

Перед важливою битвою кельти спалювали ягоди горобини як священні жертви. Вони вважали, що таким чином воїни можуть отримати підтримку інших світів і здобути перемогу. Бойові знаряддя кельти також оснащали руків’ям із горобини.

У норвежців горобина мала значення амулета або талісмана. Слов’яни теж цінували горобину за властивості захищати, пророкувати і лікувати.

ГОРОБИНА, АЛЕ НЕ ЗОВСІМ

Чорноплідна горобина з погляду ботаніки не є горобиною. Латинська назва «горобина» — sorbus — належить лише до червоної і жовтої горобини. А ось чорну горобину називають аронією — аronia melanocarpa. До того ж вони відрізняться за смаком. Плоди червоної горобини — гіркувато-кислі, а чорної — кисло-солодкі.

Походить аронія з Північної Америки, де населяє болота, вологі зарості, береги ставків та озер, високогірні ліси. В Україні її, так само, як і червону горобину, вирощують як плодову, лікарську і декоративну рослину.

І хоча обидва види горобини походять із різних континентів, червона — європейка, а чорна — американка, зараз обидва види ростуть не лише на цих континентах.

НАЙБІЛЬШЕ ПОШИРЕНА І ВІДОМА УСІМ ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА, ЯКА МАЄ ЯСКРАВО-ЧЕРВОНІ ПЛОДИ, ОСОБЛИВО ГАРНІ ВОСЕНИ

До популяризації аронії доклався знаменитий радянський селекціонер Іван Мічурін, відомий також тим, що радив не чекати милості від природи, а брати її від неї. Понад сто років тому він зацікавився здатністю горобини виживати у найсуворіших умовах і шляхом схрещування вивів новий сорт культури з гронами великих чорних ягід із терпкувато-солодким смаком. Окрім того, невибаглива рослина виявилася ще й дуже урожайною, з її дорослого куща можна отримувати до десяти кілограмів плодів.

ХАРЧОВА, ЛІКАРСЬКА Й ДЕКОРАТИВНА

Великий вміст вітаміну Р робить горобину рекордсменом серед інших плодових рослин. Препарати з плодів горобини знижують кількість холестерину в крові, а порошок з її плодів підвищує опірність кровоносних судин. Багаті плоди горобини і на вітамін С і каротин. Горобину здавна застосовували як жовчогінний засіб. Встановлено, що жовчогінні властивості пов’язані з сорбіновою кислотою і сорбітом, що містяться в ній. Саме сорбіт знижує рівень жиру в печінці й холестерину в крові.

Ягоди горобини застосовують у свіжому чи сушеному вигляді як лікувальний і профілактичний засіб при станах, що супроводжуються вітамінною недостатністю. Сік зі свіжих ягід рекомендують при пониженій кислотності шлункового соку. Сухі й свіжі ягоди горобини застосовують як вітамінний засіб, особливо разом із шипшиною і кропивою. Желеутворювальні властивості пектинів сприяють зв’язуванню токсинів і виведенню з організму надлишку вуглеводів.

Окрім того, у чорноплідній горобині вітаміну C так само багато, як у журавлині й брусниці, а йоду більше, ніж у морепродуктах. В ягодах є вітаміни A, E, B, PP, мікроелементи — залізо, йод, фтор, бор, цинк, мідь. Плоди чорноплідної горобини позитивно впливають на процес кровотворення, тому їх призначають при його різних порушеннях..

У науковій медицині застосовують плоди горобини звичайної як полівітамінний, сечогінний і кровоспинний засіб, а плоди аронії — при лікуванні гіпертонії.

У ГІРСЬКИХ ЛІСАХ КРИМУ, А ТАКОЖ В ПАРКАХ І САДАХ ТРАПЛЯЄТЬСЯ ГОРОБИНА ДОМАШНЯ — З ВЕЛИКИМИ ГРУШОПОДІБНИМИ АБО КУЛЯСТИМИ ПЛОДАМИ

Горобина — добра сировина для лікеро-горілчаного, безалкогольного, кондитерського виробництва. З неї готують желе, повидло, мармелад, пастилу і цукерки. Із сушених плодів виготовляють «плодові порошки» і борошно, які зупиняють надлишкове бродіння вуглеводів.

Рослина знезаражує і дезінфікує воду. Брудна вода, в якій кілька годин пролежала гілка горобини, стає придатною для пиття.

Деревину горобини використовують для виготовлення музичних інструментів. Вона міцна й одночасно гнучка.

Певно ж, бачили, як на горобиний банкет узимку злітається багато птахів, а для деяких із них вона є основною поживою. Їдять її і звірі — білки, кабани, куниці.

Завдяки своїй декоративності і червону, і чорну горобину часто використовують ландшафтні дизайнери для оформлення садів і парків.