Доросла філософія дитинства

Дитинства багато не буває, як щастя, як любові, як ніжності й чудес. Дорослі — це ті ж самі діти, тільки в них заснули спостережливість і здатність у всьому бачити дива. Художниця Катерина Дудник пише свої «дитячі» картини не стільки для дітей — для них світ її робіт звичний і природний. Ці картини необхідні дорослим, бо пробуджують в них радість життя, немов наново розказують про реальну можливість літати у своїх мріях і робити відкриття. Кожна картина майстрині — це величезний, що одразу не піддається осмисленню, світ.

На виставці «Світ догори ногами» провідні українські художники-лялькарі представили галерею образів унікальних авторських ляльок. Окрім них, в експозиції — живопис Катерини Дудник.

— Із народженням сина 2003 року в моїх картинах з’явилися янголята й дітки. Вони трохи посунули арлекінів і равликів, якими я до цього дуже захоплювалася, — розповідає художниця. — Це була захисна реакція на жорсткі, агресивні і зовсім неромантичні мультики, які з’явилися на телеекранах. Мені хотілося створювати щось світле, творче, що налаштовує на добро, виховує найкращі людські якості.

Згодом така спрямованість робіт стала усвідомленою філософією Катерини, але вже для дорослих, щоб вони пам’ятали про дитинство, вірили в дива і ніколи не припиняли мріяти. Якось у щоденнику художниця написала: «Не буває абсолютно дорослих, не буває абсолютно дітей. Всі ми приходимо зі світу казки, в якому сняться найяскравіші сни, де повітря просочене мріями. Найголовніше — дорослішаючи, не втратити дитину в собі, стаючи мудрішим, залишитися відкритим душею, люблячим і завжди готовим до зустрічі з казкою». Сьогодні це її життєве кредо.

Катерина Дудник народилася 1982 року в місті Ізмаїл. Любов до мистецтва прищеплювали з раннього дитинства, яке минуло в татковій майстерні, і це стало вирішальним фактором при виборі професії. Першим її вчителем був саме тато, а надихала мама. Початкову художню освіту вона отримала в Державній середній художній школі імені Тараса Шевченка, а вищу — в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, на факультеті образотворчого мистецтва.

Катерина брала участь у багатьох виставках, і це принесло молодій художниці упевненість в собі, визнання і стимул до «новотворення». Зараз її персональні виставки тривають в Україні, Грузії та Росії.

Колись Катерину Дудник назвали клоном Гапчинської. Спочатку вона ображалася, а потім зрозуміла: все одно таких художників небагато. «У галереях часто вимагають щось абстрактне. А мої картини не підпадають ні під класику, ні під модерне мистецтво. Це добре, адже я створюю щось своє», — каже майстриня.

Два року тому художниця переїхала з Києва до Криму, у маленьке містечко. Так збулася її мрія — жити біля моря. Тепер у неї є своя велика майстерня, вікна якої виходять на узбережжя.

Побачити роботи Катерини Дудник можна у галереї «Парсуна» на Подолі, вулиця Хорива, 43. Відкрита вона щоденно.

Фоторепродукції  надано автором