Кольори — як звуки, знаки — як кольори

Вівторковий «День» уже повідомляв, що наприкінці минулого тижня Музей сучасного мистецтва спільно з творчим об’єднанням «Клініка Дорошенка Грищенко» представили Міжнародний арт-проект «АУТ 2011: Нейрорізноманітність», який покликаний «проявити» особливий світ аутичної людини. Сьогодні «День» пропонує вам деякі з найцікавіших робіт, представлених у експозиції, а також точки зору щодо «нейрорізноманітного мистецтва» авторів проекту та арт-критиків, що викладені у виставковому каталозі.

[...] Останнім часом спостерігається вибухове збільшення кількості осіб з діагнозом «аутизм», у результаті чого ця тенденція переросла в спробу ідентифікації та асоціації аутизму з визначними особистостями (Гейтс, Ейнштейн, Джефферсон) та його позиціонування як можливого прояву нейрорізноманітності. Термін «кузен» застосовується до тих, хто має характерні для аутистів симптоми, які не зафіксовані офіційним медичним діагнозом.

Молодого чоловіка з синдромом Аспергера, який відвідував інститут неврології, запитали, що б він зробив, якби були винайдені ліки від аутизму. Дещо замислившись, він сказав, що взяв би півтаблетки. Це ще раз підкреслює неоднозначність, яка існує в рамках аутичної спільноти [...]

Дехто стає прихованим аутистом, ізолюючи свої родини в середовищах, де неспівпадання не можуть бути поміченими: в приватних школах, навчаючись удома, а тоді, в дорослому житті, обирають професії з мінімальною соціальною взаємодією. Інші ж формулюють нейрорізноманітність як рух за громадські права, приміром, як «нейрофанатизм» та «за права нейротипових».

Приблизно в одного з десяти індивідуумів з аутизмом є особливі здібності, які їх вирізняють від решти. Це, приміром, надзвичайна пам’ять чи художні здібності з їх супровідним покаранням у вигляді відчуття досконалості та необхідної самоповаги. Без сумніву, не всі, хто діагнозований синестезією, аутичним спектром, синдромом Аспергера, мають надзвичайні художні здібності [...] 

[...] Багато що може пояснити сучасна теорія нейрорізноманітності, стверджуючи факт існування перехресних сенсорних зв’язків, присутніх у певних мозкових структурах, які кардинально впливають на спосіб нашого емоційного сприйняття та досвіду.

Яскравим прикладом одного з надзвичайних психоемоційних феноменів, які сьогодні можуть бути пояснені з точки зору теорії нейрорізноманітності, є синестезія — природна здатність сприймати кольори як звуки, знаки (слова, імена, цифри тощо) як кольори.

На території мистецтва синестезія стала широко поширюватись з кінця ХІХ та початку ХХ століть: наприклад, французькі символісти Поль Верлен, Артур Рембо та Шарль Бодлер присвячували звукам та кольорам свої сонети, російський композитор Олександр Скрябін прийшов до ідеї створення «синестетичного» мистецтва, в якому певним музикальним тонам відповідали певні кольори — ідеї, на основі якої пізніше виникла та популяризувалась всім відома «світломузика».

До так званих синестетиків відносять чимало письменників та художників, в тому числі Василя Кандинського [...] 

[...]Самість пізнається в індивідуальних відмінностях, а значить в іншому як унікальному. Інше ж виявляється плоттю різноманітності, і тому сьогодні настільки важливими є одіссеї в його пошуках. Вони — гуманавти, зачаровані дон кіхоти, котрі мандрують з ліхтарем у власному серці, аби знайти не більше аніж самого себе. На цьому шляху людина постає територією, котра хоча і лишається загадкою, але так само безперервно розширюється новими землями, горами та чагарниками. І тому ця пригода так захоплює, адже кожен — всесвіт, доріг — мільйони. Як тільки ми всі відкриємося такими, якими ми є, людський світ постане нейрорізноманітним суспільством атомної веселки, де за кожним — двері в неповторне [...]