Коза, Сомине, Сира Погоня, Переброди

Один із наймальовничіших куточків Полісся — Рівненський природний заповідник. Тут представлені болота всіх типів, які лишень трапляються на Українському Поліссі. Тому й головним завданням заповідника є збереження в природному стані типових та унікальних природних комплексів українського Полісся, процесів і явищ, що відбуваються тут, а також розробка наукових засад охорони довкілля та поширення екологічних знань, — розповідає Ростислав ЖУРАВЧАК, заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника.

Заповідні території розташовуються на півночі Рівненщини, де розміщуються шість лісництв. До нього входять чотири великі значно віддалені один від одного масиви з промовистими назвами — Білоозерський (Коза), Сомине, Сира Погоня, Переброди. Кожен із них по-своєму унікальний і відрізняється неповторною природою.

Тут люди захищають природу, а зовсім поряд із заповідником інші нищать і плюють у обличчя Землі. Та те, що дозволяють собі ці люди, а особливо те, що дозволяють собі ті, хто їм це дозволяє — тема все ж іншого матеріалу.

УНІКАЛЬНІ МАСИВИ

Болотний масив Коза розміщений на території Білоозерської ділянки заповідника. Колись тут пролягала льодовикова долина, яка згодом заболотилась, отож сформувались болотні масиви, що представляють усі рослинні угруповання боліт Полісся. А ще тут розташовується й відоме багатьом мандрівникам мальовниче озеро Біле. Це карстове озеро — найбільше в області, його площа 453 гектари, а максимальна глибина 26 метрів.

Масив Сомине є частиною найбільшого на території України болотного масиву Кремінне. Одні з небагатьох типових для Західного Полісся боліт, які збереглися до наших днів не осушеними. Окрасою масиву люди теж вважають озеро — Сомине, площа якого 52 гектари, а максимальна глибина 13 метрів.

Сира Погоня — певно, один із найцінніших для науки болотних масивів, адже на ньому найповніше представлений основний характер торфових боліт Українського Полісся в процесі їх розвитку — від ефтрофної до оліготрофної стадії. Сира Погоня — це своєрідний горбисто-мочажинний комплекс. Болота, що там розташовуються, характерні для зони тайги, на Поліссі вони дуже рідкісні. Саме на таких болотах ростуть унікальні рослини та водяться рідкісні види тварин, зокрема — водно-болотних птахів. Завдяки цьому масив отримав міжнародний статус території, важливої для збереження птахів у світовому масштабі. На щастя, це дедалі більше розуміють не лише науковці.

Основна частина масиву Переброди — обводнені, важкопрохідні болота, які не обійдеш, хіба перебродиш. Тож тому масив і дістав таку назву. На підвищених піщаних гривах та острівцях ростуть переважно соснові ліси. Переброди, на думку учених, має рідкісний для України перебіг розвитку — периферійно-оліготрофний, тобто розвиток болота, наростання шару торфу, збіднення живлення тут відбуваються від периферії до центру. В Україні немає жодного іншого болотного масиву такої площі, який би цілком зберіг своєрідну рослинність і флору. Це також один із найбільших резерватів рідкісної орнітофауни в Україні.

Ці території, за задумом екологів, і мають стати ядром біосферного резервату на Рівненщині. Фахівці працюють над можливістю відновлення тут гідрологічного балансу, порушеного в 50 — 80-ті роки минулого століття, коли панувала зовсім інша думка про роль боліт у природі.

ПТАХИ І РОСЛИНИ ЯК ІНДИКАТОРИ ЗМІН У ПРИРОДІ

Велике різноманіття природних умов зумовлює й багатство флори і фавни заповідника, яка налічує приблизно 1300 видів рослин і понад 1500 видів тварин. Чимало з них уже занесені до Червоної книги України і міжнародних Червоних списків. Тут можна побачити не лише скромні і чарівні поліські орхідеї чи «хижі» рослини, що на бідних ґрунтах харчуються дрібними комахами, а й рідкісні лишайники, мохи і гриби. А ще дізнатися більше про загадкових диких котів, рисей, вовків, чорних лелек і сірих журавликів, бородатих сов, тетеруків, почути спів багатьох птахів, серед них і наших найменшеньких — золотомушок.

Їх, як ключ до розкриття багатьох таємниць природи, постійно вивчають науковці. Щороку за станом довкілля заповідника, його флорою і фавною, проводиться моніторинг, спеціалізовані дослідження, розробляються заходи з охорони та відтворення рідкісних видів. Зібрана наукова інформація узагальнюється в щорічних звітах — Літописах Природи.

Комплексні дослідження болотних масивів дають можливість розробити необхідні дії з відновлення гідрологічного режиму, оскільки види рослин та їх угруповання є чутливими індикаторами стану болотних біотопів, реагуючи на різні, зокрема й кліматичні зміни. Спостереження за рослинами, як і спостереження за птахами, допомагають зрозуміти, в якому стані болота — живі чи вже треба бити на сполох.

Один із останніх прикладів — закладення моніторингової сітки для обліку куликів, — розповідає завідувач науково-дослідного відділу Рівненського природного заповідника Михайло ФРАНЧУК. — Ці види птахів є важливою групою, що виконують функцію індикатора змін гідрологічного режиму, втрати болота через заростання та фрагментацію біотопів. Ще один індикатор живучості болота — великий підорлик, внесений до Червоної книги України. Птах пристосований жити саме в доволі бідних на поживу болотних екосистемах. В Україні їх лишилося 25 — 35 пар.

Наслідки змін клімату, меліоративних робіт підривають гідрологічний баланс вологи на болоті. Індикатором цих змін є й поява рослин і птахів, нетипових для болотної місцевості. Під час робіт на закладених моніторингових ділянках виявлені гніздування жайворонка польового, трав’янки лучної, перепілки, а також заростання ділянок болота лісовими видами рослин. Та, на щастя, тут ще зустрічаються й численні та життєздатні популяції болотної рослинності — пухирник малий та середній, шейхцерія болотна, верба чорнична, росичка круглолиста...

СТВОРЕННЯ БІОСФЕРНОГО РЕЗЕРВАТУ — ВИМОГА ЧАСУ

На території Рівненського заповідника суворі обмеження на природокористування, ба навіть, на відвідування цих територій. Щоб люди не порушували заповідний режим, і при цьому могли покращити свій добробут, міжнародні експерти рекомендують включити як територію заповідника, так і прилеглі райони до міжнародного біосферного резервату.

Рівненський та Поліський заповідники і високого рівня заповідні території Білорусі стануть ядрами (заповідною зоною) резервату, а в так званій транзитній зоні (співробітництва) вестиметься традиційне землекористування, — розповідає Ольга ЯРЕМЧЕНКО, керівниця міжнародного проєкту «Полісся — дика природа без кордонів». — Такі утворення існують у багатьох країнах світу і завдяки туризму території розвиваються, мешканці територіальних громад отримують додаткові прибутки, а природа — надійно оберігається.

Особливістю зони є регулювання використання природних ресурсів, а значить, підтримка життєздатності природи й повноцінного існування людей. У біосферних резерватах створюють місця для відпочинку та освіти задля знайомства з дикою природою та розвитку свідомого ставлення до неї.

Територіальний устрій біосферних резерватів сприяє як збереженню природного середовища, так і екологічному соціально-економічному розвитку громад. Біосферні резервати можуть створюватися лише там, де збереглася дика природа, натуральні ландшафти займають великі площі та є заповідні території. Тут мають поєднуватися природна та історико-культурна спадщина.

Проведені в 2019 — 2020 роках експертами Українського товариства охорони птахів дослідження території басейну річки Прип’ять показали, що вона має достатньо цінностей, щоб бути визнаною ЮНЕСКО біосферним резерватом. Це насамперед природні цінності європейського та світового масштабу, а також збережена культурна спадщина, наявність археологічних пам’яток давнини національного та місцевого значення.