Летіла галка через балку

Попервах місцем проживання галок були кам’янисті кручі, але зміни природних ландшафтів постійно підказують птахам можливості вибору нових місць для мешкання і гніздування.
    Свої переваги має й життя поряд з людиною. Це не лише забезпечує галкам велику кількість їжі, а й можливість знаходити поблизу людських поселень різноманітні блискучі предмети, які ці птахи люблять не менше, ніж ворони. Бачили ж, певне?

НАЙДРІБНІШИЙ ПРЕДСТАВНИК ВОРОНОВИХ У ЄВРОПІ

Галка — найдрібніший представник родини воронових у Європі, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Близькими родичами звичної для нас галки звичайної є галка даурська, ворони і граки. Галки зустрічаються в Європі всюди, за винятком північних областей Скандинавського півострова. Їх можна побачити також у Західній і Центральній Азії та північно-західній Африці. Проте у деяких регіонах їх дуже багато, в інших — не трапляються зовсім.

Галок якраз відрізнити від їхніх родичів легко — вони найменші, але не виглядають як воронячі чи гракові діти. В Україні це осілий птах, який трапляється по всій території, хоча взагалі буває також кочовим і перелітним.

Зовні галка подібна до і грака, і до ворони. Крім того, що менша за розмірами, вона відрізняється від них сірим забарвленням оперення на шийці і потилиці: у молодих птахів темно-сіра потилиця, у немолодих світліша. На маківці є чорна шапочка.

Ще однією характерною особливістю галки є світло-блакитні очі. Іноді галки збираються у великі зграї, що нараховують до 200 птахів. Літає галка нерівно, часто махаючи крилами, але в повітрі вона значно спритніша за ворону. Іноді галка годинами кружляє навколо башти, демонструючи в повітрі акробатичні трюки.

Колись люди вірили, що якби галка мала язик, вона змогла б говорити по-людськи. Це неправильне уявлення, оскільки птахам для того, щоб видавати звуки, язик не потрібен, вважають зоологи. Самці й самки галок видають звуки, схожі на тріскотню і навіть нявкання.

В УКРАЇНІ ГАЛКИ ГНІЗДЯТЬСЯ Й ЗИМУЮТЬ СКРІЗЬ, КРІМ ГІР

Для гніздування вони зазвичай обирають населені пункти, переважно міста та селища міського типу. Охоче селяться в старих парках, нерідко в розріджених старих лісах і гаях, поблизу житла людини і лише іноді — далеко від нього. Зрідка трапляються окремими парами, частіше утворюють колонії, що налічують від кількох до десятків пар.

Гніздитися галка полюбляє в дуплах, але через їх нестачу займає всілякі щілини і ніші на різних будовах, серед яких трапляються старі дзвіниці, руїни, покинуті будівлі, вежі, господарські будівлі. Цікавими є й гнізда галок, які вони роблять із гілок і вистилають усередині соломою, ганчір’ям, ватою, клаптиками паперу — всім, що трапиться під лапку.

Винахідливі та схильні легко адаптуватись до середовища існування, галки змінюють свою дієту залежно від доступності джерел поживи.

Раціон галок є досить різноманітним. Влітку вони в більшій мірі харчуються комахами, черв’яками, равликами, дрібними хребетними; восени і взимку переважають насіння та ягоди. Інколи галки руйнують залишені без нагляду гнізда інших птахів, поїдаючи їхні яйця.

Поблизу сільськогосподарських угідь галки харчуються зерном. Вони дуже люблять блискучі плоди, наприклад, черешні та вишні. На відкритій місцевості можуть навіть ловити дрібних ссавців — мишей га полівок. На міських околицях галки знаходять поживу переважно на звалищах. Коли їжі є в надлишку, птахи роблять запаси і ховають їх зазвичай під корінням дерев і листям. У погану погоду, коли не вдається здобути який-небудь корм, галки користуються такими запасами зі своїх комор.

ЗА ПОВЕДІНКОЮ ГАЛОК ЦІКАВО СПОСТЕРІГАТИ

Цікаво спостерігати, як галки іноді замочують їжу у воді перед тим, як починають їсти. За ними взагалі дуже цікаво спостерігати — спробуйте, коли гулятимете разом з дітьми. Компанійські птахи часто збираються великими зграями, і не лише з ріднею — граками чи воронами, а й разом із голубами.

Видатний австрійський зоолог Конрад Лоренц, один з основоположників етології — науки про психологію поведінки тварин, чимало своїх досліджень присвятив і суспільній організації галок, яка з давніх часів цікавить людей.

Учені вважають галок істотами, здатними не просто «впіймати» людський погляд, але й, перехопивши його, зрозуміти всю інформацію, яку він містить. Відомо, що люди здатні чимало розуміти з одного лише погляду співрозмовника. Що ж стосується аналогічного засобу комунікації в тварин, тут не все так однозначно. Деякі представники фауни негативно реагують на погляд очі в очі, інші здатні визначити за розворотом голови родича напрямок його погляду, що іноді допомагає їм на спільному полюванні.

Очі галок схожі на людські. Темні зіниці й срібляста райдужна оболонка одразу привертають до себе увагу. Ця фізична подібність дозволила вченим припустити, що птахи можуть спілкуватися за допомогою поглядів не гірше від людей.

Дослідження зоолога Аугусте фон Байерн показало, що галки спостерігають саме за очима, і не лише своїх родичів, але й людини. Чи означає це, що вони єдині тварини, здатні розуміти погляд людини і оцінювати його важливу роль у передачі інформації? «Вони чутливі до людського погляду тому, що чутливі до поглядів своїх родичів», — вважає вчений.

Цей птах зображений на гербах Галичини — Івано-Франківська та області. Старовинний герб Галича та Галицької землі з XIV ст. — чорна галка, готова до польоту, на білому (або небесному) полі з короною на голові. (Хоча варто зауважити, що існує принаймні ще десять різних версій походження цього слова.) Зображення галки міститься також на деяких територіальних гербах Франції.

Етимологи вважають, що слова «галка», «галиця», «галич», «кавка», вочевидь, походять від праслов’янського «гал», що означає «чорний». Недарма ж кажуть: «чорний, наче галка».

Чисельність галок на території України в останні роки скорочується, — відзначають екологи. Причини цього — й знищення птахів екологічно несвідомими людьми, й втрата місць, придатних для спорудження гніздівель внаслідок зміни традиційних архітектурних форм, й зменшення харчової бази внаслідок загибелі комах від техногенного забруднення та скорочення площ плодово-ягідних та горіхових насаджень.

Галка перебуває під захистом Бернської конвенції, що передбачає сувору заборону руйнування гнізд, знищення кладок та пташенят. Але все насамперед залежить від усвідомлення людиною свого місця в довкіллі.