Ода рідному болоту
Таких місць зі збереженою первісною природою, як на території НПП «Прип’ять — Стохід», немає ніде більше в Європі. «Поліською Амазонією» називають ці місця на Волині
Напередодні Всесвітнього дня водно-болотних угідь, який щороку відзначають 2 лютого, працівники національного природного парку «Прип’ять — Стохід» традиційно виїжджають у школи району. Розказують дітям, чому потрібно оберігати унікальну природу, в оточенні якої вони мешкають. Парк «Прип’ять — Стохід» (за назвами місцевих річок) і було створено задля збереження природних багатств, і саме болота становлять понад 40 відсотків його території. «До нас приїжджають поляки, аби тільки побачити, як збираються у великі зграї перелітні птахи. Приїжджали німці, які вдосвіта вставали і записували на диктофон спів солов’я. Були швейцарці, котрі розказували, що подібні заповідні території є і у них, але всього по кілька гектарів. А у нас же — понад 40 тисяч гектарів!» — говорить Віталій ВЕРЕМЧУК, начальник відділу екологічної освіти та рекреації національного природного парку.
Тут ростуть рослини, які ще пам’ятають динозаврів, у болоті за Хоцунем водиться жаба (ропуха очеретяна), яку більше ніде у Європі вже не зустрінеш. Тут єдине в Україні місце гніздування синиці білої (і саме вона зображена на емблемі національного парку), а вода у Прип’яті біля Свалович вважається найчистішою в Європі. Тут, врешті, мешкає чверть світової популяції пташки очеретянки прудкої. Сюди навесні прилітають тисячі диких гусей. Більше почали бачити дятла трипалого і гоголя, останній — дика качка, яка гніздиться у... дуплі. На Карбонатному болоті, яке не осушили, активно почали розповсюджуватись червонокнижні орхідейні рослини. «Якщо раніше синицю білу бачили у невеликих кількостях біля сіл Хоцунь та Сваловичі, то тепер цей птах поширився на всю територію національного парку», — розказує Віталій Веремчук.
Загалом же тут просто неймовірної краси краєвиди, і тиша, тиша, про яку волинський поет Йосип Струцюк і написав свої рядки: «А я стою по вуха в тиші, по вуха в тиші — і мовчу». І саме такий момент тиші та краси природи й зафіксував вранці відомий фотограф живої природи, еколог, журналіст Валерій МЕЛЬНИК. «Ночував у Сваловичах, встав вранці, виліз на вишку для спостережень, яку встановили працівники національного парку. Глянув довкола — і завмер від почуттів!» — розказував він.
